Рішення № 96765086, 06.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4444/21

Провадження № 2/127/776/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 рокумісто Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.10.2012 року, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 721,10 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 22017,70 гривень, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 1703,40 гривні. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 17.10.2012 року підписав заяву №б/н. Підписанням заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримав кредитну карту, розмір кредитного ліміту на якій встановлено у 38000,00 гривень. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 31.01.2021 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 23 721,10 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 22017,70 гривень, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 1703,40 гривні. Існування цієї заборгованості стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав. Судову кореспонденцію з ухвалою суду про відкриття провадження у справі отримав 12.04.2021 року (а.с. 76).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.24).

Згідно інформації, викладеній в цій заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, ознайомився і погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, також Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок з наданням платіжної картки, яка є ключем до рахунку, на який зараховано суму кредитного ліміту.

Відповідач користувався кредитними коштами, за період користування кредитними коштами здійснював його часткове погашення, що підтверджується випискою про рух коштів за картковим рахунком відповідача, доказів іншого суду відповідачем не надано.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав копію анкети - заяви від 17.10.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку», виписки з особового рахунку, довідки про надання кредитних карток та зміну умов кредитування, розрахунки заборгованості за договором №б/н від 17.10.2012 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також незасвідчений у встановленому порядку витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Судом встановлено укладення між сторонами кредитного договору, матеріали справи містять достатньо доказів отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання.

Відповідач неналежно виконує умови кредитного договору, що вбачається з наданого банком розрахунку, відповідно до якого заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2021 року становить 23 721,10 гривень та складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 22017,70 гривень, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 1703,40 гривні (а.с.14-15).

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків відповідно до ст.625 ЦК України, то суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку, наданого позивачем, останній здійснив нарахування відсотків згідно ст. 625 ЦК України в сумі 1703,40 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді заяви вбачається, що вони не містять строку повернення кредиту (користування ним), умов та порядку нарахування і сплати процентів від простроченої суми заборгованості згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Також, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки.

З довідки про надані ОСОБА_1 кредитні картки слідує, що кредитна картка № НОМЕР_1 відкрита 19.10.2018 року і має термін дії до липня 2022 року (а.с.23).

Верховний Суд України у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом у лютому 2021 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом.

За змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред`явлені станом на 31.01.2021 року.

Отже, на час звернення позивача до суду із позовом термін дії картки не закінчився, тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог з тих підстав, що позивач, станом на момент звернення до суду з даним позовом, не набув права нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, а тому позов в цій частині є передчасним.

З огляду на викладене позов в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України до задоволення не підлягає.

Аналогічної позиції дотримується Вінницький апеляційний суд, яка викладена, зокрема, в постанові від 16.04.2021 року у справі № 127/22773/20.

Враховуючи вищевикладене та те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом стягнення з боржника заборгованості за тілом кредиту.

Визначаючись щодо розміру тіла кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 17.10.2012 року в ній відсутні його умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно розрахунків заборгованості Банк протягом періоду кредитування відповідача здійснював нарахування процентів за різними процентними ставками (з 04.07.2014 року – 27,6 % річних, з 01.09.2014 року – 32,4% річних, з 01.04.2015 – 42% річних).

Позивач, обґрунтовуючи своє право визначення процентної ставки та порядок нарахування процентів, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.10.2012 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/, в тому числі і на зміни, які вносилися до них в 2019 році, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пені та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки та відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З викладеного суд констатує, що позивачем неправомірно здійснювалося погашення процентів, розмір і порядок нарахування яких сторонами не узгоджено, за рахунок тіла кредиту, що призвело до збільшення тіла кредиту на 9363,06 гривень, тому вказана сума не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином з відповідача на користь банку підлягає стягненню несплачене тіло кредиту в сумі 12 654,64 грн (22017,70 грн. – 9 363,06 грн.).

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума простроченого тіла кредиту в розмірі 12 654,64 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 304,57 гривень, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (57,47%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526-527, 530, 536, 546, 549-551, 610-611,625-629,633, 638,653,1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст. 76- 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.10.2012 року в розмірі 12 654,64 грн., з яких 12 654,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 304,57 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: