Рішення № 96763335, 16.04.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14883/20

н/п 2/953/600/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року Київський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Божко В.В.,

за участю секретаря судових засдань Андрющенко О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмилі Іванівні ( код ЄРДПОУ 04058692, 62472 Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 213), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію й запису про державну реєстрацію права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 15 вересня 2020 р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 50535205 від 28.12.2019 року, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено номер запису про право власності 34931305; стягнути з відповідача суму судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що відповідно до рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року було задоволено позов ОСОБА_4 , стягнуто на користь позивача з ОСОБА_3 ( ІДН НОМЕР_1 ) за договором позики від 20.05.2014 року - 2 678 000 грн. та судовий збір в сумі 6 090 грн. У забезпечення позову ухвалою Червонозаводського р/с м. Харкова від 29.12.2015 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_4 , а також накладено арешт на усе майно, що належить ОСОБА_3 та знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 . 30.12.2015 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в рамках ВП№49741133, а державним реєстратором ХМУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження №27704721, тим самим вищевказана ухвала була виконана, а відповідні обтяження щодо вищевказаного об`єкта нерухомості внесені та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведені обтяження ніколи не припиняли своєї дії та є діючими.

Рішення суду набрало чинності, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.07.2016 року воно залишено без змін, і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» він, позивач має право на першочергове права на стягнення боргу.

Позивач зазначає, що на примусовому виконанні приватного виконавця ВО Харківської області Шинделя В.А. знаходиться ВП №60656582 від 19.11.2019 року з примусового виконання виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 року у справі №646/15793/15 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь суми боргу в розмірі 2 684 090,00 грн. В рамках зазначеного ВП в порядку ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» здійснювались виконавчі дії, направлені на звернення стягнення на заставлене майно боржника ОСОБА_3 . Також, додатково в рамках ВП №60656582 ПВВО Х/о ОСОБА_5 теж було винесено постанову про арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3

31.01.2020 року при ознайомленні з матеріалами вказаного виконавчого провадження його представнику стало відомо, що 26.12.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. було проведено реєстраційні дії із зазначеним об`єктом нерухомості щодо державної реєстрації права власності на нього, а саме переоформлено та зареєстровано право власності на такий об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 шляхом його відчуження. Таким чином, на момент набуття права власності ОСОБА_2 та відчуження вказаного об`єкта нерухомості ОСОБА_3 , враховуючи, що майно знаходилось та продовжує перебувати під обтяженням, проводити відповідні реєстраційні дії за наявності заборон на таке майно не дозволяється, в тому відповідач діяв всупереч закону.

Також позивач зазначає, що Київським районним судом м.Харкова розглядалися цивільні справи за № 640/3330/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про захист прав стягувача та визнання договорів недійсними та за №640/14166/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 30.05.2019 року по справі №640/14166/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яке затверджено постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04.02.2020 року за № 640/3330/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про захист прав стягувача та визнання договорів недійсними та за №640/14166/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки позов ОСОБА_4 було задоволено в частині визнання недійсними договору відступлення права вимоги № 331/1 від 30.07.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», за яким було передано право вимоги за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року та визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005 року, зареєстрованим за номером № 11326 від 30.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».

Вищенаведеними судовими рішеннями було встановлено, що у ОСОБА_2 були відсутні підстави бути визнаною кредитором ОСОБА_3 , так як вона не може бути кредитором у зобов`язанні за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року на підставі договору про відступлення права вимоги №331/1, укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 , а також, що ОСОБА_2 , як поручитель, не виконала зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечене порукою та не сплачувала кредитних коштів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.02.2021 року підготовче засідання було закрите, справа призначена до судового розгляду по суті.

15.04.2021 року позивач ОСОБА_4 надав заяву, в якій просив залишити без розгляду його позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення та дій державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 50535205 від 28.12.2019 року, визнання права власності.

16.04.2021 року представник позивача ОСОБА_4 , адвокат Шаповалов А.В. надав аналогічну заяву про підтримання позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 50535205 від 28.12.2019 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 не з`явилися, відповідно зазначених вище письмових заяв, просять слухати справу за їх відсутністю, позовні вимоги задовольнити частково в частині скасування рішення державного реєстратора.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, своїм правом на подачу відзиву не скористався, про дату, час та місце його проведення повідомлявся шляхом направлення судових повісток, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідач Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та визнання позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 50535205 від 28.12.2019 року.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся шляхом направлення судових повісток, скористався своїм правом на подачу відзиву, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі внаслідок їх безпідставності та необґрунтованості. Зазначив, що при перевірці відомостей Державного реєстру прав, відомостей інших реєстрів, автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду справи, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації та прийняття відповідних рішень були виявлені зазначені позивачем обтяження на квартирі АДРЕСА_4 . Проте, у ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведені виключення щодо підстав відмови в державній реєстрації прав, які повноцінно підпадають під сформовані обставини щодо державної реєстрації прав на вищевказану квартиру. Вказав, що первісні правовідносини іпотеки виникли у нього саме з фінансовою установою АКБ «Укрсоцбанк». Разом з тим, зазначене у п.7 ч.4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» словосполучення «іптекодержателем–фінансовою установою» розповсюджується і на іпотеко держателя –фізичну особу, статус кредитора до якої переходить на підставі договорів відступлення права вимоги. Вважав, що посилання позивача на те, що договір про відступлення права вимоги №331/1 укладений між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 є вочевидь безпідставним для наявності у ОСОБА_2 прав кредитора за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року і як наслідок законних прав іпотеко держателя в ОСОБА_2 не виникає, не відповідає дійсності виходячи з положень ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилася в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; відповідач ОСОБА_7 надав відзив на позовну заяву, позивач та його представник просить слухати справу за їх відсутністю, підтримують позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора, суд розглядає справу у відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 року було задоволено позов ОСОБА_4 , стягнуто на користь позивача з ОСОБА_3 ( ІДН НОМЕР_1 ) за договором позики від 20.05.2014 року - 2 678 000 грн. та судовий збір в сумі 6 090 грн. У забезпечення позову ухвалою Червонозаводського р/с м. Харкова від 29.12.2015 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_4 , а також накладено арешт на усе майно, що належить ОСОБА_3 та знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 . 30.12.2015 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в рамках ВП№49741133, у виконання ухвали суду державним реєстратором ХМУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження №27704721, відповідні обтяження щодо вищевказаного об`єкта нерухомості внесені та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.21-22).

На примусовому виконанні приватного виконавця ВО Харківської області Шинделя В.А. знаходиться ВП №60656582 від 19.11.2019 року з примусового виконання виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.08.2016 року у справі №646/15793/15 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь суми боргу в розмірі 2 684 090,00 грн. (а.с.26-27).

З матеріалів реєстраційної справи №501132963101 вбачається, що29.07.2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №805/16/21-1/5-449, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 200000,00 доларів США зі встановленим графіком погашення на строк 10.07.2015 року зі сплатою відсотків в розмірі 13,0% річних.

На забезпечення виконання зобов`язання за цим договором між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 805/13/26/5-1371 від 29.07.2005 року, відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання Позичальником ОСОБА_3 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договору кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року.

29 липня 2005 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір №805/13/26/5-1370, відповідно до якого іпотекодавця передали в іпотеку Іпотекодержателі у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання нерухоме майно – п`ятикімнатну квартиру загальною площею 221,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить іпотекодавцям на праві власності.

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (яке є правонаступником ФК «Довіра та Гарантія», яке в свою чергу є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги №331/17, відповідно до якого остання прийняла право вимоги за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , відповідно до якого відступились права вимоги в сумі 124 162,29 грн. Так в цей же день між вказаними сторонами укладено договір (цесії) про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005 року, що був посвідчений ПН КМНО Чуловським В.А., відповідно до якого позивачеві передано право вимоги за договором іпотеки, предметом якого є п`ятикімнатна квартира АДРЕСА_6 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26 грудня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Х/о Микитенко Л.І. проведено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 . (а.с.76-102).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 30.05.2019 року по справі №640/14166/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яке затверджено постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі (а.с. 35-39).Постановою Харківського апеляційного суду рішення суду1 інстанції залишено без змін (а.с.40-46).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04.02.2020 року за № 640/3330/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про захист прав стягувача та визнання договорів недійсними позов ОСОБА_4 було задоволено в частині визнання недійсними договору відступлення права вимоги № 331/1 від 30.07.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», за яким було передано право вимоги за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року та визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005 року, зареєстрованим за номером № 11326 від 30.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (а.с.47-54).

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.07.2005 АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №805/16/21-1/5-449, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 200 000,00 доларів США зі встановленим графіком погашення на строк до 10.07.2015 зі сплатою відсотків в розмірі 13,0% річних.

На забезпечення виконання зобов`язання за цим договором АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 805/13/26/5-1371 від 29.07.2005, відповідно до якого поручитель ОСОБА_2 зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання позичальником ОСОБА_3 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005.

29.07.2005 між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір №805/13/26/5-1370, відповідно до якого іпотекодавеці передали в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання нерухоме майно – п`ятикімнатну квартиру загальною площею 221,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить іпотекодавцям на праві власності.

В той же час рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2016, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики у розмірі 2 678 000 грн.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_4 отримав виконавчий лист.

30.06.2017 Київським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження №54218632 та накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 , в тому числі на нерухоме майно - п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_6 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 .

Іпотекодержателем на момент відкриття та виконання зазначеного виконавчого провадження був ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитор ОСОБА_3 за вищевказаним договором кредиту.

30.07.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11324, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_6 .

30.07.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір №331/ФК-18, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером №11325, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_4 .

30.07.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 уклали договір відступлення права вимоги № 331/1, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11326, за яким ОСОБА_2 набула прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_4 .

В зв`язку з укладанням з ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» договору відступлення права вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 та договору про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, відповідач ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Харкова суду з позовною заявою. В позові ОСОБА_2 просила суд визнати її належним кредитором у зобов`язанні позичальника ОСОБА_3 за договором кредиту №805/16/21/5-449 від 29.07.2005 на суму 578 498,15 доларів США, що є еквівалентом 15673077 грн. та 489339,67 грн., та в рахунок виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за договором кредиту №805/16/21/5-449 від 29.07.2005 в сумі 578 498,15 доларів США, що є еквівалентом 15673077 грн. та 489339,67 грн., а всього 16162416,67 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки - п`ятикімнатну квартиру, загальною площею 221,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_3 - шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Законом України «Про іпотеку» за ціною визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення набрало чинності.

Державна реєстрація, яку просить скасувати позивач була здійснена на підставі договору відступлення права вимоги № 331/1, за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11326, за яким ОСОБА_2 набула прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_4 .

Підставою відмови у визнанні кредитором відповідача ОСОБА_2 є те, що ст. 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Як вбачається з договору відступлення права вимоги № 331/1, укладеного 30.07.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 , за яким до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 - відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не можуть надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Таким чином, в зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця – ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на фізичну особу ОСОБА_2 , яка не може надавати фінансові послуги.

Аналогічні висновки були зроблені також і Харківським апеляційним судом, яким рішення суду 1 інстанції було залишено без змін. Крім того, зазначено, що доказів сплати кредитних коштів саме ОСОБА_2 після 18.11.2014 матеріали справи не містять. Натомість із виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 убачається, що погашення кредиту через ОСОБА_2 відбувалось лише чотири рази: 04.06.2008, 08.07.2008, 09.09.2008 та 10.10.2008. Зазначені у виписці дати та суми збігаються з даними, вказаними у довідці банку. Даних про сплату ОСОБА_2 сум за ОСОБА_3 в інші дати у виписці по особовому рахунку боржника не міститься. Квитанції або інших платіжних документів, що свідчили б про сплату кредиту ОСОБА_2 , не надано. Також відсутні відомості про виконання зобов`язання за кредитним договором №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 у повному обсязі.

Таким чином, державна реєстрація була здійснена на підставі договорів, який було скасовано рішенням суду, яке набрало чинності. Недійсність договору була встановлена у судовому порядку, рішенням суду встановлено, що укладений договір про відступлення права вимоги був таким, що порушує права та інтереси позивача.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вбачається, що ч. 1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так і інших прав та свобод людини і громадянина. Частина 1 ст. 55 Конституції України відповідає зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").

При зверненні до практики ЄСПЛ (справа "Марченко М. В. проти України", заява № 63520/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

У пункті 52 рішення "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (див., наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (заява № 48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2019 року по справі №640/14166/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яке затверджено постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019 року, та рішення Київського районного суду м.Харкова від 04.02.2020 року за № 640/3330/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про захист прав стягувача та визнання договорів недійсними суд вважає такими, що мають преюдиційне значення для даної справи.

Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав (частина друга статті 2 Закону «України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності)).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент здійснення реєстрації права власності) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5.

Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано.

В матеріалах реєстраційної справи №501132963101 міститься вимога відповідача ОСОБА_2 від 10.10.2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , як кредитор за правом вимоги, доводить до відома ОСОБА_3 про зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 16 162 416, 67 грн. до 20.11.2019 року, а в разі невиконання зобов`язання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири АДРЕСА_4 від її імені.

28.12.2019 року Державним реєстратором відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. було проведено державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру на ОСОБА_2 .

Як вбачається із сформованої державним реєстратором інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в розділі інформації про державну реєстрацію обтяжень містяться записи про реєстрацію обтяження відповідно до рішення від 30.12.2015 року, вид обтяження – заборона на нерухоме майно (а.с.95).

Таким чином, станом на 29.12.2019 року, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23.12.2015 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру була чинною, у встановленому законом порядку не скасована, 29.12.2015 року було заборонено відчуження квартири АДРЕСА_4 , а також накладено арешт на усе майно, що належить ОСОБА_3 та знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 .

Виконавче провадження і досі перебуває у стадії виконання, інформація про державну реєстрацію обтяжень є актуальною з моменту проведення державної реєстрації обтяження, а саме з 29 грудня 2015 року.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною тринадцятої статті 15 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема, серед інших і щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

За таких обставин, суд вважає, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте, і позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію підлягають задоволенню.

В частині вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У зв`язку із ненаданням доказів витрат позивача на правову допомогу у встановлений строк відповідно до вимог ЦПК, суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 11, 13, 15, 71, 76, 196 - 200, 259, 260 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 .

Скасувати рішення Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 50535205 від 28.12.2019 року та запис про право власності номер 34931305.

Витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок позивача.

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса, АДРЕСА_2

Відповідач - Державний реєстратор відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна, код ЄДРПОУ 04058692, адреса 62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, 213

Відповідач - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 )

Суддя В.В. Божко