Рішення № 96762352, 07.05.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/259/21

Провадження № 2/378/143/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2021 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н.Д.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з посиланням на те, що як видно із погосподарських книг Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990, 1991-1995 роки, довідки №61 від 12.03.2021 року Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, житловий будинок АДРЕСА_1 , 1963 року побудови, відносився до майна колгоспного двору. До 13.09.1987 року в дворі проживав ОСОБА_2 , проте вибув з двору в село Винарівка Ставищенського району Київської області і в двір не повернувся. Окрім того, до 23.08.1989 року в дворі проживав їх батько ОСОБА_3 , зі смертю якого спадщина на його частку в майні колгоспного двору в силу статті 563 ЦК УРСР (1963 р.) не відкрилася. На час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала голова двору ОСОБА_4 , яка згідно діючих на той час ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" набула права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору. 22.01.2016 року 4 сесія сьомого скликання Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області прийняла рішення №43 «Про перейменування вулиць села Журавлиха Ставищенського району Київської області», яким перейменувала вулицю «Чапаєва» на вулицю «Польова». 28.07.2017 року в Журавлиській сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно їм. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, спадщину після її смерті прийняли, подавши 19.08.2020 року до Ставищенської районної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на належний спадкодавці вказаний житловий будинок вони звернулася до Ставищенської районної державної нотаріальної контори, проте 23.03.2021 року державний нотаріус Ставищенської районної нотаріальної контори Цимбалюк В.М., враховуючи, що правовстановлюючий документ на житловий будинок по АДРЕСА_1 відсутній, до 01.01.2013 року право власності на нього не було реєстровано (довідка КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» №543 від 16.03.2021 року), відомості про речові права на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (інформаційна довідка з ДРРП №249428575 від 23.03.2021 року), винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б свідчили про належність вказаного майна спадкодавці.

Позивачі просять визнати за кожним із них право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 м2, житловою площею 25,1 м2, вартістю 145204 гривень.

Позивачі в позовній заяві просять розглядати справу без їх участі. Позивач ОСОБА_2 також подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області до суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки та погосподарських книг Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області за 1986-1990, 1991-1995 роки, довідки №61 від 12.03.2021 року Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, житловий будинок АДРЕСА_1 , відносився до майна колгоспного двору (а. с. 16-20, 27).

До 13.09.1987 року в дворі проживав ОСОБА_2 , проте вибув з двору в село Винарівка Ставищенського району Київської області і в двір не повернувся, що підтверджується записом в вищевказаній по господарській книзі (а. с. 16 зв.) та копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданим 05.11.1996 року (а. с. 13-20).

На час припинення колгоспного двору ІНФОРМАЦІЯ_2 в ньому проживала голова двору ОСОБА_4 , яка згідно діючих на той час ст. ст. 120,123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" набула права власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору (а. с. 16-20).

22.01.2016 року 4 сесія сьомого скликання Журавлиської сільської ради Ставищенського району Київської області прийняла рішення №43 «Про перейменування вулиць села Журавлиха Ставищенського району Київської області», яким перейменувала вулицю «Чапаєва» на вулицю «Польова», що підтверджується копією рішення (а. с. 23).

Із матеріалів спадкової справи (а. с. 45-53) встановлено, що 28.07.2017 року в Журавлиській сільській раді Ставищенського району Київської області ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заповіт зареєстровано в реєстрі за №22. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , спадщину після її смерті прийняли, подавши 19.08.2020 року до Ставищенської районної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

23.03.2021 року державний нотаріус Ставищенської районної нотаріальної контори Цимбалюк В.М., враховуючи, що правовстановлюючий документ на житловий будинок по АДРЕСА_1 відсутній, до 01.01.2013 року право власності на нього не було реєстровано (довідка КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» №543 від 16.03.2021 року), відомості про речові права на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (інформаційна довідка з ДРРП №249428575 від 23.03.2021 року), винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б свідчили про належність вказаного майна спадкодавці (а.с. 34, 35).

Земельна ділянка, для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку не приватизована, що підтверджується довідкою Ставищенської селищної ради № 62 від 12.03.2021 року (а.с. 25).

Як видно з довідки КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» від 16.03.2021 року № 543 реєстрація права власності на вказаний житловий будинок до 01.01.2013 р. не проведена (а. с. 28).

Як вбачається із технічного паспорта на житловий будинок, 1963 року побудови, садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації», по АДРЕСА_1 розташовані житловий будинок літер «А», загальною площею 43,8 м2, житловою площею 25,1 м2; погріб з шийкою літер «В»; сарай літер «Б»; сарай-прибудова літер «г»; сарай літер «Г»; убиральня літер «Д», колодязь питний Ѕ літер №1; огорожа літер №2. Інвентаризаційна вартість вищевказаного житлового будинку становить 145204 гривень (а.с. 29-33).

Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Як видно з частини 2 статті 123 ЦК УРСР (1963) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір припинено 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ введено в дію Закон України «Про власність».

Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. №6-54 цс 12).

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Відповідно до положень ст. ст. 1217, 1222 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як встановлено ч. 1, 2, 5 статті 1268 ЦК України (16.01.2003 року) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Як вбачається із частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

В частині 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частинами 2, 3 ст. 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна. Суд роз`яснив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, позовні вимоги обгрунтовані, відтак їх слід задовольнити.

Позивачі просять судові витрати по справі покласти на них.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15, 182, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223 ч. 1, 1269 ч. ч. 1, 2, ст. 1270 ч. 1, 1297 ЦК України, ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, ст. ст. 4, 10, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 м2, житловою площею 25,1 м2, вартістю 72602 гривні.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 м2, житловою площею 25,1 м2, вартістю 72602 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. В. Гуртовенко