Рішення № 96761514, 07.05.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6740/20

Провадження № 2-о/204/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Сокола Д.О.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

13 жовтня 2020 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій прохає встановити факт сумісного проживання та перебування на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши заінтересованою особою – Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (а. с. 2-5).

В обґрунтування своїх вимог вказала, що з 29 червня 2010 року вона перебувала у шлюбі зі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх сімя складалася з двох осіб. За час перебування у шлюбі вони з чоловіком мешкали разом, але в різний період часу за різними адресами та з/без реєстрації за вказаними адресами. Так, з 07 квітня 2009 року по 05 грудня 2017 року вони фактично проживали у буд. АДРЕСА_1 , та заявниця була зареєстрованою за вказаною адресою, а її чоловік зареєстрований у кв. АДРЕСА_2 . Починаючи з грудня 2017 року і по день смерті її чоловіка вони фактично проживали у буд. АДРЕСА_3 , що належить доньці заявниці, однак зареєстрованими за даною адресою вони не були. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер та вона звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки розмір пенсії її чоловіка був набагато більшим, ніж її, та фактично вона перебувала на його утриманні. 17 серпня 2020 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило їй у призначенні даної пенсії з тих підстав, що заявниця та її чоловік на день його смерті були зареєстрованими за різними адресами, а тому їй необхідно встановити той факт, що вони спільно проживали та вона перебувала на його утриманні.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року по справі відкрито окреме провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 30 листопада 2020 року (а. с. 24).

27 листопада 2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника заінтересованої особи (а.с. 29-30), в яких він прохає ухвалити рішення на розсуд суду та розгляд справи проводити без участі представника.

У судовому засіданні заявниця заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити. Пояснення надала аналогічні тексту заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи заявниці, приймаючи до уваги пояснення свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 червня 2010 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, про що складено актовий запис № 42, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 червня 2010 року (а. с. 8). Прізвище після реєстрації шлюбу – чоловіка « ОСОБА_6 », дружини – « ОСОБА_7 ».

Також судом встановлено, що заявниця з 10 жовтня 2013 року отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 20).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис про смерть № 2811 та підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30 грудня 2019 року (а. с. 6).

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 (а. с. 9 та на звороті), який виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26 серпня 2004 року, заявниця – ОСОБА_1 , з 07 квітня 2009 року по 05 грудня 2017 року була зареєстрована у буд. АДРЕСА_1 . З 05 грудня 2017 року по 15 січня 2020 року, тобто на день смерті її чоловіка – ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не мала зареєстрованого місця проживання.

Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 (а. с. 11 та на звороті), який виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 29 квітня 1996 року, чоловік заявниці – ОСОБА_4 , з 07 серпня 1997 року та по день його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрованим у кв. АДРЕСА_2 .

У період часу з 07 квітня 2009 року по 05 грудня 2017 року заявниця зі своїм чоловіком – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали у буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Китайгородської сільської ради № 40 від 28 січня 2020 року (а. с. 13).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали у буд. АДРЕСА_3 , що підтверджується: декларацією ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 001-81Т9-Х300 від 26 грудня 2018 року та декларацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 001-4Т59-Х300 від 26 грудня 2018 року, де саме цю адресу вказано адресою їхнього місця фактичного проживання; лікарським свідоцтвом про смерть № 084 від 26 грудня 2019 року (а. с. 7), в якому зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вдома – АДРЕСА_3 ; актом засвідчення показів свідків від 08 жовтня 2020 року (а. с. 14).

Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17 серпня 2020 року № 0400-0307-8/68859, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника через відсутність документу про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника (а. с. 17-18).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що знає заявницю давно, вони товаришують. Зазначила, що їй відомо про те, що одружилася ОСОБА_1 із ОСОБА_4 приблизно у 2010 році, але спільно вони почали проживати ще до шлюбу. Вказала, що з січня 2018 року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком проживали спільно у будинку її доньки, аж до самої його смерті.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що заселилася заявниця разом із чоловіком у будинок доньки у січні 2018 року. Вказала, що чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , був лежачий, тому вона його доглядала до його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Приписами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18.

Однак, як вбачається з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Нормами ч. 2 ст. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що заявниця офіційно перебувала в шлюбі із ОСОБА_4 , постійно мешкала разом з ним, вела із ним спільне господарство та доглядала його до самої його смерті, що підтверджується допустимими, достатніми та достовірними доказами, суд доходить висновку, що вимоги заявниці із встановлення факту її сумісного проживання із чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Що стосується доводів заявниці з приводу її перебування на утримані чоловіка ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни – це особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Приписами ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дружина, якщо вона є особою з інвалідністю або досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а. с. 20).

Приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Так, суд погоджується з посиланням заявниці, що одержання нею пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявниці допомога з боку особи, яка надавала їй утримання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 37Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Приписами статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_4 , останній отримував пенсію в значно більшому розмірі ніж дружина. Так, пенсія заявниці на 01 грудня 2019 року становила 2000 гривень (а. с. 50), а її померлого чоловіка за той же період – 5441 гривня 09 копійок (а. с. 42).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не була працездатною, оскільки є пенсіонеркою, розмір її пенсії за віком на час смерті чоловіка ОСОБА_4 складав 2000 гривень (станом на 01 грудня 2019 року), тоді як розмір пенсії її чоловіка – 5441 гривня 09 копійок (станом на грудень 2019), що суттєво перевищує доходи заявниці та свідчить про те, що дохід чоловіка становив більшу частину доходу їх сім`ї, з якого він забезпечував себе та свою дружину. Відтак, дохід ОСОБА_4 був для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування.

З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась померлим чоловіком своїй дружині ОСОБА_1 , була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, доведеність таких обставин обсягом наявних доказів, суд доходить висновку, що вимоги заявниці щодо встановлення факту її перебування на утриманні свого чоловіка підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , оскільки обставини, на які вона посилається в своїй заяві, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, наданими доказами достовірно підтверджується, що заявниця сумісно проживала зі ОСОБА_4 та перебувала на його утриманні, через що суд вважає за можливе встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 ЦПК України та п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», судові витрати у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 293, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні – задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, які не були присутніми у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна