Рішення № 96761402, 30.04.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2164/17

2/171/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Семенової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ровної Н.А.

представника позивача Касьян М.С.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника Грушівської сільської ради Макарової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Апостолове справу за позовом ОСОБА_3 , представник позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 представник відповідача – ОСОБА_2 , Грушівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, 3- я особа яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Юрістек Груп» про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у власність,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги обґрунтовані тим, що вона в 2016 році звернулася до Ленінської сільської ради з питанням відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) за адресою АДРЕСА_1 . Сільською радою їй було відмовлено у наданні дозволу на відведення земельної ділянки, підставою для відмови стало те, що вказана земельна ділянка відведена ОСОБА_1 . Відповідно до документів, наданих відділом Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, нею було встановлено, що ОСОБА_1 подав на затвердження Ленінській сільській раді в складі проекту землеустрою Акт визначення та Акт приймання передачі межових знаків на зберігання, завідомо підроблені документи, про що вона подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 358 КК України. Станом на сьогодні досудове розслідування триває. Вважає, що під час прийняття рішення Ленінською сільською радою від 10.07.2015 р. № 367/37-VI ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,20 га про надання у власність вказану земельну ділянку, посадовими особами належним чином подані документи не перевірено, зокрема не перевірено факт відсутності погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, а в результаті прийняте незаконне рішення. Просить визнати недійсним та скасувати рішення Ленінської сільської ради від 10.07.2015 р. № 367/37-VI щодо затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,20 га про надання у власність вказаної земельної ділянки.

16.08.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву в якому він зазначив, що дана земельна ділянка була надана йому у користування Ленінською сільською радою Апостолівського району більше 10 років назад. Рішенням Ленінської сільської ради від 31.10.2014 р. № 311/31/ VI йому було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в с. Ленінське б/н площею 0,20 га. На підставі цього рішення було виготовлено проект землеустрою на вищезгадану земельну ділянку. Рішенням Ленінської сільської ради Апостолівського району від 10.07.2015 року № 367/37-VI даний проект землеустрою був затверджений. Позивач ОСОБА_3 звернулася з заявою про надання земельної ділянки тільки в 2016 року, на той час земельна ділянка по АДРЕСА_1 була сформована, присвоєно кадастровий номер. Тому жодним чином цивільні права ОСОБА_3 ним особисто, на момент передачі йому у власність вказаної земельної ділянки порушені не були. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

13.02.2019 р. на адресу суду надійшов відзив представника Грушівської сільської ради, в якому зазначено, що Ленінською сільською радою було додержано усіх вимог глави 19 Земельного кодексу України щодо порядку надання земельної ділянки у власність, тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтовані та безпідставні. Прийнятим рішенням щодо затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 площею 0,2 га та надання у власність вказаної земельної ділянки жодне право ОСОБА_3 не порушено. Позивач ОСОБА_3 звернувшись до сільської ради з заявою щодо надання земельної ділянки в користування, та отримавши відмову, у разі незгоди з цим рішенням мала право оспорити дане рішенні у суді. Просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив її задовольнити повністью.

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просили в задоволенні позовної заяви відмовити повністью.

Представник відповідача Грушівської сільської ради – Макарова А.Ф. просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 04.08.2016 року ОСОБА_3 звернулася до сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку в АДРЕСА_2 загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (а.с. 188)

Відповідно до протоколу засідання земельної комісії Грушівської сільської ради від 28.09.2016 року ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку: № НОМЕР_1 (а.с.189-191)

Однак, ще до цих звернень позивача, 31.10.2014 року рішенням Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Висновком відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , відповідно до земельної ділянки площею 0.20 га по АДРЕСА_1 (а.с. 22).

02.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінської сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування і будівництва жилого будинку в АДРЕСА_1 в розмірі 0.20 га. (а.с. 186)

Рішенням Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 10.07.2015 року № 367/37-VI ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,20 га та надано у власність земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,20 га. (а.с. 25)

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із статтею 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У разі звернення особи з таким клопотанням та при отриманні відмови в задоволенні клопотання про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, або залишення його без розгляду, особа має право оскаржити такі дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування до суду в установленому законом порядку.

Позивач не довела, що вона оскаржила рішення Ленінської сільської ради про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0.20 га по АДРЕСА_2 до суду в установленому законом порядку.

Згідно п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється ст. ст. 118 та 186-1 ЗК України.

Так, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Згідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені).

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Не надання відповідачів своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність позивачці за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (ст. 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Позивач доказів того, що зазначене вище рішення Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 10.07.2015 року № 367/37-VI порушує її право чи інтерес, не надала. Також не довела, що вона має будь-яке право чи будь-який охоронюваний законом інтерес щодо спірної земельної ділянки, які набуті на підставі вказаних нормативних актів. Також не надала доказів, що підтверджують факт звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Позивач не підтвердила відповідними доказами свої вимоги, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 137, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 , представник позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 представник відповідача – ОСОБА_2 , Грушівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, 3- я особа яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «Юрістек Груп» про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у власність відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.05.2021 р.

Суддя: Семенова Н. М.