Рішення № 96761182, 07.05.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа №156/223/21

Номер провадження 2-а/156/6/21

рядок статзвіту 140

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Федечко М.О.

за участю секретаря - Салатюк Г.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача Мартинюка Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поліцейського СРПП № 3 відділу поліцейської діяльності № 1 (сел.. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 поліцейського СРПП № 3 відділу поліцейської діяльності № 1 (сел.. Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Заявлені вимоги мотивує тим, що відповідачем 29 жовтня 2020 року відносно нього винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч.6 ст.121 КУпАП згідно якої він, 29.10.2020 року о 20 год. 20 хв. в с.Орищі по вул. 40 річчя Перемоги, 33, керував автомобілем Рено н.з. НОМЕР_1 у якому належним чином не підсвічувався номерний знак, керував автомобілем без посвідчення водія та поліса обов`язкового страхування. Вказує, що того дня на своєму автомобілі заїхав до свого господарства в с.Орищі по вул.40 річчя Перемоги, припаркував автомобіль біля корівника, та пішов щоб загнати худобу. Вийшовши з приміщення корівника він побачив, як на територію ферми заїжджає поліцейський автомобіль, на прохання працівників поліції він підійшов до них, надав посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль та поліс обов`язкового страхування. Після чого поліцейський повідомив його, що буде накладати на нього штраф, він обурившись забрав у нього документи та включивши габаритне освітлення продемонстрував йому таким чином справність підсвітки номера, після чого поліцейські покинули територію його господарства. Ствердив, що в його присутності постанови ніхто не виносив, пояснень не відбирав, про його права передбачені ст.268 КУпАП не роз`яснювали. Оскаржувану постанову він отримав лише 13.03.2021 року. У оскаржуваній постанові від 29.10.2020 року вказано, що таку йому надіслано 09.11.2020 року , однак така на його адресу не надходила.

Вказану постанову вважає незаконною, складену з грубим порушенням норм законодавства, порядку розгляду справи, а тому просить визнати незаконною та скасувати вказану постанову про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 23.03.2021 року матеріали адміністративного позову залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

08.04.2021 року позивач на виконання вимог ухвали, сплатив судовий збір.

Ухвалою від 08 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративні справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позові та просить позов задоволити.

Відповідач, поліцейський СРПП №3 відділу поліцейської діяльності №1 ( сел.Іваничі) Володимир-Волинського районного відділення поліції Мартинюк Н.І. в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що 29.10.2020 року здійснювали патрулювання та в с.Орищі побачили, як їм на зустріч рухається автомобіль Рено н.з. НОМЕР_1 , у дзеркало він побачив, що у нього не підсвічувався номерний знак, вони почали рухатися за автомобілем, він заїхав на територію ферми, що по вул.Перемоги, водій вийшов з автомобіля та пішов в сторону ферми. Він його покликав, представився та повідомив про причину зупинки. Позивач відмовився надати посвідчення водія, страховий поліс, що був наданий в той час ще не був чинний. За ці порушення на місці, було складено відповідну постанову. Вказав, що намагалися вручити копію постанови позивачу однак такий відмовився її отримувати. На запитання суду пояснив, що відмітку про те, що особа відмовилась від підпису та отримання копії постанови у ній не зробили, крім цього запис з боді камер теж відсутній, оскільки зберігається лише протягом трьох місяців.

Головне Управління національної поліції у Волинській області –представник, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відповідачу був наданий строк для надання відзиву. Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, заслухавши вступне слово позивача, відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №881177 від 29 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 29.10.2020 року о 20 год. 40 хв. в с.Орищі по вул.40 річчя Перемоги керував автомобілем Рено н.з. НОМЕР_1 у якому належним чином не підсвічувався номерний знак, чим порушив п.30.2 ПДР, при перевірці було встановлено, що керував авто без посвідчення водія та поліса обов`язкового страхування та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 та ч.6 ст.121 КУпАП.

В судовому засіданні позивач в частині відсутності у нього поліса обов`язкового страхування вказав, що працівниками поліції зупинений не був, автомобілем не керував, а тому у працівників поліції були відсутні підстави вимагати у нього такі документи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно із частинами першою, другою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 6 ст.121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.2,3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа винила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що до оскаржуваної постанови від 29.10.2020 року не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В будь-якому випадку, сам факт того, що спірна постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, вказує на недотримання інспектором вимог ч.3 ст.283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування (ВС/КАС, справа №524/1113/17, 30.04.2020).

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Ураховуючи те, що відповідачами не було надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 29.10.2020 року підлягають до задоволення.

Слід також зазначити, що пояснення відповідача ОСОБА_2 , що надані у судовому засіданні суд не може враховувати як доказ вини позивача, оскільки під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа – поліцейський СРПП №3. Суд зазначає, що свідчення тільки такої особи у цій справі не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Крім того, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з постанови від 29.10.2020 року у такій не вказано, що до постанови додаються пояснення свідків, відеозапис з місця події. Проте, як вказано відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні подія фіксувалася на нагрудний відео реєстратор, однак такий запис суду не надано з причин, як ствердив відповідач - термін його зберігання закінчився.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч.6 ст.121 КУпАП є недоведеним.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову незаконною.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такимидоказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а тому слід постанову від 29.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням - закрити.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено 454,00 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України йому слід повернути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов задоволити частково.

Скасувати постанову серії БАА № 881177 від 29.10.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 425 грн. штрафу за адміністративне правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 454 грн 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко