Рішення № 96761012, 17.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 906/1345/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" вул. Зарічна, 6, с. Кам`яний Брід, Коростишівський район, Житомирська область,12511

до 1. Міністерства юстиції України вул. Городецького 13, м. Київ, 01001

2. Головного територіального управління юстиції у Житомирській області м-н Соборний,1, м. Житомир,10014

3. Радомишльської районної державної адміністрація (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м. Радомишль, Соборний майдан, 12, код ЄДРПОУ 04053423)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Закрите акціонерне товариство "Спіка" (03058, м. Київ, ПРОВУЛОК ЧУГУЇВСЬКИЙ, будинок 19-А)

про визнання протиправним та скасування дій (рішень) державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно

Представники сторін:

від позивача: Мороз А.С. - ордер № 265639 від 19.05.2020 року;

від відповідача 1: Юрченко О.В.;

від відповідача 2: не з`явились;

від третьої особи: Данильчук М.Я. - директор;

від відповідача 3: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" 19.12.2019 року звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області згідно якого просить:

- визнати протиправними, скасувати дії (рішення) державного реєстратора Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Лабрадорит" на нерухоме майно: будівлю пилорами площею 117,5 кв. м., розташованого за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції на підставі свідоцтва, серія та номер: 485, виданий 15.04.2005, видавник: Бойко В.М., приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 8672792 від 05.12.2013 р. 09:22:08; та будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв. м. за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Радомишльського районного управління юстиції на підставі свідоцтва, серія та номер: 485, виданий 15.04.2005, видавник: Бойко В.М., приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 8700325 від 05.12.2013 р. 15:31:07 та зобов`язати Радомишльську районну державну адміністрацію Житомирської області поновити запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Лабрадорит" на нерухоме майно будівлю пилорами площею 117,5 кв.м, індексний номер: 8672792 від 05.12.2013 р. 09:22:08 та будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв. м, індексний номер: 8700325 від 05.12.2013 р. 15:31:07, розташованого за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію за ЗАТ "Спіка" 21.08.2015 р. права власності на нерухоме майно: будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв. м. за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, внесеного на підставі рішення суду, серія та номер 4/5007/37/12, виданий 14.04.2014, видавник: Господарський суд Житомирської області, індексний номер: 25139462 від 08.10.2015 12:29:44;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію за ЗАТ "Спіка" 12.10.2015 р. права власності на нерухоме майно: будівлю (будівлю пилорами) площею 117,5 кв. м., розташованого за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, внесеного на підставі рішення суду, серія та номер 4/5007/37/12, виданий 14.04.2014, видавник: Господарський суд Житомирської області, індексний номер: 25749322 від 31.10.2015 15:53:04;

- визнати протиправними дії (рішення) державного реєстратора Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ЗАТ "Спіка" права власності на нерухоме майно: будівлю модульного типу площею 2394,2 кв. м. індексний номер: 25139462 від 08.10.2015 12:29:44 та будівлю (будівлю пилорами) площею 117,5 кв. м., індексний номер: 25749322 від 31.10.2015 15:53:04, скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ЗАТ "Спіка" та зобов`язати Радомишльську районну державну адміністрацію Житомирської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності за ЗАТ "Спіка" на нерухоме майно будівлю пилорами площею 117,5 кв. м. індексний номер: 25139462 від 08.10.2015 12:29:44 та будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв.м. індексний номер: 25749322 від 31.10.2015 15:53:04.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів за вх. № 02-44/2024/19.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2019 року справу №906/1345/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора щодо реєстрації прав на нерухоме майно та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" про витребування доказів за вх.№02-44/2024/19 від 19.12.2019 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України.

Постановою Північно - Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року у справі № 906/1345/19 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2019 року у справі №906/1345/19 залишено без змін.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2020 року справу № 903/36/20 передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 року за результатами розгляду клопотання позивача б/н від 02.04.2020 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/1345/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2020 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 року та 24.06.2020 року підготовче засідання відкладено на 24.06.2020 року та 16.07.2020 року відповідно.

В підготовчому судовому засіданні 16.07.2020 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 23.07.2020 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 23.07.2020 року через канцелярію суду 16.07.2020 року від третьої особи 13.07.2020 року надійшли: заперечення № 13/7-лаб-1 від 13.07.2020 року на клопотання позивача про витребування доказів, в яких ЗАТ "Спіка" зазначає про дослідження матеріалів реєстраційної справи, про витребування яких заявлено клопотання, під час розгляду Окружним адміністративним судом Житомирської області справи № 806/4911/15, позовні вимоги у якій є ідентичними даному позову, а також наголошує на відсутності порушених прав позивача; заперечення № 13/7-лаб-2 від 13.07.2020 року на клопотання про зупинення провадження; клопотання № 13/7 від 13.07.2020 року про долучення матеріалів. Документи судом долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 16.07.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшли: 15.07.2020 року відповідь б/н б/д на пояснення третьої особи, в яких позивач підтримує позовні вимоги, наголошує на незаконній реєстрації ТОВ "Спіка" права власності та наполягає на застосуванні ч. 2 ст. 388 ЦК України, оскільки ТОВ "Лабрадорит" є добросовісним набувачем; 16.07.2020 року заява б/н від 16.07.2020 року про залучення співвідповідача, в якій останній просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Радомишльську районну державну адміністрацію; 16.07.2020 року заява б/н б/д про зміну підстав позову, в якій позивач зазначає про безумовність порушення права ТОВ "Лабрадорит", яке полягає в нездійсненні Державою України в особі уповноважених органів повороту виконання судових рішень як способу витребування майна та повернення його власнику, оскільки державою порушено право позивача як добросовісного набувача майна на прилюдних торгах в порядку виконання рішення суду та скасування реєстрації є елементом витребування майна, внаслідок чого застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 388 ЦК України. При цьому позивач наголошує на визнанні державою права власності на спірне майно за ТОВ "Лабрадорит" та необхідності відступлення від правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, відповідно до яких рішення суду про витребування майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухомість, яка зареєстрована відповідачем. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 906/1345/19 на 30 днів з ініціативи суду, відкладено розгляд справи на 03.09.2020 року, задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Радомишльську районну державну адміністрацію та частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, подане одночасно з позовною заявою.

Окрім цього 25.08.2020 року від позивача надійшла заява б/н від 21.08.2020 року про забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна: будівлі пилорами літ. "А" площею 117,5 кв. м та будівлі модульного типу літ "Б" площею 2 394,2 кв. м, розташованих за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8 та заборони проведення державної реєстрації щодо цього майна за іншими особами до моменту вступу у законну силу судового рішення у справі № 906/1345/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивача б/н від 21.08.2020 року про забезпечення позову.

Судом доведено до відома сторін, що 31.08.2020 року до початку судового засідання 03.09.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2020 року від Сектору державної реєстрації Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області надійшло клопотання про долучення доказів; 01.09.2020 року від третьої особи надійшла заява № 1/9-лаб від 01.09.2020 року; 03.09.2020 року від третьої особи надійшла заява про долучення до матеріалів справи Витягу № J1400203 від 31.08.2020 року з Інформаційної системи органів ДФС. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 року відкладено підготовче засідання у справі на 23.09.2020 року.

Також до початку судового засідання 23.09.2020 року позивачем через канцелярію суду 23.09.2020 року подано заяву про зміну предмету позову.

Судом протокольно ухвалено задовольнити усне клопотання третьої особи та залишити без розгляду клопотання № 15/6-Лаб-3 від 15.06.2020 року про закриття провадження у справі, а також протокольно ухвалено про відмову в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 15.06.2020 року у зв`язку з відсутністю підстав передбачених ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено вичерпний перелік підстав за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

У судовому засіданні 23.09.2020 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 906/1345/19 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 28.10.2020 року.

Окрім цього ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 року у справі № 906/1345/19 визнано зловживанням процесуальними правами дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" з подання 23.09.2020 року заяви про зміну предмету позову у справі № 906/1345/19 та повернуто її без розгляду.

Проте, судове засідання призначене на 28.10.2020 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному та направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 21.12.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабрадорит» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 про повернення заяви про зміну предмету позову у справі № 906/1345/19 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції -залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 року розгляд справи призначено на 03.03.2021 року.

До початку судового засідання 03.03.2021 року від третьої особи 18.02.2021 року надійшла заява № 18/2-лаб-2 від 18.01.2021 року про зловживання процесуальними правами та 25.02.2021 року надійшло клопотання № 25/2-лаб від 25.02.2021 року про стягнення оплати послуг правової допомоги адвоката, в якому третя особа просить суд стягнути з позивача 54660,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги. Документи судом долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.03.3021 року судом протокольно оголошено перерву на 17.03.2021 року.

До початку судового засідання 17.03.2021 року через канцелярію суду від відповідача 2 надійшло клопотання № 9.2/16/2021/102/49 від 15.03.2021 року про розгляд справи за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, а також від позивача надійшли заперечення б/н від 16.03.2021 року на клопотання ЗАТ «Спіка» про стягнення оплати послуг правової допомоги адвоката. Документи судом долучено до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, а також письмових пояснень щодо предмету спору окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 17.03.2021 року до суду не надходило.

В судові засідання з розгляду справи по суті 03.03.2021 року та 17.03.2021 року з`явились уповноважені представники позивача, відповідача 1 та третьої особи, представники відповідачів 2 та 3 у вказані судові засідання не з`явились.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 03.03.2021 року відповідач 3 повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105477260310.

Разом з тим доказів отримання відповідачем 2 ухвали суду від 27.01.2021 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105477260299, в якому зазначено, що станом на 02.02.2021 року поштове відправлення вручено адресату.

Про поважні причини неявки представника відповідача 3 суд не повідомлено.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач 3 - Радомишльська районна державна адміністрація не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем 3 не надано відзиву на позов, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також не забезпечено явку представника в судові засідання, за наявності клопотання відповідача 2 про розгляд справи за відсутності представника ГТУЮ у Житомирській області суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами за відсутності представників відповідачів 2 та 3.

В судових засіданнях з розгляду справи по суті 03.03.2021 року та 17.03.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судових засіданнях з розгляду справи по суті 03.03.2021 року та 17.03.2021 року проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судових засіданнях з розгляду справи по суті 03.03.2021 року та 17.03.2021 року надав пояснення щодо суті спору та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2)на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Як визначено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством; про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2004 року у справі № 26/142 стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Спіка" на користь Акціонерного комерційного банку "Росток банк" (далі - АКБ "Росток банк") 7 850 703,75 грн. заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно - адміністративно-побутовий корпус, будівлю складу хлібокомбінату, цех для обробки граніту, блочно-модульну споруду для пилорами та модуль 102х24, що знаходиться в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, а також гірниче устаткування і обладнання щебіньзаводу.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано судовий наказ від 02.07.2004 року у справі № 26/142, з примусового виконання якого Відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції 19.08.2004 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі № 26/142 про стягнення з ЗАТ "Спіка" заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2005 року порушено провадження у справі № 23/167-б про банкрутство ЗАТ "Спіка" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ЗАТ "Спіка" відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За результатами проведення 11.03.2005 року торгів з реалізації будівель модульного типу та пилорами, оформлених протоколами від 11.03.2005 року № 5060001/363 та № 5060002/364, переможцем визнано ТОВ "Лабрадорит".

Відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції 12.04.2005 року складено акти про проведення прилюдних торгів з реалізації будівлі модульного типу площею 2496 кв. м та будівлі пилорами площею 117,5 кв.м, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, та приватним нотаріусом Радомишльського району нотаріального округу Житомирської області на підставі вказаних документів видано свідоцтво від 15.04.2005 року за № 485, яким підтверджено право власності позивача на майно.

Отже, 18.04.2005 року бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ТОВ "Лабрадорит" будівлю модульного типу та будівлю пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності рішеннями державного реєстратора від 5 грудня 2013 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за реєстраційним №485 від 15 квітня 2005 року та постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року у справі №806/5278/13-а за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул. Радгоспна, будинок 8, стосовно будівлі модульного типу площею 2394,2 кв.м, номер запису про право власності № 3699120 від 22.11.2013 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №8700325, та стосовно будівлі пилорами площею 117,5 кв.м, номер запису про право власності № 3687979, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №8672792.

В свою чергу Господарським судом міста Києва 27.01.2006 року видано наказ про поворот виконання рішення суду у справі № 26/142 (у ході нового розгляду даної справи присвоєно № 26/142-22/296), яким зобов`язано АКБ "Росток банк" повернути ЗАТ "Спіка" заставлене майно, на яке було звернено стягнення рішенням місцевого господарського суду у справі № 26/142.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2006 року провадження у справі № 23/167-б про визнання ЗАТ "Спіка" банкрутом припинено у зв`язку з відсутністю боргу товариства перед АКБ "Росток банк".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.09.2007 року у справі № 2/142"НМ" за позовом АКБ "Росток Банк" до Головного управління юстиції в Житомирській області, СДП "Укрспец`юст" в особі Житомирської філії, ТОВ "Лабрадорит" та ЗАТ "Спіка" про визнання недійсними прилюдних торгів актів про проведення прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання будівель на торгах та повернення майна реалізованого на торгах, яке було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008 року, у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому вказаним судовим рішенням встановлено, що ГУЮ в Житомирській області та СДП "Укрспец`юст" в особі Житомирської при проведенні прилюдних торгів з реалізації майна діяли правомірно, оскільки відповідно до частини (абзацу) шостої статті 64 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-Х1У зі змінами, внесеними Законом № 1255-1У від 18.11.2003 року "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", встановлено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.

04 липня 2006 року ЗАТ «Спіка» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Лабрадорит», відміну реєстрації в органах БТІ та у подальшому збільшило вимоги у частині визнання недійсними прилюдних торгів (справа №2/870-НМ), а ТОВ «Лабрадорит», в свою чергу, по вищевказаній справі пред`явлено зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 року у справі № 2/870-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року, та які залишені без змін у зазначеній частині постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року, визнано недійсними прилюдні торги від 11.03.2005 року, проведені Житомирською філією "Укрспец`юст" з продажу належних на праві власності ЗАТ "Спіка" будівлі модульного типу та будівлі пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

В частині розгляду по суті позовних вимог за первісним позовом про визнання недійсним свідоцтва, виданого 15.04.2005 року за реєстровим номером 485 приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області про право власності ТОВ "Лабрадорит" на пилораму та будівлю модульного типу, а також зустрічних позовних вимог ТОВ «Лабрадорит» про визнання його добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно, придбане на спірних прилюдних торгах, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 року у справі №2/870-НМ скасовано з передачею на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Окрім цього у постанові Вищого господарського суду України від 29.06.2011 року у справі № 2/870-НМ суд касаційної інстанції, окрім іншого, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання прилюдних торгів від 11.03.2005 року, проведених в ході примусового виконання рішення суду від 21.06.2004 року, недійсними, оскільки прилюдні торги щодо продажу належних на праві власності ЗАТ "Спіка" будівлі модульного типу площею 2 496 кв.м та будівлі пилорами площею 117,5 кв.м, розташованих за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, були проведені після введення ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2005 року у справі № 23/167-б про банкрутство ЗАТ "Спіка" мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника. Такі дії, як вказано судом касаційної інстанції, суперечать частині четвертій статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними саме з цих підстав.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2011 року по справі №2/870-НМ за позовом ЗАТ «Спіка» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна провадження у справі припинено, а за зустрічним позовом ТОВ «Лабрадорит» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лабрадорит» відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 грудня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 лютого 2012 року рішення Господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2011 року у справі №2/870- НМ залишено без змін.

За змістом рішень, прийнятих у справі №2/870-НМ, зокрема, з тексту постанови Вищого господарського суду України від 22 лютого 2012 року, встановлено порушення підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби процедури продажу спірного майна, що і стало підставою визнання торгів недійсними, оскільки Держава в особі органу Державної виконавчої служби здійснила продаж майна ТОВ «Лабрадорит» з прилюдних торгів у період дії мораторію, запровадженого ухвалою Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2005 року у справі №23/167-б про банкрутство ЗАТ «Спіка».

Враховуючи встановлені судом порушення Державою в особі державної виконавчої служби процедури продажу майна, ЗАТ «Спіка» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ «Лабрадорит» про витребування спірного майна, за результатами розгляду якого рішенням Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2014 року у справі №4/5007/37/12 позов ЗАТ «Спіка» було задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Лабрадорит» про визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що за результатами спору щодо спірного майна в судовому порядку визнано торги недійсними та витребувано таке майно у ТОВ «Лабрадорит» на користь ЗАТ «Спіка».

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року у справі №4/5007/37/12 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2014 року та ухвалено нове, яким у позові ЗАТ «Спіка» відмовлено та задоволено зустрічний позов ТОВ «Лабрадорит» про визнання права власності.

В свою чергу у постанові Вищого господарського суду України від 08.09.2014 року у справі № 4/5007/37/12 за позовом ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" про витребування майна з чужого незаконного володіння суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірного майна у ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка" та залишив в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 року в цій частині, скасувавши постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року. Такий висновок суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому висновок про витребування майна є правомірним та таким, що узгоджується з приписами статі 388 ЦК України. Визнання недійсними публічних торгів, які проведені у порядку, встановленому для виконання судового рішення, є самостійною підставою для витребування майна його власником у набувача такого майна у відповідності до частини першої статті 388 ЦК України.

Отже, як встановлено судом, за наслідками розгляду вказаної вище справи № 4/5007/37/12 спірне майно було витребувано у позивача. Підставою витребування майна визначено визнання недійсними торгів, які в порушення частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство та статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" були проведені після введення ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2005 року у справі № 23/167-б про банкрутство ЗАТ "Спіка" мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

Крім того, із наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46888583 вбачається, що на підставі рішень державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Київ Філюк С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 жовтня 2015 року індексний №25139462 та від 31 жовтня 2015 року індексний №25749322, Державним реєстратором Радомишльського управління юстиції Житомирської області Клименко В.А. розглянуто заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих 21 серпня 2015 року та 12 жовтня 2015 року, та проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на будівлі, що розташовані: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, будинок 8, а саме: на будівлю модульного типу літ «Б», площею 2394,2 кв.м та на будівлю пилорами літ «А», площею 117,5 кв.м, за суб`єктом Закрите акціонерне товариство «Спіка», номери записів про право власності 11534816 та 11850373 відповідно.

Також зі змісту ухвали господарського суду Житомирської області від 03 травня 2012 року у справі №4/5007/37/12 вбачається, що ТОВ «Лабрадорит» зверталось із клопотанням про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на:

- будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв.м. та будівлю пилорами площею 117,5 кв.м, по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області,

- цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м, літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м, літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м, літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м, літера К-1.

Зазначене клопотання судом було задоволено частково, а саме: накладено арешт на майно, яке складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м, літера А-1 та будівлі цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м, літера Б-1 та знаходиться за адресою: вул. Радгоспна, 8, с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області.

Крім того, у клопотанні про забезпечення позову ставилося питання про заборону Комунальному підприємству «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) здійснювати реєстрацію права власності за ЗАТ «Спіка» (ЄДРПОУ 13677760) та будь-якими іншими особами на всі об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, в тому числі будівлю модульного типу площею 2 394,2 кв.м та будівлю пилорами площею 117,5 кв.м; цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м. літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м, літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м, літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м, літера К-1 та заборонити КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 15/1) здійснювати реєстрацію Свідоцтва про право власності виданого ЗАТ "Спіка" виданого на підставі Рішення Потіївської сільської ради від 13 березня 2012 р. на цілісний майновий комплекс гранітопереробного заводу по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, який складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м літера А-1; будівля цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м, літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м, літера Д-1; будівля хмелекомбайну загальною площею 428,50 кв.м, літера К-1.

В задоволенні клопотання в цій частині судом було відмовлено. Тобто, наведена ухвала суду відповідним посадовим особам, які були уповноважені здійснювати реєстрацію права власності або видавати правовстановлюючі документи, заборони вчиняти відповідні дії не містила.

Матеріали справи свідчать також, що ухвалою Радомишльського районного суду від 17 вересня 2013 року у справі №2-а/289/67/13 заборонено суб`єктам владних повноважень в галузі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зокрема органам Укрдержреєстру та Реєстраційній службі Радомишльського районного управління юстиції (12200, Житомирська обл.. м. Радомишль, вул. 9-го Січня, 2а) вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією права власності за будь-якими особами на цілісний майновий комплексу гранітопереробного заводу, який складається з будівель і споруд майнового комплексу загальною площею 3618,10 кв.м. відповідно до інвентарної справи № 3795 по вул. Радгоспній, 8 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області та складається з будівлі цеху по переробці граніту загальною площею 2394,2 кв.м, літера А-1; будівлі цеху по обробці граніту загальною площею 116,6 кв.м., літера Б-1; будівлі адміністративно-побутової загальною площею 506,8 кв.м, літера В-1; будівлі пилорами загальною площею 172,00 кв.м, літера Д-1.

При цьому судом встановлено за даними інформаційних довідок з Державного реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що обтяження, накладені наведеними вище ухвалами суду у відповідних реєстрах були відсутні.

У матеріалах справи міститься також постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2015 року у справі №806/127/15 за позовом ТОВ «Лабрадорит» до Держави України в особі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області, третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, стягнення коштів, під час розгляду якої було встановлено, що 11 березня 2005 року ТОВ «Лабрадорит» було придбано з прилюдних торгів нерухоме майно загальною вартістю 211 000,00 грн.

Окрім цього як свідчать матеріали справи, 17 липня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось із заявами до Реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності об`єктів нерухомого майна, однак Реєстраційною службою рішеннями від 27 липня 2015 року №23188655 та №23188630 було відмовлено ЗАТ «Спіка» у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку із наявністю відповідних заборон, накладених Радомишльським районним судом Житомирської області 17 вересня 2013 року у справі №2-а/289/67/13 на заявлене майно.

25 вересня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось із заявами до Реєстраційної служби щодо внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, однак Реєстраційною службою рішеннями від 25 вересня 2015 року №24766984 та №24766233 було відмовлено ЗАТ «Спіка» у скасуванні відповідних записів про державну реєстрацію права власності, у зв`язку із відсутністю рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав на заявлені об`єкти нерухомого майна.

30 вересня 2015 року ЗАТ «Спіка» звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 05 грудня 2013 року з індексним номером 8700325 (номер запису про право власності 3699120 від 22 листопада 2013 року) та з індексним номером 8672792 (номер запису про право власності 3687979 від 22 листопада 2013 року).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та постановою Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №806/4911/15 відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодились апеляційний та касаційний суди, керувався тим, що оскаржувані рішення від 05 грудня 2013 року №8672792 та №8700325 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень втратили свою чинність із прийняттям нових рішень про державну реєстрацію прав, тому не порушують прав, свобод або інтересів ЗАТ «Спіка» та не можуть бути визнані протиправними і скасовані через невідповідність заявлених позовних вимог меті адміністративного судочинства, що встановлена статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, державним реєстратором одночасно з триваючим розглядом судом спору в межах справи № 806/4911/15 було протиправно вчинено дії щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності на вказане спірне нерухоме майно за ТОВ «Лабрадорит» та неправомірно внесено запис про державну реєстрацію прав власності на майно за ЗАТ «Спіка».

Тобто, за твердженнями позивача, відповідачами 1 та 2 за результатами розгляду заяв ЗАТ «Спіка» від 21.08.2015 року та 12.10.2015 року в порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 04.07.2012 року), згідно якої єдиною підставою для скасування рішення про державну реєстрацію є відповідне судове рішення, а також ч.ч.1, 2 ст. 24 вказаного Закону щодо неможливості здійснення державної реєстрації права на майно, яке вже зареєстроване за кимось іншим, тобто за ТОВ «Лабрадорит», за відсутності правових підстав скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Лабрадорит» та зареєстровано таке право за позивачем - ЗАТ «Спіка», оскільки зазначене скасування, як вважає позивач, було здійснене без судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію від 05.12.2013 року, та з порушенням приписів п.2.6, 2.14 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 3502/5 від 12.12.2011 року, у зв`язку викладеним позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

При цьому, на переконання позивача, наявність рішення Господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 року у справі № 4/5007/37/12 про витребування майна від ТОВ «Лабрадорит», на підставі якого відповідачем 2 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ЗАТ «Спіка», не може бути єдиною достатньою підставою для внесення державним реєстратором запису про скасування державної реєстрації права власності позивача, оскільки такою єдиною підставою може бути лише судове рішення про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Лабрадорит».

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначалось судом вище, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням протиправними дій державного реєстратора Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області, які полягають у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно: будівлю модульного типу та будівлю пилорами за ЗАТ «Спіка» та порушенням права власності ТОВ «Лабрадорит» на вказане нерухоме майно.

При цьому позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті невизнання правомірності вчинення реєстратором оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ЗАТ «Спіка» з посиланням на наявність судових заборон на перереєстрацію вказаного майна та відсутність судових рішень про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Лабрадорит» як необхідної передумови перереєстрації права власності за ЗАТ «Спіка».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Абзацом першим частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статей 15, 16 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 26 Закону № 1952-IV передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В свою чергу процедуру прийняття і розгляд заяв щодо внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 (далі - Порядок №3502/5).

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Порядку №3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку №3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що запис про скасування державної реєстрації права власності вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставі рішення суду, що набрало законної сили, саме про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності. Зазначена процедура є можливою, у випадку подання відповідної заяви (про скасування) заінтересованою особою разом з відповідним рішенням суду, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію прав, проведену до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію до 01 січня 2013, що набрало законної сили.

Наразі інших випадків, які потребують подачі заяви про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та проведення процедури «скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» законодавством у сфері державної реєстрації прав на момент проведення оскаржуваних дій не передбачалося.

Окрім цього законодавством у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, на момент проведення державної реєстрації, не було передбачено, що під час проведення державної реєстрації на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння державний реєстратор обов`язково скасовує записи (відомості) в Державному реєстрі прав щодо попереднього правонабувача. Не передбачено було й вказану підставу у статті 24 Закону, яка містила вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації.

Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане, за висновками Великої Палати Верховного Суду, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Також відповідно до пункту 31 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 під час проведення державної реєстрації переходу права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор замість існуючих відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносить нові відомості, визначені у пунктах 21-24 цього Порядку (зокрема, щодо суб`єкта права власності).

Зокрема, згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. В свою чергу кожний розділ складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права; інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав тощо.

Тобто у разі здійснення державної реєстрації прав на кожен об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав відкривається один розділ, до якого вноситься вся інформація про такий об`єкт нерухомого майна.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 (чинного на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок реєстрації), визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін`юст.

При цьому, згідно пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" у разі подання до територіальних органів Мін`юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб`єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування), рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, що є додатковим до згаданого наказу, державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно з пунктом 4 згаданого Порядку, орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Беручи до уваги те, що підставою для виникнення у ЗАТ «Спіка» права власності на згадане вище нерухоме майно було рішення суду, відповідні заяви ЗАТ «Спіка» про державну реєстрацію права власності державним реєстратором Шуткою І.В. та Клименко В.А. на підставі наведених вище вимог було передано на розгляд Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П., яким були прийняті відповідні рішення про державну реєстрацію.

Пунктом 5 Порядку реєстрації передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної вказаним Порядком, розглядає заяву, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, на підставі якого вносить запис про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації речових прав або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повідомляє орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, та направляє документи, необхідні для формування реєстраційної або облікової справи щодо об`єкта нерухомого майна.

Водночас, як визначено пунктом 6 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, орган державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, після отримання повідомлення, передбаченого пунктом 5 цього Порядку, забезпечує, зокрема, відкриття реєстраційної або облікової справи в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Так, відповідно до пункту 16 Порядку на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав. В силу положень пункту 17 названого Порядку, розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, а також згідно з пунктом 19 після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер.

Суд зазначає, що реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об`єкт.

Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Дата і час державної реєстрації виникнення, переходу, припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна фіксуються автоматично та відповідають даті і часу реєстрації заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 14093782 від 06 грудня 2013 року та індексний номер 45366474 від 09 жовтня 2015 року) об`єктом реєстраційних дій є одне й те саме нерухоме майно: будівля модульного типу літ «Б» загальною площею 2394.2 кв.м, яка має один і той же реєстраційний номер нерухомого майна: 232636218250.

В свою чергу згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 13992346 від 05 грудня 2013 року та індексний номер 25749322 від 31 жовтня 2015 року) об`єктом реєстраційних дій є одне й те саме нерухоме майно: будівля пилорами літ «А» загальною площею 117.5 кв.м, яка має один і той же реєстраційний номер нерухомого майна: 231914918250.

Таким чином, під час прийняття вищевказаних рішень державним реєстратором Міністерства юстиції України не було застосовано процедури ані скасування, ані внесення змін, а було застосовано технічну процедуру «перехід» (шляхом натискання відповідного значка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), оскільки програмним забезпеченням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не передбачено іншої можливості вчинення подібних дій.

Суд також зазначає, що на даний час державна реєстрація права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння регулюється п.67 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Постанова № 1127), відповідно до якої для проведення такої державної реєстрації заявникові необхідно подати рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, що набрало законної сили та документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника. Рішення суду, яким скасовується право попереднього власника, законодавством у сфері державної реєстрації прав не передбачено.

Наразі судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, якими б було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за третьою особою.

Разом з цим, на підставі судових рішень у відповідних справах було витребувано нерухоме майно з чужого незаконного володіння на користь ЗАТ «Спіка».

Таким чином станом на день вчинення оскаржуваних реєстраційних дій та на день звернення до суду з даним позовом у ТОВ «Лабрадорит» відсутнє право власності на вказане нерухоме майно не з підстав скасування реєстрації, а з підстав його витребування з незаконного володіння на користь ЗАТ «Спіка» за результатами розгляду справи № 4/5007/37/12 Господарським судом Житомирської області (рішення від 14 квітня 2014 року).

Окрім цього, як встановлено судом, записи про реєстрацію прав власності на спірне майно саме за ЗАТ «Спіка» є актуальними та не скасованими у Державному реєстрі.

За таких обставин, як зазначено в постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 806/4911/15, колегія суддів погодилась із висновками судів попередніх інстанції про те, що оспорювані рішення Державного реєстратора від 5 грудня 2013 року №8672792 та №8700325 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень втратили свою чинність із прийняттям нових рішень про державну реєстрацію прав, позаяк право власності на спірні об`єкти нерухомості вже було зареєстроване за ЗАТ «Спіка» відповідно до поданих заяв про державну реєстрацію прав від 21.08.2015 року та 12.10.2015 року.

Окрім цього за висновками Верховного Суду, оскільки суди встановили, що на момент вчинення реєстраційних дій оспорюваними рішеннями у Державному реєстрі та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були відсутні відомості про обтяження щодо спірних об`єктів нерухомості у відповідних реєстрах, тому за відсутності таких суперечностей державний реєстратор зобов`язаний був зареєструвати відповідне право власності, що ним було і зроблено, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Лабрадорит» щодо скасування рішень Радомишльського районного управління юстиції про державну реєстрацію права власності на будівлі цеху по обробці граніту та будівлі Модулю, що розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8 за ЗАТ «Спіка» відсутні.

Також суд вважає хибними вимоги позивача щодо поновлення запису про право власності на спірні об`єкти нерухомості за ТОВ «Лабрадорит», оскільки відповідно до Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту права власності» від 06.10.2016 року № 1666-19 та Постанови № 1127 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду відбувається за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно.

Однак, враховуючи той факт, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 у справі № 2/870-НМ, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 та постановою Вищого господарського суду України у справі № 2/870-НМ від 29.06.2011, в частині визнання прилюдних торгів не дійсними, у зв`язку з чим колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у постанові від 03.11.2015 року у справі № 806/5050/14 прийшла до висновку, що вищевказаними постановами фактично вирішено питання припинення права власності ТОВ «Лабрадорит» на будівлі цеху по обробці граніту та будівлі модулю, у зв`язку з чим ТОВ «Лабрадорит» є неналежним власником спірного майна, наведене є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до ст. 24 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спору).

З урахуванням приписів пп.10 п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 щодо проведення державної реєстрації на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу, державним реєстратором в порядку переходу права власності на зареєстровані об`єкти внаслідок їх повернення законному власнику правомірно прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Закритим акціонерним товариством «Спіка», а тому, за висновками суду, державний реєстратор на момент прийняття рішення про реєстрацію права власності діяв в межах та у спосіб, передбачених законом, здійснивши реєстрацію на підставі чинного рішення суду, що унеможливлює задоволення позову ТОВ «Лабрадорит».

Тобто оскільки ЗАТ «Спіка» надано реєстратору правовстановлюючі документи, необхідні для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, у реєстратора не було підстав для відмови в здійсненні реєстрації та виник обов`язок здійснити таку реєстрацію.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п-1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним ( Рішення Суду у справі " Жоффре де ля Прадель проти Франції " від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, з огляду на приписи Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд зазначає, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

Крім того відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», розуміється як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, що кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 лютого 2020 року у справі №903/523/17.

Поряд із цим, оскільки станом на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій та на час звернення до суду з даним позовом у ТОВ «Лабрадорит» відсутнє право власності на вказане нерухоме майно не з підстав скасування реєстрації, а з підстав його витребування з незаконного володіння, позовні вимоги ТОВ «Лабрадорит» з посиланням на порушення процедури скасування державної реєстрації прав направлені на відновлення права власності за товариством після витребування майна у нього судовим рішенням, яке вступило в законну силу та фактично виконано, вищенаведене в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Лабрадорит».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон