Рішення № 96760254, 27.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14682/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Гур`євої К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA5000020/2020/00603 від 02.12.2020 року, визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA500020/2020/000162/2 від 02.12.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що незважаючи на те, що позивачем були подані усі документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 МКУ. Проте, відповідач не обґрунтував належним чином свої доводи щодо недостатності наданих документів для визначення митної вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України). Митний кодекс України не містить переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем. На підтвердження витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, позивачем надані наступні документи: генеральний контракт № NENA200919 від 19.09.2020 року про надання транспортно-експедиторських послуг в сфері міжнародних комбінованих перевезень, укладений між ТОВ «РЕБУССТРОЙ» та YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD, рахунок № NENA200919/1 від 19.09.2020 року на суму 3450 доларів США за надання послуг морського перевезення у контейнері TGHU6285464, банківський платіжний документ SWIFT від 16.10.2020 року про оплату морського фрахту. ТОВ «РЕБУССТРОЙ» сплатило грошові кошти за морське перевезення згідно з інвойсом від 19.09.2020 року у розмірі 3450 доларів США. Вказана сума, на виконання ст.49 Митного кодексу України, включена до митної вартості товарів. Зазначення номеру контракту замість номера інвойсу у банківському платіжному документі не свідчить про наявність розбіжностей, зокрема у числових складових митної вартості. Окрім того, додатковим доказом, що підтверджує здійснення оплати позивачем на користь YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD саме за інвойсом № NENA200919/1 від 19.09.2020 року до контракту № NENA200919 від 19.09.2020 року, є лист АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 16.12.2020 року про відсутність здійснення позивачем будь-яких платежів на користь YIWU ASIA LINE SHIPPING CO. LTD за період з 01.01.2020 р. по 15.12.2020 року. Згідно з інвойсом N906/2020 від 06.07.2020 року до контракту №06-07-2020 вартість товару становить 23 236.80 доларів США. У інвойсі визначені наступні дані: упаковка, об`єм товару, вага товару, кількість товару, ціна за одиницю та загальна ціна товару. Окремо вартість упаковки в інвойсі не визначається. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB, що підтверджується інвойсом №06/2020 від 06.07.2020 року. За умовами поставки FOB продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в певній галузі торгівлі зазвичай здійснюється перевезення такого виду товару без упаковки. Продавець повинен здійснити пакування й маркування товару у спосіб, прийнятний для його перевезення, якщо сторони не домовляться про специфічні вимоги до пакування чи маркування. При цьому, у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які додатково включаються у митну вартість товару. Крім того, посилання в митній декларації країни відправлення на номер букінгу не свідчить про наявність розбіжностей та заниження позивачем митної вартості товарів. Таким чином, надані позивачем документи не дають підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності, які на думку відповідача існують у документах, не вплинули і не могли вплинути на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Представником Одеської митниці Держмитслужби до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Визначені розбіжності не були усунуті, а декларантом не надано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ, що виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запитувати додаткові документи/відомості. З метою забезпечення повного оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів у максимально наближений час є більшим, а тому митну вартість було скориговано. При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також визначені джерела інформації які використовувались для визначення митної вартості. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів та прийняття рішення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржуване рішення та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих документів.

Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 січня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано від Одеської митниці Держмитслужби інформацію та всі наявні належним чином завірені копії документів, на підставі яких прийнято рішення про коригування митної вартості № № UA500020/2020/000162/2 від 02.12.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5000020/2020/00603 від 02.12.2020 року, в тому числі належним чином завірені копії всіх документів, поданих ТОВ “РЕБУССТРОЙ” до Одеської митниці Держмитслужби для митного оформлення товару, а також інформацію та всі наявні належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для визначення методу митної вартості – за резервним методом, зокрема МД № UA100020/2020/48213 від 30.10.2020 року з усіма документами, що були додані до них.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року, занесеною до протоколу судового засіданні, витребувано від Одеської митниці Держмитслужби інформацію та належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для визначення методу митної вартості – за резервним методом, зокрема МД № UA100020/2020/48213 від 30.10.2020 року з усіма документами, що були додані декларантом.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року призначено розгляд справи режимі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon,

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

06 липня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” (покупець) та YINGJIE IMPORTAND EXPORT COMPANY LIMITED (продавець) укладено контракт № 06/07/2020, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив будівельні матеріали та інші товари народного споживання (а.с. 18-22).

Згідно п. 1.2, 1.3. 1.4 вказаного контракту сторони узгоджують інвойс по асортименту, кількості та ціні. Доставка товару до контракту буде здійснена окремими партіями. Перелік товарів, їх кількість на кожну партію визначається в інвойсі. Продавець доставляє покупцю товар на умовах EXW-factory, CIP, FOB (на підставі Інкотермс-2010), відповідно до умов прописаних в рахунку-фактурі та інвойсі.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 3.1 контракту ціна на доставляє мий товар визначається в доларах США чи валюті китайський юань. Загальна сума контракту складає 500000,00 доларів США. Оплата товару здійснюється в валюті, зазначеній у інвойсі чи рахунку-фактурі, як в доларах США так і в китайських юанях.

Згідно п. 4.1, 6 контракту кожна доставка оговорюється в конкретному інвойсі, який підписаний обома сторонами. Верхня упаковка – у відповідності до способу транспортування, спеціальні умови складування будуть означені.

26 листопада 2020 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № UA500020/2020/236413 щодо митного оформлення товару – інструменти ручні, що використовуються в садівництві та сільському господарстві: лопати штикові Аrles, арт S061S – 11760 шт., лопати совкові Аrles, арт S042S – 12960 шт. (а.с. 122-123).

30 листопада 2020 року 01.12.2020 року декларантом позивача подано відповідь на запит митного органу (а.с. 56, 127-129).

02 грудня 2020 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500020/2020/000162/2, у зв`язку з тим, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме 1) відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки FOB, а для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомостг про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення наведені документи не надано; 2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, якій на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712307, наданого до митного оформлення - 26.09.2020, а дата експортної декларації - 21.09.2020. Крім того у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою, що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даного документу. 4) крім того документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

З огляду на вище викладене, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: платіжні доручення, банківські документи, стосовно оплати товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями переклад декларації країни відправлення (відповідно до ст. 254 Митного кодексу України).

На вимогу митного органу декларантом 30.11.2020, 01.12.2020 та 02.12.2020 року надіслано: Договір (контракт) про перевезення від 19.09.2020 № NENA200919, лист ТОВ "РЕБУССТРОЙ" від 01.12.2020 № б/н, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 № б/н та лист ТОВ "ВІЗДОМ" від 02.12.2020 № 26 про неможливість надання інших документів.

Згідно банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 № б/н зазначено, що оплата здійснена за контрактом від 19.09.2020 № NENA200919 та інвойсом від 19.09.2020 № NENA200919, проте до митного оформлення було надано інвойс від 19.09.2020 № NENA200919/1.

Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим Імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1 ) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які транспортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 «Інструменти ручні - лопати» є більшим та становить 2,53 дол. США за кг нетто (МД від 30.10.2020 № UA100020/2020/48213) ніж заявлено декларантом 1,06 дол. США за кг нетто. (130-131).

02 грудня 2020 року Одеською митницею ДПС прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00603, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 132).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи, відповідно до ст. 7 МК України, відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 року по справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 року по справі № 803/1212/14.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування митної вартості від 02 грудня 2020 року UA500020/2020/000162/2, зазначено, що подані документи містять розбіжності, а саме: 1) відповідно до наданих товаросупровідних документів поставка товару здійснюється відповідно до умов поставки FOB, а для підтвердженнявитрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення наведені документи не надано; 2) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, якій на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712307, наданого до митного оформлення - 26.09.2020, а дата експортної декларації - 21.09.2020. Крім того у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою, що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даного документу. 4) крім того документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, митниця не наполягає на даному факті, але це може свідчити про факт їх підробки.

В то же час, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” (покупець) та YINGJIE IMPORTAND EXPORT COMPANY LIMITED (продавець) укладено контракт № 06/07/2020, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив будівельні матеріали та інші товари народного споживання (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.4, 4.1, 6 вказаного конракту продавець доставляє покупцю товар на умовах EXW-factory, CIP, FOB (на підставі Інкотермс-2010), відповідно до умов прописаних в рахунку-фактурі та інвойсі. Кожна доставка оговорюється в конкретному інвойсі, який підписаний обома сторонами. Верхня упаковка – у відповідності до способу транспортування, спеціальні умови складування будуть означені.

Згідно інвойсу від 06.07.2020 року № 06/2020 визнаечно товар, його кількість (упаковок), вагу, об`єм, ціну за одиницю та загальну ціну (а.с. 23-24, 137).

При цьому, згідно вказаного інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (Free on Board) “Вільно на борту” продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

З аналізу змісту наданих до митного оформлення контракту № № 06/07/2020 від 06.07.2020 року та інвойсу від 06.07.2020 року № 06/2020, поставка товару здійснюється на умовах FOB, тобто ціна, визначена з урахуванням вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, є такою, що відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі FOB).

Тобто, при заповненні митної декларації від 26 листопада 2020 року № UA500020/2020/236413 включено у митну вартість товарів витрати на фрахт, що повністю відповідає умовам поставки FOB, а тому доводи митного органу щодо того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є неспроможними.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості від 02 грудня 2020 року UA500020/2020/000162/2 на те, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення зазначений документ, якій на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту ZIMUXNG3712307, наданого до митного оформлення - 26.09.2020, а дата експортної декларації - 21.09.2020, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, що митній деклараці країни відправлення не міститься посилання на коносамент ZIMUXNG3712307 від 26.09.2020 року (а.с. 51-53).

Як вбачається з матеріалів справи, в митній деклараці країни відправлення вказано - ZIMUXNG3712307, що відповідає номеру замовлення (бронюванню) на судні - ZIMUXNG3712307, про що в тому числі зазначені в самому коносаменті ZIMUXNG3712307 від 26.09.2020 року.

При цьому, збіг в назві (номері) коносаменту ZIMUXNG3712307 від 26.09.2020 року з номером замовлення ZIMUXNG3712307 не свідчить про наявність в наданих документах розбіжностей, в тому числі в митній деклараці країни відправлення.

Крім того, суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення деякі графи заповнені англійською мовою, та документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином та те, що документи мають різну щільність друку та різні шрифти, різну мову, вплинуло на достовірність визначення ТОВ “РЕБУССТРОЙ” задекларованої митної вартості.

В той же час, Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2019 року по справі №810/1479/16 зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Також, на підтвердження витрат на транспортування ТОВ “РЕБУССТРОЙ” надано копію контракту про надання транспортно-експедиторських послуг та платіжного доручення, а тому посилання відповідача на те, що до митного оформлення не надано документів для підтвердження витрат на транспортування, є неспроможними (а.с. 150-160).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія інвойсу від 19.09.2020 № NENA200919/1, який надавався ТОВ “РЕБУССТРОЙ” під час здійснення митного оформлення про що безпосередньо зазначено в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00603 (а.с. 39-41, 132).

Таким чином, вказані в рішенні про коригування митної вартості від 02 грудня 2020 року UA500020/2020/000162/2 відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в наданих до митного оформлення документах ознак підробки відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідачем не надано до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Тобто, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

За таких підстав, зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеного аналізу баз даних даних ЄАІС ДФС митним органом встановлено, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості по товару 1 «Інструменти ручні - лопати» є більшим та становить 2,53 дол. США за кг нетто (МД від 30.10.2020 № UA100020/2020/48213) ніж заявлено декларантом 1,06 дол. США за кг нетто. (130-131).

Разом з тим, ухвалами суду від 28 грудня 2020 року, від 27 січня 2021 року, від 17 березня 2021 року суд витребував від Одеської митниці Держмитслужби інформацію та належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для визначення методу митної вартості – за резервним методом, зокрема МД № UA100020/2020/48213 від 30.10.2020 року з усіма документами, що були додані декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, на вимогу суду відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не було надано жодних належних доказів, зокрема, належним чином завірену копію МД № UA100020/2020/48213 від 30.10.2020 року, на підставі якої митний орган дійшов до висновку про те, що позивачем, ТВО “РЕБУССТРОЙ”, неправильно визначено митну вартість товарів, та на підтвердження того, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, як наслідок, не доведено правомірності коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості № UA500020/2020/000162/2 від 02.12.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00603 від 02.12.2020 року, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7168,10 грн., відповідно до платіжних доручень № 2978 від 17.12.2020 року, № 2979 від 17.12.2020 року (а.с. 14-15).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” ” слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7168,10 грн.

Також, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з Одеської митниці Держмитслужби витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1354,30 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зкоерма, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

На підствердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 1354,30 грн. до суду надано копію рахунку (а.с. 74), платіжного доручення (а.с. 75), акту приймання-передачі (а.с. 76).

За таких підстав, з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” слід стягнути судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1354,30 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання правової допомоги, укладеного між ТВО “РЕБУССТРОЙ” та адвокатським обєднанням «ЕДВАЙЗЕРС» (а.с. 66-69), додаткової угоди до договору (а.с. 70), акту прийому-передачі, рахунку-фактура (а.с. 71), платіжного доручення (а.с. 72).

Також, адвокат АО«ЕДВАЙЗЕРС» Бєлогуб М.В. подавала заяви по суті справи та приймала участь у судових засіданнях.

При цьому, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що гонорар представника позивача у розмірі 15000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, а стягнення витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та спів розмірності.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” (код ЄДРПОУ 41008577, адреса місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, каб. 34) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA500020/2020/000162/2 від 02.12.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA500020/2020/00603 від 02.12.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕБУССТРОЙ” (код ЄДРПОУ 41008577, адреса місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, каб. 34) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7168,10 грн. (сім тисяч сто шістдесят вісім гривень 10 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1354,30 грн. (одна тисяча триста п`ятдесят чотири гривні 30 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 07 травня 2021 року.

Суддя О.А. Левчук