Ухвала суду № 96760041, 06.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

06 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3289/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні №53374491.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказала, що про прийняту постанову їй стало відомо лише після ознайомлення 31 березня 2021 року її представником з матеріалами виконавчого провадження №53374491, яке було відкрите ще 09 лютого 2017 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Перший відділ ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області) з виконання виконавчого листа №161/5964/13/ц від 03 червня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного банку «Державний ощадний банк країни» в особі Волинського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором №4209 від 17 вересня 2008 року в розмірі 168473,09 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей розгляду справ, визначених у §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач заперечив позовні вимоги, у їх задоволенні просив відмовити (а.с.39-40) та вказав, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 09 лютого 2017 року ВП №53374491 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку боргу у сумі 168473,00 грн та судових витрат у сумі 1684,73 грн, державним виконавцем Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області вказано про стягнення виконавчого збору у розмірі 17015,78 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору винесена 01 жовтня 2019 року. Кошти на погашення боргу стягуються на підставі постанови державного виконавця Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29 березня 2017 року, яку було направлено для виконання у Волинську обласну психіатричну лікарню №1 міста Луцька та Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, а після повідомлення банком про погашення боргу кошти стягуються у межах суми виконавчого збору. Крім того, позивач 27 жовтня 2020 року зверталася до відділу із заявою про зняття арешту із рахунку в банку, накладеного у межах суми стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження - 13163,07 грн. Арешт з коштів знято за заявою ОСОБА_1 . Лише 18 лютого 2021 року представник позивача звернувся із запитом про причини стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 не могла не знати про стягнення з неї виконавчого збору. Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 01 жовтня 2019 року ВП №53374491.

Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху, встановлено позивачу дводенний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (а.с.71-72).

30 квітня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.74-76). У заяві представник позивача вказав, що ні постанова про відкриття виконавчого провадження, ні інші процесуальні документи позивачу не надсилалися. Позивач знала про стягнення з неї боргу, однак не знала про стягнення виконавчого збору, при цьому до обов`язків бухгалтера чи працівника Пенсійного органу не належить ознайомлення зі змістом постанови державного виконавця, на підставі якої проводиться стягнення коштів з доходів позивача. На момент звернення із заявою про зняття арешту з коштів на банкіських рахунках позивачу також не було відомо, що стягується виконавчий збір, як і не було відомо про розподіл стягнутих сум і ситуацію у виконавчому провадженні, оскільки основним позичальником є її син ОСОБА_2 , з яким вона рідко бачиться. З відповіді на адвокатський запит було встановлено, що хоч борг погашено, проте виконавче провадження не закінчено у зв`язку із стягненням виконавчого збору. Позивача вперше було ознайомлено зі спірною постановою 31 березня 2021 року. З урахуванням цих обставин представник позивача просив поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 05 травня 2021 року продовжено розгляд справи (а.с.82).

У судове засідання, призначене на 14:30 06 травня 2021 року учасники справи не прибули. При цьому представник відповідача у письмовій заяві просив розгляд справи продовжувати за її відсутності (а.с.83).

Частиною третьою статті 268 КАС України обумовлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням цієї норми та положень частини четвертої статті 229 КАС України судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду належить відмовити, а позов - залишити без розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальною нормою, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, а саме положеннями пункту 1 частини другої статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/21, від 28 квітня 2021 року у справі №П/320/591/20).

У цій справі позивач (боржник за виконавчим документом) заперечує факт отримання спірної постанови від 01 жовтня 2019 року, як і взагалі заперечує факт отримання будь-яких процесуальних документів у виконавчому провадженні №53374491, у тому числі постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 лютого 2017 року, яка містить суму виконавчого збору.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Оскільки постанова від 01 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору відповідно до наведених положень мала б бути направлена простим поштовим відправленням, то перевірити та встановити, чи була вона надіслана та вручена позивачу і коли (точна дата), немає можливості.

Воднораз позивач не заперечує, що знала про стягнення боргу з її доходів (заробітної плати та пенсії).

18 червня 2020 року до Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області надійшла заява стягувача про погашення боржником боргу (а.с.10). Надалі постановою державного виконавця від 22 вересня 2020 року про арешт коштів боржника звернуто стягнення на кошти на рахунках ОСОБА_1 у банках у межах суми стягнення виконавчого збору - 13163,07 грн (а.с.61). Матеріали виконавчого провадження містять супровідний лист від 22 вересня 2020 року №63540 про надіслання постанови про арешт коштів сторонам виконавчого провадження (а.с.62). Вимогами державного виконавця від 16 вересня 2020 року №62779 та від 22 вересня 2020 року №63531 до Головного управління Пенсійного фонду України та Комунального підприємства «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради зобов`язано припинити відрахування боргу із пенсії та заробітної плати боржника та стягувати лише залишок виконавчого збору (а.с.63-66).

Своєчасне доведення державним виконавцем документів виконавчого провадження до відома адресатів (не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення) є його обов`язком.

Поряд з тим частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлене право сторін виконавчого провадження, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання.

Після накладення арешту на кошти позивач особисто звернулася до відповідача із заявою від 27 жовтня 2020 року про зняття арешту (а.с.60).

Звернення позивача із зазначеною заявою про зняття арешту з банківського рахунку свідчить про те, що позивачу було відомо про наявність виконавчого провадження та про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на погашення боргу. Не є ймовірним, що за таких обставин позивач не цікавилася і не знала про причини арешту її коштів та про стягнення щомісячно коштів у розмірі 20% з її доходів - заробітної плати та пенсії після погашення основного боргу перед стягувачем. Постановою державного виконавця від 12 листопада 2020 року знято арешт з коштів (а.с.58-59). Зі звітів роботодавця за період з 01 липня по 30 вересня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року утримано 2538,13 грн та 3240,90 грн відповідно (а.с.54-57).

Водночас 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги адвокатом (а.с.15), оплативши його послуги, про що видно з прибуткового касового ордеру від 15 жовтня 2020 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 15 жовтня 2020 року, попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат від 15 жовтня 2020 року, який складений щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні №53374491 (а.с.19, 20).

Отже, така поведінка позивача вказує на те, що вона щонайменше у жовтні 2020 року знала та мала можливість особисто чи через адвоката ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, з`ясувати підстави подальшого стягнення коштів з її доходів.

Позивач не надала доказів, які б вказували, що вона здійснила усі залежні від неї дії, спрямовані на невідкладене ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та забезпечення їй можливості знімати копії з матеріалів виконавчого провадження, чи ненадання виконавцем у встановлений законом строк матеріалів виконавчого провадження або відмови за таким зверненням.

Позивач мала б без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою необізнаність щодо причин стягнення із неї коштів звернутись до органу виконавчої служби із заявою про надання їй відповідної інформації про перебіг виконавчого провадження після погашення основної суми боргу. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

І тільки 18 лютого 2021 року скеровано адвокатський запит про причини стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за обставин відсутності боргу (а.с.52-53). На вказаний запит відповідач листом від 24 лютого 2021 року №8973 (а.с.7, 81) повідомив про хід виконавчого провадження та про стягнення коштів з доходів ОСОБА_1 до погашення несплаченої суми виконавчого збору. За заявою адвоката позивача від 30 березня 2021 року йому видано матеріали виконавчого провадження, з якими він ознайомився 31 березня 2021 року.

На думку суду, отримання 31 березня 2021 року копії постанови від 01 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору не може визначати перебіг строку звернення до суду із цим позовом, оскільки обставини у справі вказують на те, що позивач мала реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого здійснюється стягнення з її доходів, арештовано кошти, та з огляду на її заяву про зняття арешту з коштів від 27 жовтня 2020 року, укладення договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020 року, повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів ще у жовтні 2020 року, тим більше, що у доданому до позовної заяви попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат від 15 жовтня 2020 року вказано реквізити спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 01 жовтня 2020 року.

До суду позивач звернулася 31 березня 2021 року, пропустивши десятиденний строк звернення до суду, встановлений у такій категорії справ.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду необхідно довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів (у спорах з рішеннями, діями, бездіяльністю державного виконавця).

Суд наголошує, що перебіг строку звернення до суду у цьому випадку визначається не конкретною датою, а з часу, коли позивач мала б дізнатися про порушення своїх прав і суд вважає, що позивач мала реальну змогу дізнатися про порушення своїх прав після арешту коштів. Навіть якщо обраховувати цей строк від отримання листа від 24 лютого 2021 року №8973, то десятиденний строк звернення до суду однаково пропущений.

Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше одного з його елементів - правової визначеності.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Позивач не обґрунтувала підстав, які заважали звернутися до суду з цим позовом на захист своїх прав, які вона вважає порушеними, після того, як їй стало відомо, що виконавче провадження не закінчено, незважаючи на погашення боргу, а з неї здійснюється стягнення виконавчого збору.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду з цим позовом, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивач не надала, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

За приписами пункту 4 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України (тобто, з інших підстав, ніж у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою), тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 908,00 грн, який сплачений квитанцією від 31 березня 2021 року №0.0.2071905944.1 (а.с.6) та згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.10).

Керуючись частиною першою статті 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 272, 287 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з бюджету судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп), сплачений квитанцією від 31 березня 2021 року №0.0.2071905944.1.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк