Постанова № 96759712, 07.05.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2053/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року смт Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Бочаров А.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого поліцейським Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , такого, щопротягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, -

В С Т А Н О В И В :

З протоколу серії ААБ № 139117 складеного 18.04.2021 року оо 21:40 год.інспектором 1-го взводу, 2-ої роти, 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Швецем В.О., який надійшов до суду 28 квітня 2021 р., вбачається, що 18.04.2021 р. о 21:36 год. в м. Одесі по вул. Ангарській / кут вул. Петра Лещенко, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ21104» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку за допомогою приладу газоаналізатора «ДрагерAlcotestARLM - 0410» тапроходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я на місці зупинки відмовився, що зафіксовано на портативний відео реєстратор ДМТ5:1375,1371, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду письмове клопотання в якому свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП не визнав та просив суд закрити провадження на підставі ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, надавши при цьомудо свого клопотання оригінал висновку КНП «ООМЦПЗ» № 000520, «щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», складений 18.04.2021 року, яким ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено.

Дослідивши адміністративні матеріали, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно – є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Відповідно до умов статті 252 КУпАП – орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено – у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

У відповідності до ст. 266 КУпАП – особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, який проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків і у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння – працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, перелік яких затверджується управлінням охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. При чому, огляд осіб на стан сп`яніння – здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті – вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду – здійснюється в порядку, визначеному КМУ.

Згідно із ст. 55 Конституції України – права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 62 Конституції України прямо вказує – особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи – тлумачаться на його користь.

Відповідно до ст. 63 Конституції України – особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коли яких визначається законом.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, полягає в тому, що правопорушник має, по перше, керувати транспортним засобом, а по друге перебувати у стані алкогольного сп`яніння. Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто працівники поліції повинні представити суду докази того, що особа керувала автомобілем і при цьому знаходилась у стані алкогольного сп`яніння.

З протоколу серії ААБ № 139117 складений 18.04.2021 року Інспектором 1-го взводу, 2-ї роти, 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Швець В.О., який надійшов до суду 28 квітня 2021 р., вбачається, що 18.04.2021 р. о 21:36 год., в м. Одесі по вул. Ангарській/кут вул.. Петра Лещенко, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ21104» д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки відмовився в присутності двох свідків, проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я також відмовився на портативний відео реєстратор ДМТ5:1375,1371, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 3).

Згідно з Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 - ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є : наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Огляд на стан сп`яніння проводиться : поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).

Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 139117 складеного 18.04.2021 року о 21:40 год. інспектором 1-го взводу, 2-ї роти, 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Швецем В.О. -відсутні свідки відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння їх письмових пояснень, що є грубим порушенням вищевказаних норм Інструкції.

Також судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 139117 складеного 18.04.2021 року о 21:40 год.інспектором 1-го взводу, 2-ї роти, 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Швець В.О. -відсутнє направлення водія ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

У вказаному протоколі серії ААБ № 139117 складеного 18.04.2021 року – водій ОСОБА_1 особисто вказав «з протоколом не згоден, копію висновку 00050 додаю 19.04.2021».

Згідно з Інструкції «З оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При дослідженні в судовому засіданні відеозаписів події 18.04.2021 р., доданих до адміністративних матеріалів,судом було встановлено, щоінспектором 1-го взводу, 2-ї роти, 1-го батальйону полку Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Швецем В.О., в порушення вимог законодавства протокол про адміністративне правопорушення складався не в присутності ОСОБА_1 , а в службовому автомобілі. При чому, з вказаного відео-запису вбачається, що в цей час сам водій знаходився за декілька метрів від автомобілю та спілкувався з іншим працівником поліції та не наближався до інспектора ОСОБА_2 , який в цей час, сидячи в службовому патрульному автомобілі складав протокол без присутності водія ОСОБА_1 .

Суд також звертає увагу, на те, що з вказаного відеозапису, долученого до адміністративного протоколу вбачається, що інспектором, який складав протокол про адміністративне правопорушення у службовому автомобілі, після встановлення особи водія ОСОБА_1 , який виявився діючим працівником поліції, було зроблено телефонний дзвінок керівництву та поставлено питання «Що йому робити?», що взагалі є неприпустимим,і в даному випадку суд наголошує, що (посадова особа) яка складала адміністративний протокол відносно водія ОСОБА_1 , не оцінила докази за внутрішнім переконанням, заснованих на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи, а прямо переклала вказаний обов`язок на своє керівництво.

Судом також приймаються до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 , щодо часу на протязі якого поліцейським було складено адміністративний протокол серії АА № 139117 від 18.04.2021 року, а саме 4хв., з огляду на те, що судом під час дослідження відеозапису доданого до адміністративного протоколу, було встановлено, що подія яка мала місце 18.04.2021 року, відбувалась на протязі 1год.15хв., що підтверджується п`ятьма відеозаписами по 15 хв., кожний, а тому зазначений поліцейським термін проміжку часу з моменту зупинки водія ОСОБА_1 о 21.36 год. до моменту складання адміністративного протоколу 21.40 год., є таким, що не відповідає дійсності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_1 в установлений законом строк, протягом двох годин звернувся до найближчого закладу охорони здоров`я, як того вимагає Інструкція, та пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, про що отримав висновок «щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»№ 000520 від 18.04.2021 року, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 – не перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 14).

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23рп/2010 - конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження - не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «HasanandChaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Розглядаючи питання ефективного засобу правового захисту Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в п. 114 Рішення від 10 вересня 2010 року у справі «Макфарлейн проти Ірландії» (заява № 31333/06), п. 38 Рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року у справі «РіккірдіПіссаті проти Італії» (заява № 62361/00) зазначив, що засіб є ефективним тільки якщо він доступний та достатній.

В силу п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону, а згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.

У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У випадку, коли наявні розбіжності щодо визначення природи (процесуальної чи матеріальної) окремого правового положення у національному законодавстві та практиці ЄСПЛ, то перевага повинна надаватися тому підходу, який є більш сприятливим для особи. Це випливає із принципів дії Конвенції, зокрема субсидіарності та мінімальних стандартів – держава повинна забезпечити особі мінімальний рівень захисту, гарантований Конвенцією, що не виключає встановлення в національному законодавстві вищих стандартів прав людини.

Наведені факти свідчать про неналежність доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення водієм ОСОБА_1 діяння, що ставиться йому у провину за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але і оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об`єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які несуть формальний характер з метою притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, і як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих ним до адміністративних матеріалів, його відмова від проходження на стан сп`яніння на місці зупинки була зумовлена упередженим ставленням до нього інспектора поліції, який складав протокол, як до діючого робітника поліції, що викликало у нього певні побоювання щодо необ`єктивного встановлення всіх обставин справи інспектором поліції, чиє ставлення до нього змінилось саме після того, як серед документів, наданих ОСОБА_1 на перевірку інспектору він побачив його службове посвідчення робітника поліції.

У відповідності до положень ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і порушена сама процедура проходження огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247,251,252,256,276,284 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованої в Мінюсті України 11.11.2015 р. за № 1413/27858, практикою ЄСПЛ, ЄКПЛ, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя А.І. Бочаров