Ухвала суду № 96759310, 26.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 947/31095/20

Провадження № 2-о/947/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Житомирський міськрайонний

відділ державної реєстрації актів цивільного стану

Центрально-Західного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник – ОСОБА_2 27.10.2020 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Житомир.

В обґрунтування заяви заявниця посилається на те, що вона є громадянкою Республіки Молдови, але мешкає та працює у м. Одесі. Вона не може оформити набуття громадянства України за територіальним походженням, так як необхідно встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт народження на території України матері – ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Житомир. У зв`язку з тим, що свідоцтво про народження матері втрачено, а дублікат заявниці не представляється можливим видати, остання не може підтвердити народження матері, за наслідком чого звернулась до суду з цією заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.11.2020 року вказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

16.12.2020 року, 22.12.2020 року, 23.04.2021 року до суду надійшов відзив на заяву від Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проти задоволення заяви, з посиланням на те, що встановлення факту народження особи в певний час буде суперечити нормам чинного законодавства України.

Також, 24.12.2020 року судом було ухвалено залучити до участі по справі в якості заінтересованої особи – Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, яким 22.02.2021 року подано до суду відзив на заяву, в якому заявник просить суд відмовити у задоволенні заяви з посиланням на те, що заявник не звертався до управління з заявою про встановлення зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, за наслідком чого у заявника не виникло право на звернення до суду з цією заявою.

В судове засідання призначене на 26.04.2021 року заявниця не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлена належним чином, однак надала до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак представник Житомирського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у відзиві просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності, представник Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про причини неявки суд не повідомив.

Судом 26.04.2021 року було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі на підставі документів наявних в матеріалах справи.

Дослідивши наявні документи в матеріалах справи, суд вважає заяву підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявниця – ОСОБА_4 , громадянка Республіки Молдови, народилась в Молдові ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 04.06.2014 року органом №5101.

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , в якій мешкає заявниця, належить останній на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 виданого 05.09.2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №35548749 від 19.09.2012 року.

Як вбачається судом, заявниця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 19 квітня 1975 року одружилась з громадянином ОСОБА_5 , за наслідком чого змінила прізвище з дошлюбного « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 06.10.2011 року Відділом запису реєстрації актів цивільного стану міста Кишинів, переклад тесту якого виконано перекладачем ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 15.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №6920, 6921.

Також, як вбачається заявниця з дошлюбним прізвищем ОСОБА_8 , народилась в місті Кишинів Республіки Молдова ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 13 вересня 1968 року ЗАЦС міста Кишинів складено акт про народження №129-R, в якому в графі відомості про матір зазначено відомості про особу – ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Відділом записів актів цивільного стану міста Кишинів, переклад тесту якого виконано перекладачем ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 15.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №6924, 6925.

Як стверджує заявниця, оригінал свідоцтва про народження її матері ОСОБА_3 не зберігся, у зв`язку з чим остання звернулась до Відділу реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції з заявою про видачу документів на підтвердження народження останньої.

Як вбачається, з листа Відділу реєстрації актів громадянського стану Житомирського обласного управління юстиції від 18.08.2003 року за №1549/60 на запит ОСОБА_1 надано довідку про народження ОСОБА_3 за №221/43 від 18.08.2003 року, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Житомир, Україна, про що 20 січня 1925 року в книзі реєстрації актів про народження Житомирським міським відділом реєстрації актів громадянського стану складено відповідний запис №1185 від 23.01.1925 року.

Також у відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 22 травня 2012 року ЗАЦС мун. Кишинів, переклад тесту якого виконано перекладачем ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 23.10.2020 року, зареєстрований в реєстрі за №7289, 7290, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Кишинів Республіка Молдова померла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка міста Житомир.

Отже на підставі викладеного вбачається, що заявниця - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка Республіки Молдови, є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки міста Житомир, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ГУ ДМС України в Одеській області листом від 21.10.2020 року за №Л-2201/6/2101-20 повідомило заявника, що за матеріалами її справи про надання дозволу на імміграцію Україну за територіальним походженням прийняти рішення неможливо, оскільки відповідно до статті 9 Закону України «Про імміграцію» необхідно подати відповідні документи на підтвердження родинних стосунків.

Частиною 1 ст.293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України, а тому доводи заінтересованої особи – Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про існування у даній справі спору про право є необґрунтованими.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 127/22302/17, провадження № 61-13029св18.

Відповідно до ч.1ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - Порядок), передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

З огляду на викладене, судом встановлено, що матір заявниці ОСОБА_10 – ОСОБА_9 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Житомир, який став територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» станом на 24 серпня 1991 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Також, як вбачається зазначений факт заявниці необхідний, оскільки встановлення факту народження матері на території України породжує для іноземця юридичний наслідок у виді реєстрації громадянином України.

Доводи заінтересованої особи – Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про те, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області із відповідною заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України та не надав жодних документів, а тому його звернення до суду із вказаною заявою є передчасним, спростовуються наявною у справі копією листа ГУ ДМС України в Одеській області від 21.10.2020 року за №Л-2201/6/2101-20.

Матеріали справи також містять докази про те, що заявник намагався отримати у відповідних установах інформацію щодо народження своєї матері.

За наслідком викладеного, суд доходить до висновку, що встановити даний факт іншим шляхом заявник можливості не має.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 81, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересовані особи: Житомирський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (місцезнаходження: 10002, м. Житомир, Соборна площа, 1), Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Житомир, який став територією Українивідповідно до Закону України «Про правонаступництво України» станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.