Рішення № 96758653, 06.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м. Київ № 640/19572/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"доОфісу великих платників податків Державної податкової службипро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на рахунок Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн.;

зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби підготувати висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових: зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн. на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 21.04.2020 року № 9085078457 та направити його до Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до відповідача з заявою про повернення на його рахунок надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436, 00 грн., за результатами якої останній листом повідомив про невідповідність заяви вимогам ст. 43 ПК України, на що позивачем було подано додатково копії платіжних доручень.

У той же час, позивач звертає увагу, що станом на день подання позовної заяви ним не було отримано від податкового органу письмового повідомлення з відмовою у поверненні коштів, також податковим органом не надано висновку про повернення суми надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств до органу Державної казначейської служби.

Позивач вважає, що безпідставне неподання відповідачем висновку про повернення коштів, позбавляє його законного права скористатися належними йому у вигляді переплати грошовими коштами у розмірі 6 400 436,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

02 жовтня 2020 року представником Офісу великих платників податків Державної податкової служби надано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відзив обґрунтовано тим, що оскільки заява ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про повернення помилково та/або надміру плачених грошових зобов`язань та пені з податку на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000) у сумі 6 400 436 грн. на рахунок у банку підприємства з урахуванням термінів виконання (травень 2020 року) не відповідала вимогам п.2 розділу II Наказу №60 та підлягала уточненню.

Поряд з цим, відповідач звертав увагу, що заява ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» про повернення та\або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені є такою, що не була автоматично відображена в Реєстрі узгоджених повернень, який ведеться засобами ПЗ ІТС «ПБ» у підрежимі «Реєстр узгоджених повернень» підсистеми «Облік платежів» ПЗ ІТС «ПБ», тобто не пройшла перевірку для набуття статусу в системі «частково підтверджено» (встановлюється після накладання КЕП (Лбо ЕЦП) керівником (заступником керівника) підрозділу, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу) (перший етап погодження), або не пройшла перевірку для набуття статусу «повністю підтверджено» (встановлюється після накладання КЕП (або ЕЦП) керівником (заступника керівника) підрозділу, що виконує функції з погашення боргу).

А тому, не відображення заяви платника в Реєстрі узгоджених повернень технічно і законодавчо унеможливлює формування висновку.

Таким чином, листом Офісу великих платників податків ДПС від 23.04.2020 №16132/10/28-10-50-07-11 фактично попереджено платника про неможливість виконання заяви та звернуто увагу платника на необхідність уточнення заяви з метою дотримання вимог п.2 розділу II Наказу №60.

Таким чином, на думку податкового органу, ним не було допущено жодної протиправної бездіяльності, що виключає задоволення позовних вимог у спосіб, який просить позивач.

У поданій до суду 15.10.2020 року відповіді на відзив відповідача, позивач не погоджувався з його доводами податкового органу та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, позивач звертав увагу, абзацом 4 п. 2 розділу II Наказу № 60 дійсно передбачено, що додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету. При цьому, імперативного обов`язку платника надавати платіжні доручення разом із заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені ані ПК України, а ні Наказ № 60 не містять. Також положення нормативно-правових актів які регулюють питання повернення надмірно сплачених сум податків не містять і обов`язку платника надавати заяву про повернення кожного разу при листуванні з податковим органом.

На думку позивача, заява ним була подана у відповідності до вимог ПК України та Наказу № 60 від 11 лютого 2019 року, а тому не надання в строк податковим органом відповідного висновку, свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

16 листопада 2020 року Офісом великих платників податків ДПС подано до суду додаткові пояснення, згідно яких відповідач повторно звертав увагу на невідповідність вимогам п.2 розділу II Наказу №60 поданої позивачем заяви про повернення помилково та/або надміру плачених грошових зобов`язань та пені з податку на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000) у сумі 6 400 436 грн. на рахунок у банку підприємства з урахуванням термінів виконання (травень 2020 року).

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2020 року ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулося через засоби інформаційно-телекомунікаційних систем до Офісу великих платників податків Державної податкової служби із заявою № 9085078457 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені з податку на прибуток приватних підприємств (код бюджетної класифікації 11021000) у сумі 6 400 436,00 грн. на рахунок у банку підприємства, що підтверджується квитанцією № 2 від 21.04.2020 року.

Відповідачем на адресу ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» направлено лист - відповідь за № 16132/10/28-10-50-07-11 від 23.04.2020 року, якою було повідомлено останнього про невідповідність заяви № 9085078457 від 21.04.2020 року Порядку інформації' взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/ або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 року № 60.

02.07.2020 року ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у відповідь на лист № 16132/10/28-10-50-07-11 від 23.04.2020 року було направлено Офісу великих платників податків Державної податкової служби платіжні доручення до заяви № 9085078457 від 21.04.2020 року (лист № 40-21/110 від 02.07.2020 року), для підтвердження переплати з податку на прибуток підприємств.

Оскільки, відповідачем не було відмовлено позивачу у поверненні коштів, також податковим органом не надано висновку про повернення суми надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств до органу Державної казначейської служби, ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулося з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 43 ПК України регламентує питання повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.43.2 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктом 43.3 ст.43 ПК України визначено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п.43.4 ст.43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п.43.5 ст.43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Пунктом 43.6 ст.43 ПК України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до абз.3 п.5 Порядку №787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Надання та погодження висновку здійснюється відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року №60 (далі - Порядок №60).

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку №60, цей Порядок визначає механізм інформаційного обміну: між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДФС; між територіальними органами ДФС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №60 передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДФС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку №60 у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються

на поточний рахунок платника податку в установі банку;

на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Так, вказані вище норми свідчать про те, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України та п. 2 ІІ Розділу Порядку № 60.

При цьому, за наслідками подання відповідної заяви орган ДФС, у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року (справа №640/7371/19), від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16).

Матеріалами справи, встановлено, що згідно даних податкового обліку ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» та витягу від 21.05.2020 року, отриманого з інформаційної системи органів ДФС щодо стану рахунків платника з бюджетом та цільовими фондами у позивача значиться переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 400 436,00 грн.

Зокрема, як встановлено під час розгляду даної справи та не заперечувалося відповідачем, зазначена сума переплати виникла внаслідок декларування зменшення на підставі звітних та уточнюючих декларацій за 2016-2019 роки з податку на прибуток підприємств, а саме:

- уточнюючих декларацій за 2016 рік (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за І квартал 2017року (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за півріччя 2017 року (28.02.2019, 28.02.2020, 19.03.2020);

- уточнюючих декларацій за три квартали 2017 року (18.09.2018, 28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за 2017 рік (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за І квартал 2018 року (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за півріччя 2018 року (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за три квартали 2018 року (28.02.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за 2018 рік (12.03.2019, 28.02.2020);

- уточнюючих декларацій за І квартал 2019 року (25.05.2019, 28.02.2020,19.03.2020);

- уточнюючих декларацій за півріччя 2019 року (28.02.2020, 19.03.2020);

- уточнюючих декларацій за ІІІ квартали 2019 року (28.02.2020, 19.03.2020).

Беручи до уваги викладене, та наявність у позивача переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 400 436, 00 грн, останній у відповідності до положень статті 43 Податкового кодексу України 21.04.2020 року звернувся до Офісу великих платників податків Державної податкової служби із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Листом за № 16132/10/28-10-50-07-11 від 23.04.2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби повідомлено позивача про ненадання до поданої ним заяви про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6 400 436,00 грн. копій платіжних доручень.

02.07.2020 року ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» направлено на адресу відповідача копії платіжних доручень, а саме від 30.01.2014 року № 119, від 16.05.2019 року № 36635, від 15.08.2019 року №39880, від 14.11.2020 року №42994.

У той же час, під час розгляду даної справи судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної податкової служби за результатами звернення позивача та подачі вказаних вище копій платіжних доручень не було вчинено дій щодо складання висновку про повернення суми, що була заявлена ним до відшкодування, так само як і не було надано письмової відмови у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків.

При цьому, з поданого до суду відзиву, судом встановлено, що невчинення дій з повернення позивачу надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6 400 436, 00 грн. обумовлено невідповідністю поданої заяви вимогам Порядку №60, а саме неподанням до заяви копій платіжних доручень.

Беручи до уваги зазначене, суд звертає увагу, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначенні ст. 43 ПК України.

Так, зокрема, положеннями п. 43.4 ст. 43 ПК України чітко визначено, що заява про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань подається платником податків до контролюючого органу у довільній формі, з обов`язковим зазначенням у ній, з урахуванням п. 2 розділу ІІ Порядку № 60, назви помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства), та визначає напрям(и) перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

З вищевикладених норм вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення. Заява про повернення подається у довільній формі, проте обов`язково має містити наступну інформацію: напрям перерахування коштів (на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку); назва помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його сума, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету.

Суд зазначає, що подана 21.04.2020 року позивачем заява про повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6 400 436, 00 грн. містила дані щодо назви помилково та/або надміру сплаченого податку (податок на прибуток приватних підприємств); код класифікації (11021000; його суму (6 400 436, 00 грн.); дату його сплати (14.11.2019 року); рахунок з якого повертаються кошти ( НОМЕР_1 ); МФО казначейства (899998); код ЄДРПОУ територіального органу казначейства (37959255); також вказано напрямок перерахування коштів (на поточний рахунок платника податків у банку - НОМЕР_2 ); МФО банку (339500) та податковий номер платника податків (05756783).

При цьому, суд звертає увагу, що дана заява не містила даних щодо реквізитів з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету, натомість з її змісту встановлено, що сума в розмірі 6 400 436, 00 грн. позивачем була сплачена 14.11.2019 року на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 .

Водночас, вказаний недолік позивачем було усунуто, шляхом подачі відповідачу копій таких платіжних документів листом № 40-21/110 від 02.07.2020 року.

За таких обставин, на думку суду, позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплаченого до бюджету податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6 400 436, 00 грн.

Отже, вказане вище свідчить про те, що заява позивача (з урахуванням додатково поданих документів) відповідала вимогам ст. 43 ПК України та п. 2 розділу ІІ Порядку № 60, а тому у податкового органу не було правових підстав для не повернення заявленої позивачем до відшкодування суми надміру сплаченого податку на прибуток приватних підприємств.

Тобто, надана позивачем заява в повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для висновку контролюючого органу про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, який подається для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку № 60 додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

Таким чином, подання додатково до заяви копії платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету є правом, а не обов`язком платника податків.

Окремо суд зазначає, що законодавством не передбачено відмову у поверненні коштів у зв`язку із не наданням до заяви копії платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п. 4 розділу ІІ Порядку №60 після надходження до територіального органу ДФС подана в електронній формі заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Журналу опрацювання заяв на повернення (далі - Журнал), який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС.

Внесення до Журналу інформації щодо заяви, поданої платником у паперовому вигляді, здійснюється працівником підрозділу, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №60 передбачено якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

Внесення до Журналу відмітки про правомірність повернення коштів здійснюється не пізніше 18:00:

дев`ятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних державному бюджету;

одинадцятого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви у разі повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим цього пункту, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано право платника податків, у наданий законодавством строк, на повернення надміру сплаченої суми податкових платежів та процедуру, що передбачає його звернення до податкового органу з відповідною заявою, за якою останній у п`ятиденний строк повинен скласти та направити до органів ДКСУ висновок.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено правомірність повернення позивачу коштів на підставі його заяви від 21.04.2020 року, відповідач, згідно приписів Порядку №60, повинен був внести до Журналу опрацювання заяв на повернення відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів.

Оскільки вказані дії Офісом ВПП ДПС вчинені не були, це свідчить про очевидну протиправну бездіяльність, яка була допущена відповідачем та спричинила не внесення вказаної суми до Реєстру узгоджених повернень та не направлення електронного висновку на адресу органу казначейства.

Також під час розгляду даної адміністративної справи судом не було встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин у позивача був наявний податковий борг, а про відповідні обставини відповідачем не повідомлялося.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання, що відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби України щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на рахунок Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Офіс великих платників податків Державної податкової служби України підготувати висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових: зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн. на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 21.04.2020 року № 9085078457 та направити його до Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як зазначалось вище, порядок дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань регламентовано ст. 43 ПК України та Порядком №60.

Положення п.43.5 ст. 43 ПК України зобов`язує контролюючий орган підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку №60 після внесення до Журналу відмітки підрозділу територіального органу ДФС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, підрозділ територіального органу ДФС, що виконує функції з погашення боргу, проставляє у Журналі відмітку про наявність або відсутність податкового боргу та правомірність або неправомірність за таких умов повернення коштів.

Згідно з п.7 розділу ІІ Порядку №60 на заяви, щодо яких у Журналі встановлено відмітки підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків, зборів, платежів та погашення боргу, здійснюється накладання кваліфікованих електронних підписів керівників (заступників керівників) цих підрозділів у строки, визначені в абзацах другому-четвертому пунктів 5, 6 цього розділу.

Інформація про повернення, щодо якого у Журналі здійснено накладання кваліфікованих електронних підписів керівників (заступників керівників) підрозділів територіального органу ДФС, що виконують функції з адміністрування відповідних податків, зборів, платежів та погашення боргу, автоматично вноситься до Реєстру узгоджених повернень, який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДФС.

Опрацювання Реєстру узгоджених повернень здійснюється шляхом формування електронних висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (далі - електронні висновки) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку структурним підрозділом територіального органу ДФС, на який покладено функцію з формування таких електронних висновків.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Порядку №60 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Як було встановлено з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою від 21.04.2020 року про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6 400 436,00 грн., втім контролюючий орган не виконав свого обов`язку та не надав органу казначейства висновку про повернення позивачу відповідних коштів.

У той же час, суд звертає увагу, що сума коштів у розмірі 6 400 436,00 грн., що заявлена до відшкодування позивачем сплачена на рахунок Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Офіс великих платників податків Державної податкової служби України підготувати висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових: зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн. на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 21.04.2020 року № 9085078457 та направити його до Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається із матеріалів справи, спір, що виник між сторонами, не є спором матеріального характеру, а тому за подачу до суду позову, позивач мав сплатити суму як за одну вимогу нематеріального характеру.

Відповідного до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020року - 2102 гривні.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: для юридичних осіб за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2102, 00 грн.

Отже, підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м Києві на користь позивача 2102, 00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що оскільки позивачем сплачено надмірну суму судового збору за подання даного адміністративного позову, а саме: 21 020, 00 грн., різницю між нею та сумою, що фактично підлягала сплаті, яка становить 18 918,00 грн. (21 020, 00 грн. - 2 102,00 грн.), позивач має право повернути у передбаченому ст. 7 Законом України «Про судовий збір» порядку, шляхом подачі до суду окремої заяви.

Також, окрім судового збору, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги №40-21/53 від 15.05.2020 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням Адвокатською Компанією «Житніков, Бороденко і партнери» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (Замовник), відповідно до умов п. 4 якого оплата Послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після підписання Акту здачі-приймання адвокатських послуг на банківський рахунок Виконавця. Вартість Послуг за Договором встановлена Сторонами в розмірі 40 000, 00 грн. без ПДВ. Замовник приймає надані Виконавцем послуги на підставі Акту здачі-приймання послуг.

Також позивачем надано копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2020 року № 40-21/53 та копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 18.11.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2020 року № 40-21/53.

У той же час, позивачем на виконання вимог п. 4.1 договору про надання правничої допомоги від 15.05.2020 року № 40-21/53 не надано доказів оплати Послуг Виконавця, з урахуванням того, що наданий до суду Акт здачі-приймання наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15.05.2020 року № 40-21/53 між сторонами складено 18.11.2020 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на надання правової допомоги відповідно до Договору від 15.05.2020 року № 40-21/53.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (код ЄДРПОУ 05756783, 36621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на рахунок Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436,00 грн.

3. Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби підготувати висновок про повернення Публічному акціонерному товариству "Кременчуцький сталеливарний завод" надміру сплачених грошових: зобов`язань з податку на прибуток у сумі 6 400 436, 00 грн. на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 21.04.2020 року № 9085078457 та направити його до Головного управління державної казначейської служби України в Полтавській області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471,04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (код ЄДРПОУ 05756783, 36621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко