Рішення № 96758632, 06.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року м. Київ № 640/16350/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з часу подання заяви про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період її роботи в Управлінні "Стромпусконаладка" з 20.04.1987 по 05.11.1993, тобто 6 років 6 місяців та 15 днів, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, тобто 1 рік 9 місяців і 2 дні, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 - 1 рік 5 місяців та 29 днів та у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 - 6 років 6 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що загальний стаж роботи за її підрахунками складає 30 років 11 місяців і 24 дні, а тому по досягненню 59 років ОСОБА_1 має право на призначення пенсії, у зв`язку з чим звернулась за заявами про призначення пенсії за віком.

Листами ГУ ПФУ у м.Києві позивачу відмовлено у зарахуванні стажу періодів роботи з 20.04.1987 року по 05.11.1993 року в управлінні «Стромпусконаладка», у зв`язку з тим, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення завірений печаткою старого зразка; з 11.10.1994 року по 12.01.1996 року - робота у спільному підприємстві «Украйнабулекспорт» у зв`язку з тим, що відсутні прізвище та посада особи, яка внесла запис про звільнення; з 01.01.1999 року по 30.06.2000 року - робота у ТОВ «Наутіус- 2» та з 01.07.2000 по 31.12.2006 - робота у ПП «Наутіус- 2», у зв`язку з відсутністю прізвища та посади особи, яка внесла запис про звільнення.

Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не було взято до уваги вищезазначені відомості щодо періодів роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємству, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, з тих підстав, що відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, вказавши, що заперечення викладені в відзиві на адміністративний позов жодним чином не спростовують обставини на які посилається позивач у позовній заяві.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

26 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 18.10.2019 №2517203 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що до страхового стажу не може бути зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці: з 20.04.1987 року по 05.11.1993 року в управлінні «Стромпусконаладка», у зв`язку з тим, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення завірений печаткою старого зразка; з 15.01.1996 року по 31.12.1998, з 02.01.1999 року по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 31.12.2006 у зв`язку з відсутністю прізвища та посади особи, яка внесла запис про звільнення.

В подальшому позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з наданням додаткових документів.

За результатами розгляду наданих документів, листом від 28.12.2019 року №303030/03 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу період з 20.04.1987 року по 05.11.1993 року, так як підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення завірений печаткою старого зразка та з 11.04.1994 року по 12.01.1996 року, з 15.01.1996 року по 31.12.1998 року за відсутності запису особи, яка внесла запис про звільнення.

21 січня 2020 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 26.09.2019 року.

Листом від 19.02.2020 №2600-0306-8/18488 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу період з 20.04.1987 року по 05.11.1993 року в управлінні «Стромпусконаладка», у зв`язку з тим, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення завірений печаткою старого зразка; з 11.10.1994 року по 12.01.1996 року - робота у спільному підприємстві «Украйнабулекспорт» у зв`язку з тим, що відсутні прізвище та посада особи, яка внесла запис про звільнення; з 02.01.1999 року по 30.06.2000 року - робота у ТОВ «Наутіус- 2» та з 01.07.2000 по 31.12.2006 - робота у ПП «Наутіус- 2», у зв`язку з відсутністю прізвища та посади особи, яка внесла запис про звільнення. У зв`язку з зазначеним відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частинами 1 та 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 81 Закону № 1788-XIІ Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України

Як вбачається з листа від 19.02.2020 №2600-0306-8/18488 позивачу відмовлено у зарахуванні стажу період з 20.04.1987 року по 05.11.1993 року в управлінні «Стромпусконаладка», у зв`язку з тим, що підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення завірений печаткою старого зразка; з 11.10.1994 року по 12.01.1996 року - робота у спільному підприємстві «Украйнабулекспорт» у зв`язку з тим, що відсутні прізвище та посада особи, яка внесла запис про звільнення; з 02.01.1999 року по 30.06.2000 року - робота у ТОВ «Наутіус-2» та з 01.07.2000 по 31.12.2006 - робота у ПП «Наутіус-2», у зв`язку з відсутністю прізвища та посади особи, яка внесла запис про звільнення.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача, про неможливість врахування трудового стажу, з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Вказані записи трудової книжки не містять виправлень, підчищень або описок, отже належним чином підтверджують трудовий стаж позивача, набутий ним у цей період, відтак не потребують будь-якого іншого доведення додатковими письмовими доказами.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За таких умов суд дійшов до переконання про наявність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в Управління "Стромпусконаладка" з 20.04.1987 по 05.11.1993, тобто 6 років 6 місяців та 15 днів, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, тобто 1 рік 9 місяців і 2 дні, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 - 1 рік 5 місяців та 29 днів та у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 - 6 років 6 місяців для призначення пенсії за віком.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, при цьому наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, за вказаних вище обставин вирішення питання щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, перерахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, з часу подання заяви про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період її роботи в Управлінні "Стромпусконаладка" з 20.04.1987 по 05.11.1993, тобто 6 років 6 місяців та 15 днів, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, тобто 1 рік 9 місяців і 2 дні, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 - 1 рік 5 місяців та 29 днів та у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 - 6 років 6 місяців буде необґрунтованим втручанням у його дискреційній повноваження, за умови відсутності встановлення судом факту виконання всіх умов, що визначенні законодавством для вчинення такої дії.

З огляду на зазначене, суд дійшов до переконання про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, що враховується при призначенні і виплаті пенсії за віком, період роботи з 20.04.1987 по 05.11.1993, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 та повторно розглянути і вирішити заяву ОСОБА_1 з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в Управління "Стромпусконаладка" з 20.04.1987 по 05.11.1993, тобто 6 років 6 місяців та 15 днів, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, тобто 1 рік 9 місяців і 2 дні, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 - 1 рік 5 місяців та 29 днів та у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 - 6 років 6 місяців для призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, що враховується при призначенні і виплаті пенсії за віком, період роботи з 20.04.1987 по 05.11.1993, у Спільному підприємстві "Украйнабулекспорт" з 11.10.1994 по 12.01.1996, у ТОВ "Наутілус-2" - з 02.01.1999 по 30.06.2000 у ПП "Наутілус-2" з 01.07.2000 по 31.12.2006 та повторно розглянути і вирішити заяву ОСОБА_1 з урахуванням встановлених судом обставин.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа