Рішення № 96758629, 05.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м. Київ № 640/4267/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа підприємець ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві №58500/М/26-15-13-14-15 від 04.10.2018 про надання відмови ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) у реєстрації платником єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві здійснити реєстрацію суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи, з дня її державної реєстрації - з 2 жовтня 2018 року, шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у формі листів №22063/ФОП/26-15-33-15-15 від 19.05.2020 та №20539/ФОП/26-15-33-15-15 від 08.05.2020 про визнання неподаними декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) за І квартал 2019 року, за І півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року за рік 2019 року та за І квартал 2020 року.

В обґрунтування позову вказує, що відповідачем безпідставно відмовлено у застосуванні до позивача спрощеної системи оподаткування, оскільки вона новоствореним суб`єктом господарювання і в поточному році не використовувала своє право переходу на спрощену систему оподаткування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що у разі, якщо фізична особа-підприємець, яка на початок поточного року перебувала на спрощеній системі оподаткування та щодо якої державним реєстратором прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, поновила реєстрацію протягом поточного року, то така особа вважається платником інших податків і зборів та не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування, оскільки вже скористалась своїм правом на застосування спрощеної системи оподаткування у цьому році.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.10.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 20710000000026274 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце знаходження: АДРЕСА_2 .

03 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 обравши спрощену систему оподаткування, відповідно до вимог п. 298.1.1 ст.298 Податкового кодексу України звернулась до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування із обраною ставкою оподаткування 3 групи або ставки у відсотках до доходу 5%.

Листом Головного управління ДФС у Київській області позивачу повідомлено про відмову в застосуванні спрощеної системи оподаткування, оскільки позивач на початок року перебував на спрощеній системі оподаткування, припинив підприємницьку діяльність та поновив реєстрацію протягом поточного року, відповідно є платником інших податків і зборів та не може повернутись у поточному році на спрощену систему оподаткування.

Також, ОСОБА_1 отримано рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у формі листів №22063/ФОП/26-15-33-15-15 від 19.05.2020 та №20539/ФОП/26-15-33-15-15 від 08.05.2020 про визнання неподаними декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) за І квартал 2019 року, за І півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року за рік 2019 року та за І квартал 2020 року, з підстав порушення вимог нормативно-правових актів, а саме подання податкової декларації з недостовірним значенням обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період».

Вважаючи відмову в застосуванні спрощеної системи оподаткування безпідставною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі за текстом Податковий кодекс).

Пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено статтею 298 Податкового кодексу.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; 4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця з урахуванням вимог пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (підпункт 298.1.1 пункту 298.1).

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація (абзац перший підпункту 298.1.2 пункту 298.1).

Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації (абзац другий підпункту 298.1.2 пункту 298.1).

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (абзац перший підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу (абзац другий підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік (абзац четвертий підпункту 298.1.4 пункту 298.1).

Суд бере до уваги відсутність у наведених нормах застережень щодо неможливості застосування новоствореним суб`єктом господарювання спрощеної системи оподаткування в разі, якщо таким суб`єктом господарювання протягом поточного року самостійно прийнято рішення про припинення фізичної особи-підприємця.

Натомість законодавцем передбачено обов`язок суб`єкта господарювання, який протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, включати при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік всю суму доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

На думку суду, вказана норма стверджує про можливість обрання новоствореним суб`єктом господарювання спрощеної системи оподаткування у разі передування цьому факту припинення таким суб`єктом господарювання фізичної особи-підприємця.

Суд зауважує, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV не визначає такої реєстраційної дії, як поновлення реєстрації. Не передбачено такого поняття й Податковим кодексом.

В силу положень зазначеного закону фізична особа-підприємець вважається зареєстрованою та припиненою з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису.

Відповідно до положень пункту 299.10 Податкового кодексу, реєстрацію позивача як платника єдиного податку припинено в день отримання контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення. Вказана обставина підтверджується наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про зняття позивача з обліку.

Оскільки позивачем 07.02.2018 припинено фізичну особу-підприємця, а 02.10.2018 зареєстровано фізичну особу-підприємця, то, за висновком суду, такий суб`єкт господарювання є новоствореним в розумінні статті 298 Податкового кодексу і не може вважатись платником інших податків і зборів у розумінні підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу, оскільки був знятий з податкового обліку.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправної бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві відносно відмови в реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з підстав невідповідності позивача вимогам підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу, відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві №58500/М/26-15-13-14-15 від 04.10.2018 про надання відмови ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) у реєстрації платником єдиного податку підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у м. Києві здійснити реєстрацію суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи, з дня її державної реєстрації - з 2 жовтня 2018 року, шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку, суд зазначає, що відповідно до статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платників єдиного податку проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (пункт 299.1 статті 299 Податкового кодексу).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2статті 299 Податкового кодексу).

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (пункт 299.3 статті 299 Податкового кодексу).

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки (пункт 299.4 статті 299 Податкового кодексу).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку (пункт 299.5 статті 299 Податкового кодексу).

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу (пункт 299.6 статті 299 Податкового кодексу).

До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: 1) найменування суб`єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті); 2) податкова адреса суб`єкта господарювання; 3) місце провадження господарської діяльності; 4) обрані фізичною особою-підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності; 5) ставка єдиного податку та група платника податку; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) дата реєстрації; 8) види господарської діяльності; 9) дата анулювання реєстрації (пункт 299.7 статті 299 Податкового кодексу).

Таким чином, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку, є повноваженням ДФС України в особі її територіальних органів.

Втім, Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, подану позивачем заяву про застосування спрощеної системи оподаткування складено з дотриманням вимог наказу Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675 (чинного на момент подання позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування). Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію позивача платником єдиного податку, судом не встановлено.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішено, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зареєструвати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи, з дня її державної реєстрації - з 2 жовтня 2018 року, шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Проаналізувавши зазначені норми, суд зазначає, що підстава, передбачена пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України виникає лише за обставин, коли платником податків взагалі не подано податкову декларацію у встановлені строки до відповідного контролюючого органу. Поняття «подання податкової звітності» є дією платника податку, зокрема, надсилання податкової декларації, не залежно від того, чи дотримані вимоги щодо форми та/або змісту такого документа.

Вимоги щодо змісту податкової декларації регламентуються ст. 48 ПК України. Відповідно до пп. пп. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Відповідно до п. п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Згідно з п. п. 49.11, 49.12 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 ПК України, тому, в такому разі обов`язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві №58500/М/26-15-13-14-15 від 04.10.2018 про надання відмови ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) у реєстрації платником єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві здійснити реєстрацію суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку третьої групи, з дня її державної реєстрації - з 2 жовтня 2018 року, шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку;

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві у формі листів №22063/ФОП/26-15-33-15-15 від 19.05.2020 та №20539/ФОП/26-15-33-15-15 від 08.05.2020 про визнання неподаними декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) за І квартал 2019 року, за І півріччя 2019 року, за три квартали 2019 року за рік 2019 року та за І квартал 2020 року.

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа