Рішення № 96758600, 07.05.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/1540/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Гуматрест"доПівнічної митниці Державної митної служби Українипровизнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Гуматрест» звернулось до суду з позовом до Північної митниці Державної митної служби України, в якому просить: визнати протиправними та скасувати Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 № UA 102000/2020/000120/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102030/2020/00233 від 22.12.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні процедури декларування на Північній митниці експортованого товару позивач здійснив декларування товару. Однак, йому відповідачем в оформленні було відмовлено. В картці відмови зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової декларації згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості. Враховуючи вказане позивач був змушений оформити нову декларацію, додатково оплативши митні платежі згідно із заявленою митницею митною вартістю товарів. При цьому, позивач не згоден із зазначеними рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки декларант подав вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод розрахунку. Зважаючи на те, що розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вважає, що в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган не аргументовано та безпідставно здійснив митну оцінку товарів із застосуванням резервного методу та запросив додаткові документи, які не мають значення для визначення митної вартості товарів в даному випадку.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, оскільки надане до митного оформлення платіжне доручення від 14.12.2020 № 13 про сплату коштів за товар відрізняється від того, яке вказано в рахунку-фактурі від 15.12.2020 № 76159 (платіжний документ від 14.12.2020 № 946). Відповідно до копії митної декларації країни відправлення від 16.12.2020 №10228010/161220/0121760 неможливо встановити згідно якого рахунка-фактури здійснюється поставка продукції. У відповідь на пропозицію відповідача уповноважена на декларування особа надала виписки з бухгалтерської документації, за результатами опрацювання яких встановлено, що інформація, наведена в наданих бухгалтерських документах, стосується, в основному, чобіт інших артикулів, ніж тих, поставка яких відбувалася за митною декларацією від 21.12.2020 № UA 102030/2020/641193. Крім того, проаналізувавши митні оформлення ПП «Гуматрест» чобіт виробництва ТОВ «Псков-Полімер» (Російська Федерація), встановлено, що за митною декларацією від 16.11.2020 №/2020/639979 митне оформлення асортименту чобіт, вказаних в товарі № 1, здійснено за ціною 6,33 USD/пар, що вище за вартість оцінюваних чобіт (4,46 USD/пар). В свою чергу, особою, уповноваженою на декларування, повідомлено, що додаткову інформацію щодо підтвердження вартості товару №1 надати не має можливості. У зв`язку з чим, приймаючи до уваги відсутність можливості митного органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товару № 1, враховуючи митні оформлення даної продукції, здійсненої позивачем в попередній період, митним органом митна вартість спірного товару скоригована за другорядним (резервним) методом.

У відповіді на відзив представник позивача повністю заперечив проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві, та зазначив, що оскільки розбіжності у поданих позивачем документах відсутні, а відомостей - достатньо для визначення митної вартості товарів, у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

30.04.2020 між ПП «Гуматрест» (Дистриб`ютор) та товариство з обмеженою відповідальністю «Псков-Полімер» (Компанія) уклали Договір купівлі продажу № 30/04/20 (далі – Договір), згідно з пунктами 1.1, 4.1 якого Компанія зобов`язується передати, а Дистриб`ютор – прийняти і оплатити продукцію з літієвих полімерних матеріалів у відповідності до умов Договору. Кількість, асортимент та ціна в російських рублях на товар вказується у рахунках-фактурах та інших товаро-супроводжуючих документах (а.с. 8-11).

Згідно рахунку-фактури від 15.12.2020 № 76159 передбачається поставка товару - чобіт на загальну суму 1607725,00 рос. руб. Платіжний розрахунковий документ значиться від 14.12.2020 № 946 (а.с. 15-16).

В митній декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 10228010/161220/0121760 вартість товару значиться 1607725,00 рос. руб. (а.с. 59).

Із копії банківського платіжного доручення в іноземній валюті ПАТ Акціонерного банку «Південний», м. Одеса, від 14.12.2020 № 13 вбачається, що позивачем здійснено перерахунок коштів ТОВ «Псков-Полімер» у розмірі 1607725,00 рос. руб. Призначення платежу: попередня оплата за взуття згідно Договору (а.с. 13).

Вказане також підтверджується копією банківського платіжного доручення ПАТ «Сбербанк», м. Псков, від 14.12.2020 № 946 (а.с. 14).

21.12.2020 позивачем було сформовано митну декларацію № UA 102030/2020/641193, де зазначено загальну вартість товару 1607725,00 грн (а.с. 51).

З метою митного оформлення отриманого товару уповноваженою позивачем особою – ТОВ «ФОЗБАС», було подано до митного органу, зокрема: Рахунок-фактуру від 15.12.2020 № 76159 (а.с. 15-16), автотранспортну накладну від 16.12.2020 № 682059 (а.с. 55), декларацію про походження товару від 15.12.2020 № 76159, банківських платіжний документ в іноземній валюті від 14.12.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2020 № БД-16/12-1 (а.с. 56), Зовнішньоекономічних договір від 30.04.2020 № 30/04/20 та доповнення до нього від 13.07.2020, копію митної декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 10228010/161220/0121760, митну декларацію від 21.12.2020 № UA 102030/2020/641193.

22.12.2020 відповідачем було сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102020/2020/00233 (далі – Картка відмови, а.с. 23-24) та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2020/000120/2 (далі – Рішення про коригування митної вартості, а.с. 25-26). Вказане Рішення було прийнято у зв`язку з тим, що за результатами здійсненої відповідачем перевірки, ним встановлено, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 14.12.2020 № 13 про сплату коштів за товар, але в рахунку-фактурі від 15.12.2020 № 76159 вказано платіжний документ від 14.12.2020 № 946. Також згідно копії митної декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 102280010/161220/0121760 неможливо встановити згідно якого рахунка-фактури здійснюється поставка даної продукції. Враховуючи викладене представник відповідача запропонував уповноваженій на декларування особі надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації. Уповноваженою на декларування особою було надано виписку з бухгалтерської документації (зокрема прибуткову накладну та видаткові накладні щодо попередньої поставки) (а.с. 66-68). За результатом їх опрацювання встановлено, що інформація наведена в наданих бухгалтерських документах, стосується в основному, чобіт інших артикулів, ніж тих, поставка яких відбувається зараз. Крім того, проаналізувавши митні оформлення ПП «Гуматрест» чобіт виробництва ТОВ «Псков-Полімер» (РФ) встановлено, що за митною декларацією від 16.11.2020 № UA 102030/2020/639979 митне оформлення асортименту чобіт, вказаних в товарі № 1, здійснено за ціною 6,33 USD/пар., що вище за вартість оцінюваних чобіт (4,46 USD/пар.). В свою чергу, особою, уповноваженою на декларування, повідомлено, що надати додаткову інформацію щодо підтвердження вартості товару № 1 не має можливості (а.с. 64). У зв`язку з неподанням особою, уповноваженою на декларування, додаткової інформації щодо підтвердження вартості товару № 1, приймаючи до уваги відсутність можливості органу упевнитися в правильності заявленої митної вартості товару № 1, враховуючи митні оформлення даної продукції, здійсненої в попередній період, є підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товару № 1 самостійно. Відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 МКУ проведена консультація з особою, уповноваженою на декларування, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення вартості та обміну наявною інформацією. Митну вартість товару № 1 скориговано за резервним методом, а саме відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби – митна декларація від 16.11.2020 №102030/2020/639979 (а.с. 72-73). Митну оцінку товару № 1 здійснено за резервним методом з розрахунку 6,33 USD/пар. Причини незастосування попередніх методів значаться: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) – з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів – відсутність інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів – відсутність інформації щодо вартості операцій щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості – відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості.

Не погодившись із Карткою відмови та Рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся до суду з позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митного органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із сиcтемного аналізу наведених вище законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем для митного оформлення серед інших документів було надано: Рахунок-фактуру від 15.12.2020 № 76159, автотранспортну накладну від 16.12.2020 № 682059, декларацію про походження товару від 15.12.2020 № 76159, банківських платіжний документ в іноземній валюті від 14.12.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2020 № БД-16/12-1, Зовнішньоекономічних договір від 30.04.2020 № 30/04/20 та доповнення до нього від 13.07.2020, копію митної декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 10228010/161220/0121760, у яких зазначено характеристики товару та його ціну.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є обов`язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що вказані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Суд зауважує, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 14.12.2020 № 13 про сплату коштів за товар, але в рахунку-фактурі від 15.12.2020 № 76159 вказано платіжний документ від 14.12.2020 № 946.

З приводу вказаного суд зазначає, що вказаний рахунок-фактура був сформований продавцем товару – ТОВ «Псков-Полімер», нерезидентом України, що розміщується в Російській Федерації. В матеріалах справи наявні два платіжних доручення з аналогічною інформацією щодо платника та отримувача коштів, їх розміру, призначення платежу, посилання на один і той же рахунок від 10.12.2020 № 177992 (а.с. 12), з різницею в тому, що одне платіжне доручення (від 14.12.2020 № 13) сформовано банківською установою, розташованою в Україні, а інше (від 14.02.2020 № 946) - банківською установою, розташованою в Російській Федерації. Враховуючи вказане, суд критично ставиться до вказаного аргументу відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також відповідач вказав, що згідно копії митної декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 102280010/161220/0121760 неможливо встановити згідно якого рахунка-фактури здійснюється поставка даної продукції.

Суд зазначає, що декларація країни відправлення формується за формою, затвердженою нормативно-правовим актом такої країни. Крім того, перелік документів, необхідних для подання при митному оформленні експортованої продукції з Російської Федерації визначаються правовими нормами чинного законодавства вказаної країни. Оскільки мало місце митне оформлення іноземною митницею товару, суд дійшов висновку, що для вказаних дій був наданий вичерпний перелік документів. Крім того, суд зауважує, що в митній декларації країни відправлення від 16.12.2020 № 10228010/161220/0121760, наявні посилання на: автотранспортну накладну від 16.12.2020 № 682059 (а.с. 55), Зовнішньоекономічних договір від 30.04.2020 № 30/04/20 та доповнення до нього від 13.07.2020, що дає підстави для висновку про взаємопов`язаність вказаної митної декларації країни відправника із спірним товаром.

Щодо посилань відповідача з приводу того, що що за митною декларацією, оформленою ПП «Гуматрест» на чоботи виробництва ТОВ «Псков-Полімер» (РФ), від 16.11.2020 № UA 102030/2020/639979 митне оформлення асортименту чобіт, вказаних в товарі № 1, здійснено за ціною 6,33 USD/пар., що вище за вартість оцінюваних чобіт за спірною митною декларацією - 4,46 USD/пар., то суд зважає на положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв`язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 4.1 Договору купівлі продажу від 30.04.2020 № 30/04/20 кількість, асортимент та ціна в російських рублях на товар вказується у рахунках-фактурах та інших товаро-супроводжуючих документах.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/3104/16 зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Інформація наведена в наданих відповідачу позивачем бухгалтерських документах, стосується в основному, чобіт інших артикулів, ніж тих, поставка яких відбувається зараз. Також особою, уповноваженою на декларування, повідомлено, що надати додаткову інформацію щодо підтвердження вартості товару № 1 не має можливості.

З приводу вказаного вище аргументу відповідача, суд в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2019 у справі № 809/872/17 та констатує, що уповноваженою позивачем особою на декларування було подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни декларованого товару, і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Суд зауважує, що відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару. Таким чином, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд також звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з особою, уповноваженою на декларування, з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Північної митниці Держмитслужби України про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Північної митниці Держмитслужби про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, та інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Гуматрест».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивач з-поміж іншого просить стягнути на його користь судові витрати в загальному розмірі 7270,00 грн.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, обумовлене тим, що позивачем не надано до суду доказів, що підтверджують надання правової допомоги адвокатом позивачу. З приводу чого суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії: Ордеру на надання правової допомоги від 23.02.2021 серії СВ № 1010853, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.05.2018 серії ЧН № 000348, Посвідчення адвоката України від 24.05.2018 № 000348, Договір про надання правової допомоги від 29.01.2021, Рахунку-фактури від 01.04.2021 № 01/04/21-1Р, а також Розрахунок витрат на професійну правничу допомогу станом на 12.04.2021, платіжне доручення від 08.04.2021 № 159 про сплату позивачем коштів у розмірі 5000,00 грн за надані послуги правової допомоги згідно вказаного Договору.

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, перелік послуг, які були надані позивачу.

Проте, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі по тексту – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI установлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом № 198-IX від 17.10.2019).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, аналіз ситуації та вироблення правової позиції шляхом вивчення первинних документів та консультацій з брокером не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону № 5076-VI та, відповідно, здійснення вказаних видів роботи не може бути відшкодовано як витрати на професійну правничу допомогу.

Платіжним дорученням від 26.02.2021 № 117 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2270,00 грн.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Гуматрест» до Північної митниці Державної митної служби України - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 22.12.2020 № UA 102000/2020/000120/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.12.2020 № UA102030/2020/00233.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Гуматрест» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Гуматрест» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Приватне підприємство "Гуматрест", вул. Івана Мазепи, 62-а, прим. 3, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 36931621.

Відповідач: Північна митниця Державної митної служби України, просп. Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 43332675.

Дата складення повного рішення суду - 07.05.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб