Рішення № 96758585, 07.05.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/1202/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення сорок шостої сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 20.10.2020 в частині відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання відповідача повторно розглянути на пленарному засіданні сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 від 12.10.2020 за № 982/04-08, ОСОБА_2 від 12.10.2020 за № 981/04-08, ОСОБА_3 від 12.10.2020 за № 980/04-08 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем на сорок шостій сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради від 20.10.2020 не було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а надана відповідачем відповідь на обґрунтування відмови є невмотивованою, земельні ділянки відповідно до графічних матеріалів були і залишаються вільними.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачам у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачам було відмовлено в наданні в приватну власність бажаних земельних ділянок, оскільки вони розташовані на землях історико-культурного призначення (на момент прийняття рішення сесією).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 12.10.2020 звернулися до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області з заявами (вх. № 982/04-08, № 981/04-08, № 980/04-08 від 12.10.2020 відповідно) та відповідними документами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 7-10, 12-15, 17-20).

Листами від 21.10.2020 № 2028/04-19, № 2090/04-19, № 2029/04-19 Лосинівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області повідомила позивачам, що вказані заяви розглянуті 20.10.2020 на засіданні 46 сесії 8 скликання, де рішення не прийняті, на дані земельні ділянки, які відносяться до земель історико-культурного призначення, розробляється технічна документація із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами (а.с. 6, 11, 16).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Також, згідно позиції Верховного суду України постановах від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Аналізуючи наведені норми законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачами дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявами про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно вимог частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Вирішуючи питання про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання згоди або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.

Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України не розглянув по суті заяви позивачів про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та не прийняв з цього приводу жодних рішень, тобто вийшов за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм щодо строків розгляду та обов`язку прийняття рішення по суті органам місцевого самоврядування не надано, у зв`язку з чим посилання відповідача на те, що бажані позивачами земельні ділянки розташовані на землях історико-культурного призначення не приймаються до уваги.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 12.10.2020 за № 982/04-08, ОСОБА_2 від 12.10.2020 за № 981/04-08, ОСОБА_3 від 12.10.2020 за № 980/04-08 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 12.10.2020 за № 982/04-08, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га; зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_2 від 12.10.2020 за № 981/04-08 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га; зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_3 від 12.10.2020 за № 980/04-08 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення сорок шостої сесії восьмого скликання Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 20.10.2020 в частині відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, то суд зазначає, що в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, оскільки рішення з приводу розгляду заяв позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачем прийнято не було.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 454,00 грн. кожному.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (вул. Шевченка, буд. 2, смт. Лосинівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16663, код ЄДРПОУ 04412461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 12.10.2020 за № 982/04-08, ОСОБА_2 від 12.10.2020 за № 981/04-08, ОСОБА_3 від 12.10.2020 за № 980/04-08 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов`язати Лосинівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 12.10.2020 за № 982/04-08, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

Зобов`язати Лосинівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області розглянути по суті заяву ОСОБА_2 від 12.10.2020 за № 981/04-08 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

Зобов`язати Лосинівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області розглянути по суті заяву ОСОБА_3 від 12.10.2020 за № 980/04-08 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі 454,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_2 , судові витрати в розмірі 454,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.05.2021.

Суддя Н.М. Баргаміна