Рішення № 96758561, 07.05.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/1809/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 09.03.2021 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування заробітної плати при призначенні пенсії за віком за період з 01.01.1995 по 01.03.2001, згідно довідки від 20.06.2019 №258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта»;

- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії за віком із врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 20.06.2019 №258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта» за період роботи з 01.01.1995 по 01.03.2001, із дня її призначення - 07.08.2019, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що стаж роботи позивача на ВАТ «МегіонЕнергоНафта» зарахований відповідачем при призначенні пенсії, однак отриманий за цей період заробіток не врахований під час обчислення пенсії. Разом з тим, належним чином оформленою довідкою підтверджуються всі необхідні дані для врахування відомостей щодо отриманого ним за спірний період заробітку, який мав бути врахований під час призначення пенсії.

Ухвалою судді від 12.03.2021 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та з 07.08.2019 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 10 зворот). Сторонами не заперечується, що пенсія позивачу обчислена із врахування заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000, за даними персоніфікованого обліку (а.с. 14).

Позивач зазначає, що під час звернення до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, ним відповідачу надавалась, у тому числі, довідка ВАТ «МегіонЕнергоНафта» від 20.06.2019 №258 про отриманий ним заробіток у вказаному товаристві з 01.01.1995 по 28.02.2001 (а.с. 15). Однак, заробіток ОСОБА_1 , зазначений у вказаній довідці, не був врахований територіальним органом для обчислення пенсії, у зв`язку із чим позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській із відповідно заявою.

Листом від 26.02.2021 за №1410-690/К-02/8-2500/21 відповідач у задоволенні вказаної заяви відмовив та зазначив, що ГУПФУ в Чернігівській для перевірки достовірності видачі довідки 13.12.2019 надіслало запит до УПФ Російської Федерації в м. Нижньовартовськ. Вказаний запит був переадресований за належністю до ВАТ «МегіонЕнергоНафта», однак на даний час відповідь не надійшла (а.с. 18).

Вважаючи, що дії відповідача щодо неврахування заробітку за вказаний вище період є протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (частина перша статті 9 Закону1058-IV).

Відповідно до статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно із приписами статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що, звертаючись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, особа подає відповідні документи, які підтверджують отриману нею заробітну плату (дохід) за період страхового стажу. При цьому, пенсіонер має право обрати період, заробітна плата (дохід) за який буде врахована для обчислення пенсії, а саме: за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Як вбачається із матеріалів справи, для визначення заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідачу було надано довідку від 20.06.2019 №258 про заробітну плату за період з січня 1995 року по лютий 2001 року, отриману під час роботи на ВАТ «МегіонЕнергоНафта» (а.с. 15). ГУПФУ в Чернігівській області зазначений в довідці заробіток не враховано під час визначення розміру пенсії, оскільки, на думку відповідача, вказана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, а будь-які інші відомості, які вказують на достовірність її видачі – відсутні.

Однак, з такою позицією відповідача суд не погоджується, враховуючи таке.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення закріплені в Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 підтверджується та не заперечується відповідачем період роботи ОСОБА_1 на ВАТ «МегіонЕнергоНафта» з 01.01.1995 по 30.02.2001 (а.с. 12-13). Вказаний період також зарахований ГУПФУ в Чернігівській області до страхового стажу, що підтверджується відповідним протоколом з пенсійної справи (а.с. 14 зврот).

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до довідки від 20.06.2019 №258, виданої ТОВ «МегіонЕнергоНафта» (Російська Федерація), зі всіх сум, нарахованих ОСОБА_1 , організацією нарахований та сплачений єдиний соціальний податок у Федеральний бюджет згідно законодавства Російської Федерації (а.с. 15).

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідці та трудовій книжці позивача, відповідачем не надано, а тому суд вважає, що ГУПФУ в Чернігівській області безпідставно не взятий для розрахунку розміру пенсії заробіток ОСОБА_1 за спірний період

При цьому, суд зазначає, що право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат у цьому випадку не може ставитися в залежність від отримання від організацій, розміщених на території Російської Федерації, інформації щодо підтвердження обставин видачі довідки, з огляду на те, що відповідний запит направлявся ГУПФУ в Чернігівській області ще в грудні 2019 року.

Практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію «legitimate expectations» («правомірні очікування»), пояснюючи сутність якої ЄСПЛ зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше «правомірного очікування» ефективного отримання майнового права.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) ЄСПЛ повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що заробітна плата позивача, отримана ним за період з січня 1995 року по лютий 2001 року має бути врахована при обчисленні його пенсії, призначеної з 07.08.2019. При цьому, суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати заробітну плату по 01.03.2001, однак відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, він фактично перебував з товариством у трудових відносинах по 30.02.2002, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково, по вказаний період.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк звернення до суду суд вважає необґрунтованими, оскільки питання дотримання строку було предметом дослідження під час відкриття провадження у справі.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, у постановах від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18 наголошував на тому, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Крім того, суд звертає увагу на триваюче порушення прав позивача, оскільки запит про підтвердження відображених у довідці даних був направлений ще у 2019 році і з цього часу ГУПФУ в Чернігівській області не вчиняло жодних дій для прискорення отримання запитуваної інформації (наприклад, шляхом надсилання повторних запитів у 2020-2021 роках). Суд зазначає, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1995 по 30.02.2001, відповідно до довідки від 20.06.2019 №258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1995 по 30.02.2001, відповідно до довідки від 20.06.2019 №258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта», починаючи з 07.08.2019, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна