Рішення № 96758182, 07.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3994/21

РІШЕННЯ

іменем України

07 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року та призначити пенсію за віком з дня звернення в Пенсійний фонд України, тобто з 20 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилось 60 років, у зв`язку з чим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для призначенням пенсії за віком.

Листом від 18 лютого 2021 року за № 2200-0304-8/9742 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що рішенням від 30 жовтня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, так як не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року, та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року, оскільки відсутні записи у трудовій книжці.

Таку відмову позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду за захистом свого права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27 квітня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення адміністративного позову та зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп ЛТД", код ЄДРПОУ 21319065 зареєстроване 03 січня 1994 року та знаходиться в стані припинення з 12 липня 2005 року.

Представник відповідача також вказує на те, що згідно бази даних Пенсійного фонду у АРМ ОССВ "Обліку сплати страхових внесків" дані щодо реєстрації в органах Пенсійного фонду ТОВ "Темп" ЛТД до 1997 року відсутні, з 1997 року нарахування та сплата страхових внесків зазначеним підприємством не проводилась.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку від 20 липня 1982 року НОМЕР_1 та трудові договори укладені з ТОВ "Темп" ЛТД № 07 від 02 червня 1993 року за період з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року, № 03 від 23 лютого 1994 року за період з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року, № 05 від 10 березня 1995 року, за період з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 2213500020258 від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, про що позивача повідомлено листом від 18 лютого 2021 року № 2200-0304-8/9742.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року, оскільки відсутні записи в трудовій книжці.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, який, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01 січня 2004 року Закон № 1058-1V є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформленая у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.

Як встановив суд, Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області, згідно оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Темп".

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу вказані періоди роботи, відповідач вказує на те, що у трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи, у той же час не приймає до уваги трудові договори № 07 від 02 червня 1993 року, № 03 від 23 лютого 1994 року, №05 від 10 березня 1995 року.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, тощо.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до Порядку №22-1 органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема і Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України№ (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач отримавши від позивача заяву та відповідні документи для призначення пенсії не виконав покладеного на нього обов`язку щодо самостійного витребування документів необхідних для перевірки трудового стажу, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, що об`єктивно підтверджується відсутністю будь яких доказів вжиття вказаних заходів відповідачем, оскільки ні матеріали адміністративної справи, ні матеріали пенсійної справи також не містять зазначених доказів.

Таким чином, відповідачем належним чином не виконано покладеного обов`язку та не надано позивачу допомогу, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати, або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає, що в результаті призвело до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням висновків викладених вище, позивач частково довів позовні вимоги, а відповідач не обґрунтував правомірність дій щодо відмови у у призначенні позивачу пенсії за віком, що підтверджено доказами, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та вжити передбачених законодавством заходів щодо підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, за періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк