Рішення № 96757777, 27.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2021 року м. Рівне №460/8813/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача – адвоката В.О. Сокаля; представників відповідача – Н.В. Іщук та Б.С. Рогозіна; представника третьої особи – С.І. Самойлової; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області, про зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» (далі іменується – позивач) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача надіслати до Управління Державної казначейської служби у м. Рівному Рівненської області подання про повернення позивачу 1321 грн. 21 коп. штрафу та стягнення з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби у м. Рівному Рівненської області 1321 грн. 21 коп. штрафу; стягнути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби у м. Рівному Рівненської області 1321 грн 21 коп штрафу.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №1740/1938/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» до Управління Держпраці у Рівненській області задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 31.05.2018 №РВ88/232/АВ/П та постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС в повному обсязі. Старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову від 24.04.2019 ВП №56876160, відповідно до якої виконавче провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС про стягнення суми штрафу у розмірі 111690,00 грн закінчене у порядку статті 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження». В ході примусового виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС з позивача стягнуто 1573,33 грн. Позивач вказує, що відповідач був зобов`язаний надіслати до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми коштів у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн 21 (двадцять одна) коп, проте не вчинив таких дій. Одночасно позивач вказує, що така сума також підлягає стягненню з Державного бюджету.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що В ході примусового виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС з позивача стягнуто 1573,33 грн. Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням направити подання про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми виконавчого збору у розмірі 132,12 грн. Платіжним дорученням від 22.03.2021 №4835 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» перераховано суму стягнутого виконавчого збору у розмірі 132,12 грн. Щодо суми штрафу у розмірі 1321,21 грн відповідач вказує, що у нього відсутній обов`язок направлення подання до органу казначейства, а тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Письмові пояснення третьої особи обґрунтовані тим, що для повернення помилково або надміру сплачених коштів на підставі подання, позивачу необхідно звернутися до органу, що контролює справляння надходжень бюджету для отримання такого подання, та у подальшому вжити заходи, передбачені Порядком №787. Для повернення коштів саме з державного бюджету потрібно з`ясувати чи наявний факт перерахування відповідачем таких коштів до бюджету.

Ухвалою суду від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.01.2021.

Підготовче засідання 28.01.2021 не відбулося через перебування головуючої судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.02.2021 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 25.02.2021.

Ухвалою суду від 25.02.2021 допущено правонаступництво третьої особи на Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області.

Ухвалою суду від 25.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 25.02.2021 (а.с. 70)), підготовче засідання відкладене на 09.03.2021.

Ухвалою суду від 09.03.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 09.03.2021 (а.с. 86)), у підготовчому засіданні оголошена перерва до 23.03.2021.

Ухвалою суду від 23.03.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 23.03.2021 (а.с. 94)), у підготовчому засіданні оголошена перерва до 08.04.2021.

Ухвалою суду від 08.04.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 08.04.2021 (а.с. 101)), у підготовчому засіданні оголошена перерва до 08.04.2021 до 17:00 год.

Ухвалою суду від 08.04.2021 провадження у справі закрито в частині позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми виконавчого збору у розмірі 132,12 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 08.04.2021 (а.с. 115)), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 27.04.2021.

У судове засідання 27.04.2021 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов повністю.

До суду також прибули представники відповідача, заперечили проти позовних вимог, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи також заперечив проти позову.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 27.04.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №1740/1938/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови – задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень від 31.05.2018 №РВ88/232/АВ/П та постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС в повному обсязі; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір в сумі 3524грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири грн. 00 коп) (а.с. 8).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №1740/1938/18 – без змін (а.с. 13).

Старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову від 24.04.2019 ВП №56876160, відповідно до якої виконавче провадження з виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС про стягнення суми штрафу у розмірі 111690,00 грн закінчене у порядку статті 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 18).

В ході примусового виконання постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС з позивача стягнуто 1573,33 грн.

Рівненський міський відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням направити подання про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми виконавчого збору у розмірі 132,12 грн (а.с. 56).

Платіжним дорученням від 22.03.2021 №4835 Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» перераховано суму стягнутого виконавчого збору у розмірі 132,12 грн (а.с. 93).

Саме тому, ухвалою суду від 08.04.2021 провадження у справі закрито в частині позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми виконавчого збору у розмірі 132,12 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надіслати до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми коштів у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн 21 (двадцять одна) коп, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами пунктів 6, 7 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною першою статті 40 Закону України №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №1740/1938/18, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС в повному обсязі.

Тобто рішення (постанова Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу від 19.06.2018 №РВ88/232/000265/МГ-ФС), на підставі якого було відкрито виконавче провадження №56876160, є скасованим, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 24.04.2019 ВП №56876160 закінчене виконавче провадження.

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2019 вказано, що у ході примусового виконання стягнуто: 1321,21 грн на користь держави згідно платіжного доручення №2247; 132,12 грн виконавчого збору згідно платіжного доручення №2238; 120,00 грн витрат виконавчого провадження згідно платіжного доручення №2239; разом – 1573,33 грн.

Процедури з питань повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі), та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, на користь покупців (споживачів) (далі - компенсація), визначаються Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» №787 від 03.09.2013 (далі – Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, та перерахування компенсації до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На момент розгляду справи сума у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн 21 (двадцять одна) коп не повернута позивачу.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача надіслати до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми коштів у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн 21 (двадцять одна) коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми штрафу у розмірі 1321 грн 21 коп, суд зазначає, що така позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки вона фактично дублює зміст першої позовної вимоги, тобто передбачає подвійне стягнення суми: 1) з бюджету 2) за поданням виконавчого органу.

Окрім того, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення з бюджету суми штрафу у розмірі 1321 грн 21 коп не може бути звернута до відповідача – виконавчого органу.

Тому заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивач сплатив суму судового збору у розмірі 2102 грн 00 коп, відповідно до квитанції від 14.12.2020 №ПН11610 (оригінал знаходиться в матеріалах справи), а тому в силу вимог частини третьої статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1051 грн 00 коп.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат суду надані наступні документи:

(1) Договір про надання правничої допомоги від 23.01.2021 №001 (а.с. 106), укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Сокаль та партнери», відповідно до якого розмір та порядок сплати гонорару Клієнтом за надання Адвокатом правової допомоги визначається додатковими угодами (пункт 6.1. Договору);

(2) Додаткова угода №1 від 08.04.2021, відповідно до якої на виконання пункту 6.1. Договору за надання правової допомоги щодо аналізу документів, вивчення змісту спору, вироблення стратегії судового захисту, підготовки процесуальних документів в інтересах Клієнта у справі №460/8813/20. Участь у судових засіданнях становлять: до та під час розгляду справи судом першої інстанції – в сумі 500,00 грн за кожну годину робочого часу надання правничої допомоги адвокатом (а.с. 108);

(3) Розрахунок вартості послуг за Договором від 08.04.2021, відповідно до якого: консультація Клієнта – 500,00 грн за 1 год; вивчення документів, підготовка правової позиції у спорі – 500.00 грн за 1 год; підготовка позовної заяви – 500,00 грн за 1 год; представництво інтересів у підготовчому та судових засіданнях – 500,00 грн за 3 год; разом 3000,00 грн (а.с. 109);

(4) Акт приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021, відповідно до якого Клієнту надані послуги: консультування Клієнта з наданням правового аналізу ситуації – 1 год; вивчення документів, підготовка правової позиції у спорі – 1 год; підготовка позовної заяви – 1 год; представництво інтересів у підготовчому та судових засіданнях – 3 год (а.с. 110);

(5) платіжне доручення №3 від 08.04.2021 про сплату Клієнтом суми у розмірі 3000,00 грн (а.с. 111).

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, тому сума витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн підлягала б стягненню пропорційно – у розмірі 1500,00 грн.

Проте, суд у даному випадку застосовує принцип пропорційності витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Під ціною позову у даному випадку розуміється позовна вимога, яка становить майновий інтерес для позивача – зобов`язання відповідача подати подання на повернення позивачу суми штрафу у розмірі 1321,21 грн.

Тобто, сума витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн є не співмірною з ціною позову – 1321,21 грн – є більшою за майновий інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з позовом.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» (вулиця Мельника, 25, місто Рівне, 33016; код ЄДРПОУ 39332962) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вулиця Замкова, 22А, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 35007146), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області (вулиця Симона Петлюри, 13, Рівне, 33000; код ЄДРПОУ 38012494), про зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити частково.

Зобов`язати Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслати до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області подання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» суми коштів у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) грн 21 (двадцять одна) коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 111» (код ЄДРПОУ 39332962) суму судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 (нуль) коп та суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 35007146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 травня 2021 року

Суддя К.М. Недашківська