Ухвала суду № 96757683, 06.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 травня 2021 року м. Рівне №460/2607/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» до Дубровицької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (далі – позивач), звернулося до суду з позовом до Дубровицької міської ради (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 4 від 02.02.2021 року «Про визначення суб`єктів господарювання, уповноважених аптечних закладів для відпуску хворим на цукровий діабет препаратів інсуліну». Позовні вимоги обґрунтовані порушенням процедури проведення конкурсу, наслідком якого стало визначення єдиного суб`єкта господарювання, а саме ТОВ «Лексфарм». Крім того, у зв`язку із прийняттям спірного розпорядження, було створено умови для отримання ТОВ «Лексфарм» виключних прав щодо безоплатного та пільгового відпуску препаратів інсуліну, що надає ТОВ «Лексфарм» під час здійснення господарської діяльності привілейоване становище.

30.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучені докази, витребувані судом. У відзиві на позов відповідач зазначив, що з моменту набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України № 239 від 23.03.2016 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну», проведення конкурсу з визначення уповноважених аптечних закладів для відпуску хворим препаратів інсуліну стало необов`язковим. Вказана постанова дозволила укладати прямі договори із суб`єктами господарювання, які здійснюють відпуск відповідних лікарських засобів. Однак, з метою забезпечення конкуренції та прозорості у цій сфері Дубровицька міська рада за власною ініціативою забезпечила проведення відповідного конкурсу, що є предметом оскарження. Відповідно до змісту розпорядження міського голови № 4 від 02.02.2021, конкурс проводився виключно для забезпечення прав громадян на дешеві ліки, тому перевага надавалася лише тим суб`єктам господарювання, які запропонують найнижчу ціну. Запропонована позивачем ціна виявилася відчутно вищою порівняно з іншим претендентом, якого визнано переможцем. 15.02.2021 з переможцем конкурсу укладений договір № 71 про відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет. Просить у позові відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 02.04.2021.

06.04.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позов.

Обставини справи:

02.02.2021 виконавчим комітетом Дубровицької міської ради прийнято розпорядження № 4 «Про визначення суб`єктів господарювання, уповноважених аптечних закладів для відпуску хворим на цукровий діабет препаратів інсуліну». Наведеним розпорядженням створено комісію для визначення суб`єкта господарювання для укладання договору на відпуск препаратів інсуліну на підставі рецептів на препарати інсуліну, виписаних комунальним некомерційним підприємством «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради; встановлені вимоги до суб`єкта господарювання для укладання договору; визначено дату конкурсу; встановлений обов`язок Комунальному некомерційному підприємству «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради укласти договір з переможцем конкурсу.

12.02.2021 протоколом № 1 засідання конкурсної комісії з визначення суб`єкта господарювання для укладання договору на відпуск препаратів інсуліну визначено переможцем конкурсу ТОВ «Лексфарм».

15.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради та ТОВ «Лексфарм» укладений договір № 71 «Про відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет».

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому слід зазначити, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Суд звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі та визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, тобто зміст, і характер даного спору.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

За змістом ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Повноваження у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, визначені ст. 32 наведеного Закону, а саме, пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 32 встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 23.03.2016 затверджений Порядок відшкодування вартості препаратів інсуліну.

Вказаний Порядок визначає механізм відшкодування вартості препаратів інсуліну суб`єктам господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності та підпорядкування, аптечні заклади яких розташовані в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (далі - суб`єкти господарювання). Відшкодування вартості препаратів інсуліну здійснюється на рівні не вище затвердженої МОЗ референтної ціни (ціни відшкодування) на лікарський засіб.

Пунктом 2 наведеного Порядку встановлено, що відпуск лікарських засобів здійснюється суб`єктами господарювання, перелік яких визначається структурними підрозділами з питань охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або розпорядниками коштів місцевих бюджетів, визначених рішеннями про такі бюджети згідно із законодавством, на рівних умовах, відповідно до укладених договорів, на підставі рецептів на препарати інсуліну, виписаних закладами охорони здоров`я за місцем диспансерного обліку пацієнта згідно з реєстром пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, який ведеться МОЗ, на рецептурних бланках форми № 1 (далі - рецепти).

Із викладеного слідує, що проведення конкурсу на відпуск лікарських засобів суб`єктами господарювання чинним законодавством не передбачено.

Матеріалами справи стверджується, що 02.02.2021 виконавчим комітетом Дубровицької міської ради прийнято розпорядження № 4 «Про визначення суб`єктів господарювання, уповноважених аптечних закладів для відпуску хворим на цукровий діабет препаратів інсуліну». Наведеним розпорядженням створено комісію для визначення суб`єкта господарювання для укладання договору на відпуск препаратів інсуліну на підставі рецептів на препарати інсуліну, виписаних комунальним некомерційним підприємством «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради; встановлені вимоги до суб`єкта господарювання для укладання договору; визначено дату конкурсу; встановлений обов`язок Комунальному некомерційному підприємству «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради укласти договір з переможцем конкурсу.

12.02.2021 протоколом № 1 засідання конкурсної комісії з визначення суб`єкта господарювання для укладання договору на відпуск препаратів інсуліну визначено переможцем конкурсу ТОВ «Лексфарм».

15.02.2021 між Комунальним некомерційним підприємством «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради та ТОВ «Лексфарм» укладений договір № 71 «Про відшкодування вартості препаратів інсуліну хворим на цукровий діабет».

Пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Предметом спору у цій справі є незгода позивача із розпорядженням виконавчого комітету Дубровицької міської ради у зв`язку з недотриманням процедури проведення конкурсу та, відповідно, визнання переможцем торгів ТОВ «Лексфарм».

Таким чином, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, які встановлені судом, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що даний позов спрямований на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Така позиція цілком відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, в якій, зокрема, зазначено, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів. Крім цього, судовим рішенням визначено, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вище наведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2270грн згідно платіжного доручення № 63358 від 01.04.2021, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

З урахуванням наведеного положення права, судовий збір належить повернути позивачу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі № 460/2607/21 закрити.

Роз`яснити Товариству з додатковою відповідальністю «Рівнефармація», що даний спір належить до розгляду в порядку господарського судочинства.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» судовий збір у сумі 2270грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.О. Комшелюк