Рішення № 96757571, 07.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3196/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28 січня 2021 року, зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи: з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року на посаді головного агронома колгоспа "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога"); з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року згідно довідки б/н та дати видачі "Оксамит"; з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року згідно довідки №78 від 15 жовтня 2004 року /а.с.1-2/.

Позов обґрунтований тим, що з 28 листопада 2020 року позивач набув право на призначення пенсії за віком, оскільки досяг пенсійного віку 60 років та має необхідний страховий стаж згідно довідки ГУ ПФУ в Полтавській області №360/02-12-23 від 18 грудня 2019 року, записів в його трудовій книжці та довідок. 28 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи. Рішенням Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. З вказаним рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу періоди його роботи з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року на посаді головного агронома колгоспа "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога"), з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в ТОВ "Оксамит", з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року в МПП «Відродження». При цьому вказані спірні періоди роботи були враховані відповідачем до страхового стажу позивача відповідно до довідки ГУ ПФУ в Полтавській області №360/02-12-23 від 18 грудня 2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.32-34/ зазначив, що рішенням Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки за результатами перевірки наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 01 місяць 14 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії (при необхідному страховому стажі 27 років). На титульній сторінці трудової книжки позивача зазначено лише рік народження, а тому період роботи з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року в колгоспі «Перемога» на посаді головного агронома було зараховано згідно наданої архівної довідки №01-14/Т-503 від 06 листопада 2019 року відповідно до відпрацьованих вихододнів на підставі статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Період роботи позивача з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року згідно довідки ТОВ «Оксамит» не може бути врахований, оскільки така довідка не зареєстрована, видана на бланку про заробітну плату для обчислення пенсії та в ній не зазначена посада позивача, тобто не оформлена належним чином. Період роботи позивача з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року згідно довідки №78 від 15 жовтня 2004 року МПП «Відродження» не може бути врахований, оскільки така довідка також не містить зазначення посади позивача та містить виправлення в даті наказу на прийняття.

22 квітня 2021 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 20 квітня 2021 року /а.с. 66/, в якій позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 29 листопада 2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 29 листопада 2020 року, зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи: з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року на посаді головного агронома колгоспу "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога"); з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року згідно довідки б/н та дати видачі "Оксамит"; з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року згідно довідки №78 від 15 жовтня 2004 року.

Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини сьомої вказаної статті у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Згідно з частиною третьою статті 262 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає наведеним приписам та її копію надано відповідачу /а.с.68/.

За таких обставин суд вважає за можливе прийняти до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та розглядати справу в межах уточнених позовних вимог.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 04 серпня 1998 року /а.с. 3-7/.

Відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року /а.с.44-49/ ОСОБА_1 з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року працював на посаді головного агронома колгоспу "Перемога" (з 11 листопада 1992 року реорганізоване в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога"), записи про його роботу у період з 09 лютого 1997 року по 31 серпня 2015 року відсутні.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою від 28 січня 2021 року (вх.№297) про призначення пенсії за віком. До заяви, серед іншого, додав копії: трудової книжки колгоспника від 20 травня 1984 року НОМЕР_2 , архівної довідки №01-14/Т-503 від 06 листопада 2019 року, довідки №78 від 15 жовтня 2004 року, довідки б/н та дати видачі «Оксамит» /а.с.37/.

Рішенням Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року /а.с.35-36/ ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Вказане рішення вмотивоване тим, що трудова книжка від 20 травня 1984 року НОМЕР_2 не врахована, оскільки на титульній сторінці неповністю зазначена дата народження заявника, а довідка №78 від 15 жовтня 2004 року та довідка ТОВ «Оксамит» б/н та дати видачі не враховані через наявність виправлення в даті наказу на прийняття та відсутність реєстрації довідки відповідно. Аналіз наданих документів показав, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 01 місяць 14 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

Не погодившись із рішенням відповідача №191 від 03 лютого 2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судовим розглядом встановлено та сторонами визнається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг пенсійного віку 60 років - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому для виникнення у нього права на призначення йому пенсії за віком йому необхідна наявність страхового стажу не менше 27 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, а саме: страхового стажу 21 рік 01 місяців 14 днів недостатньо для призначення пенсії за віком.

Відповідно до протоколу розрахунку стажу для права на пенсію за віком від 13 квітня 2021 року /а.с.39/ Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до страхового стажу ОСОБА_1 враховано періоди: з 01 вересня 1978 року по 25 січня 1983 року (навчання у вищих/середн. НЗ), з 15 березня 1983 року по 31 грудня 1991 року (робота в колгоспі з 1966р з розрахунку часу роботи за фактичною тривалістю), з 01 січня 1992 року по 15 березня 1995 року, з 01 вересня 2015 року по 15 травня 2016 року (безробіття), з 16 травня 2016 року по 15 липня 2016 року, з 04 серпня 2016 року по 13 листопада 2016 року (безробіття), з 03 вересня 2017 року по 06 грудня 2017 року, з 07 грудня 2017 року по 15 січня 2019 року, з 20 лютого 2019 року по 06 серпня 2019 року (безробіття), з 22 серпня 2019 року по 29 листопада 2020 року (безробіття).

У позовній заяві позивач не погоджується із таким розрахунком його страхового стажу та вважає за необхідне додатково зарахувати до такого стажу періоди його роботи: з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року на посаді головного агронома колгоспу "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога") згідно запису в його трудовій книжці колгоспника; з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в ТОВ "Оксамит" згідно довідки б/н та дати видачі ТОВ "Оксамит"; з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року в МПП «Відродження» згідно довідки №78 від 15 жовтня 2004 року.

Вирішуючи питання наявності підстав для врахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, суд виходить з наступного.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Статтею 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пунктів 23 – 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

З аналізу наведених положень вбачається, що страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, а у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи. Крім того, при обчисленні стажу роботи в колгоспі з 1966 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3, 2.10 та 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, та пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (у редакціях, що діяли на час внесення у трудову книжку записів №18 та № 19), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. У трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Згідно із зразком трудової книжки колгоспника, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, у трудовій книжці колгоспника зазначається в розділі V відомості про трудову участь в загальному господарстві, зокрема прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Зі змісту записів в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року /а.с.44-49/ слідує, що на першій сторінці у графі "дата народження" зазначено лише рік його народження « 1960» без зазначення дати та місяця, а також зазначено дату заповнення книжки « 20 травня 1984 року» та наявні підписи власника книжки та особи, уповноваженої за видачу трудових книжок.

Водночас Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постанові від 28 лютого 2018 року № 428/7863/17, про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, не зазначення в трудовій книжці позивача повної дати його народження не може бути підставою неврахування всіх відомостей, зазначених у такій трудовій книжці, зокрема щодо періодів роботи позивача.

Враховуючи вищевикладене, відомості, що зазначені в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року, підлягають врахуванню при визначенні стажу для призначення пенсії позивача, а тому суд вважає безпідставним довід відповідача щодо відсутності підстав для врахування відомостей, зазначених в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року.

Судовим розглядом встановлено, що до страхового стажу позивача враховано період його членства в колгоспі з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням часу роботи за фактичною тривалістю як члену колгоспу, який не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, відповідно до архівної довідки Лубенського районного трудового архіву №01-14/Т-503 від 06 листопада 2019 року

Зі змісту трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року (стор. 18-19) слідує, що в такій трудовій книжці колгоспника наявні відомості про трудову участь позивача в загальному господарстві, зокрема, прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та причини невиконання такого річного мінімуму.

Таким чином, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року на посаді головного агронома колгоспу "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога") підлягає врахуванню до страхового стажу позивача відповідно до записів в його трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року.

Також судом встановлено, що відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії ТОВ ВКФ «Оксамит» /а.с.54-55/ ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірмі «Оксамит» з 15 жовтня 1995 року (наказ №21 від 14 жовтня 1995 року) по 22 вересня 2000 року (наказ 20 вересня 2000 року) та йому визначена заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії, за період з 1995 року по 2000 рік; на всі виплати нараховано страхові внески; довідки видані на підставі платіжних відомостей.

Суд вважає, що вказані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії підтверджують спірний період роботи позивача з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Оксамит», оскільки містять всі необхідні відомості про період роботи позивача, сплату страхових внесків, підписи уповноважених осіб, які її видали, а наявність певних недоліків (відсутність вихідного номеру реєстрації та невідповідність бланку) не може мати наслідком неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Оксамит» з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року.

Відповідно до довідки Малого приватного підприємства «Відродження» №78 від 15 жовтня 2004 року /а.с. 56/ ОСОБА_1 працював на МПП «Відродження» з 15 жовтня 2000 року (наказ №71 від 13 листопада 2000 року) по 28 листопада 2003 року (наказ №85 від 27 листопада 2003 року).

Суд враховує, що вказана довідка містить реквізити, а саме: номер, дату видачі, підпис уповноваженої особи, що видала довідку, та штамп підприємства, а відтак наявність певного недоліку (виправлення в реквізитах року видачі наказу про прийняття на роботу) не може мати наслідком неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Малому приватному підприємстві «Відродження» з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року.

З аналізу положень статті 20 Закону №1058-IV суд доходить висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на перерахунок пенсії. Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність у підприємства заборгованості по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17.

Таким чином, несплата за ОСОБА_1 страхових внесків за період з 16 вересня 2002 року по 31 березня 2003 року, яка підтверджується довідкою Лубенського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУПФУ в Полтавській області №19 від 22 жовтня 2019 року /а.с.58/, не може мати наслідком позбавлення позивача права на зарахування такого періоду його роботи до страхового стажу, оскільки обов`язок зі сплати таких внесків покладено на страхувальника-роботодавця.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його роботи з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року в колгоспі "Перемога" (реорганізоване в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога") на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року, з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Оксамит» на підставі довідки б/н та дати видачі ТОВ ВКФ "Оксамит" та з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року в Малому приватному підприємству «Відродження» на підставі довідки МПП «Відродження» №78 від 15 жовтня 2004 року, а відтак страховий стаж позивача явно перевищує 27 років.

Таким чином, рішення Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 28 січня 2021 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (28 листопада 2020 року, то він має право на призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 29 листопада 2020 року.

Суд зауважує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права сформульовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу з 29 листопада 2020 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до його страхового стажу періоди його роботи з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року в колгоспі "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога") на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року, з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Оксамит» на підставі довідок б/н та дати видачі ТОВ ВКФ "Оксамит" та з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року в Малому приватному підприємству «Відродження» на підставі довідки МПП «Відродження» №78 від 15 жовтня 2004 року.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 908,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» платіж № 1013643927 від 30 березня 2021 року /а.с.23/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій (Лубенський район) Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №191 від 03 лютого 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) призначити з 29 листопада 2020 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до його страхового стажу періоди його роботи з 29 березня 1983 року по 08 лютого 1996 року в колгоспі "Перемога" (реорганізованого в колективне сільськогосподарське підприємство "Перемога") на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 20 травня 1984 року, з 15 жовтня 1995 року по 22 вересня 2000 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Оксамит» на підставі довідки ТОВ ВКФ "Оксамит" б/н та дати видачі та з 15 жовтня 2000 року по 28 листопада 2003 року в Малому приватному підприємству «Відродження» на підставі довідки МПП «Відродження» №78 від 15 жовтня 2004 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк