Рішення № 96757389, 07.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 р. справа № 400/825/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.06.2019 № 187/14-29-50-06/ НОМЕР_1 ; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 №187/14-29-50-06/ НОМЕР_1 від 27.06.2019 р.; зобов`язати відповідача поновити реєстрацію платника єдиного податку позивача з 30.06.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з квітня 2017 р. вона перебувала спрощеній системі оподаткування і на час прийняття відповідачем спірного рішення у неї була наявна переплата, тобто податковий борг відсутній. Відтак, спірне рішення, прийняте на підставі пп. 8 пп. 298.2.3, п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі-ПК України) є протиправним. Крім того, відповідач і разі наявності заборгованості мав надіслати позивачу податкове повідомлення - рішення, однак таке рішення в порушення приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України позивачу не було надіслане.

Ухвалою від 17.02.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до даних інтегрованої картки станом на 31.08.2018 р. за позивачем рахується недоїмка в розмірі 1083 грн., що і стало підставою для прийняття спірного рішення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечила проти обґрунтувань відповідача та зазначила, що відповідачем не спростовано порушення щодо не повідомлення про наявність податкового боргу шляхом прийняття та надіслання ППР, порушення процедури прийняття співного рішення, що полягає у не складанні акту перевірки та неповідомлення позивача про спірне рішення.

Від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01.04.2017 р. перебуває на податковому в Головному управління ДПС у Миколаївській області на спрощеній системі оподаткування із застосуванням другої групи єдиного податку.

27.06.2019 р. Миколаївським управлінням Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято рішення №187/14-29-50-06/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника податку єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Підставою анулювання реєстрації стала наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (пп. 298.2.3 а. 298.2 ст. 298 ПК України).

Згідно до п. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 ПК України , реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

З відзиву відповідача вбачається, що згідно інтегрованої картки позивача за нею станом на 31.12.2018 р. рахується заборгованість в сумі 1083 грн. та надано скріншот.

При цьому, позивачем надано докази (копії квитанцій) сплати за кожен місяць єдиного податку за ставкою 10% і зазначено про переплату на день винесення спірного рішення.

Підпунктом 299.11 ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, в даному випадку, контролюючим органом має бути застосовано пп. 299.11 ст. 299 ПК України, тобто відповідач мав встановити наявність у позивача податкового боргу за наслідками перевірки та скласти відповідний акт перевірки, адже підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 р. у справі № 813/1346/18.

Як вбачається з матеріалів справи, жодної перевірки позивача контролюючим органом проведено не було та, відповідно, не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства. Більш того, у відзиві відповідач підтвердив, що рішення складене на підставі даних з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 .

Відповідачем не надано пояснень виникнення у позивача боргу станом на 31.12.2018 р., тоді як позивачем надано до суду докази сплати єдиного податку за 2019, 2020 роки.

Враховуючи вищезазначене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню і суд погоджується з позивачем, що належним способом відновлення порушених прав є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію платником єдиного податку позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позов задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надала платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2270 грн, тому ця сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач заявила про понесені нею витрат на правову допомогу в сумі 13000 грн.

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 11.12.2020 р. р. №11/12-20, ордеру про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Лещенковим С.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та детальний опис послу, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги.

Також, у позовній заяві позивач зазначила, що акт приймання - передачі наданих послуг буде надано до суду протягом п`яти днів після винесення повного тексту у даній справі з посиланням на ч. 3 ст. 143 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що рішення у даній справі судом ухвалюється в порядку письмового провадження, тобто без проведення судового засідання та відповідно без судових дебатів, відтак посилання позивача на ч. 3 ст. 143 КАС України є безпідставними. Крім того, позивачем не надано пояснень щодо поважності причин не надання акту приймання - передачі разом із позовною заявою або перед ухваленням рішення судом при подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, адже як вбачається з детального опису робіт, послуги надані адвокатом стосуються підготовки та подання позовної заяви до суду, що ніяким чином не впливає на час складання акту прийому - передачі та не протирічить умовам договору.

Також, з детального опису робіт не можливо ідентифікувати надання адвокатом послуг правничої допомоги саме за даним позовом, адже в ньому хоча і зазначено сторін, номер договору про надання правової допомоги, але не зазначено суті спору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, надані позивачем копія договору про надання правової допомоги від 11.12.2020 р. р. №11/12-20, копія ордеру про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Лещенковим С.В., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та детальний опис послу, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги не є доказами сплати позивачем послуг на правничу допомогу у цій справі.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 №187/14-29-50-06/ НОМЕР_1 від 27.06.2019 р.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, ідентифікаційний код 44104027) поновити реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 30.06.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2270 грн.

4. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич