Рішення № 96757374, 05.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2021 р. № 400/551/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 про:визнання протиправними та скасування вимог від 13.08.2019 № Ф-69382-17, від 20.11.2020 № Ф-69382-17; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними та скасування вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.08.2019 за № Ф-69382-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 24826,08 гривень, від 20.11.2020 за № Ф- 63982-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 36629,74 гривень; зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 утримані з нього Центральним відділом ДВС міста Миколаєва грошові кошти.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимоги від 13.08.2019 та від 20.11.2020 про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені безпідставно, враховуючи те, що позивач за період з 2011 по 2018 рік працював найманим працівником, із заробітної плати здійснювалось відрахування та сплата ЄСВ. За таких обставин, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачують роботодавці, що виключає його обов`язок самостійної сплати єдиного внеску як самозайнятої особи.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, вказав на безпідставність позовних вимог зважаючи на те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську. Відповідно до інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Миколаївській області, проводить незалежну професійну діяльність, за період за 2013, 2017, І- ІV квартал 2018, І- ІV квартал 2019 року, І-ІІІ квартал 2020 року за ним значиться борг зі сплати єдиного внеску, у нього виник обов`язок щодо сплати ЄСВ навіть у разі не отримання доходу.

Суд розглянув справу 05.05.2021, відповідно до вимог ст.262 КАС України, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. З 06.09.2018 року адвокатську діяльність зупинено на підставі заяви ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної бази даних ІС "Податковий блок" відповідач сформував вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне від 13.08.2019 за № Ф-69382-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 24826,08 гривень за 2013, 2017, І- ІV квартал 2018, І- ІІ квартал 2019 року.

30.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Миколаївській області із претензією про скасування вимоги від 23.08.2019 року. Відповідь не отримав.

20.11.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області сформовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне за № Ф-69382-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 36629,74 гривень за 2013, 2017, І- ІV квартал 2018, І- ІV квартал 2019 року, І-ІІІ квартал 2020 року.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 07.11.2011 по 05.09.2018 перебував у трудових відносинах із КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» та відповідно протягом цього періоду зазначене підприємство сплачувало ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 .

У період з 19.09.2018 по 15.06.2019 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Заводському районному центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.

З 03.09.2019 ОСОБА_1 прийнятий на посаду начальника юридичного відділу АТ «Укрпошта».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом № 2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частина другою статті 6 Закону № 2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Одночасно відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим суд зазначає, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07.11.2011-05.09.2018 роки працював в КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» на посаді начальника юридичного відділу.

Отже, саме на вищезазначене підприємство як страхувальника-роботодавця у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача. Водночас, матеріали справи не містять жодних відомостей про отримання позивачем доходу від здійснення незалежної професійної діяльності адвокатом, що узгоджується з висновком, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у період з 07.11.2011-05.09.2018 позивач перебував у трудових відносинах з КП Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс», у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок з цього періоду.

Щодо періоду зобов`язання сплачувати єдиний внесок з 06.09.2018, суд зазначає наступне.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 06.09.2018 на підставі заяви позивача.

Враховуючи зазначене, з 06.09.2018 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, ГУ ДПС у Миколаївській області безпідставно здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а тому вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.08.2019 за № Ф-69382-17 в сумі 24826,08 гривень, від 20.11.2020 за № Ф- 63982-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 36629,74 гривень є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про повернення позивачу грошових коштів, утриманих з нього Центральним відділом ДВС міста Миколаєва, суд вважає, що вимоги є передчасними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

В цьому випадку, зазначені вимоги ст.43 ПК України не дотримані, оскільки позивач до контролюючого органу з відповідною заявою не звертався, а відповідач йому протиправно не відмовляв у поверненні надмірно сплачених сум.

В цій частині позову належить відмовити.

Позов задовольнити частково.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1816 грн.

Разом з цим, виходячи із ціни позову розмір судового збору, який вішкодовується позивачу, становить 908 грн. При цьому, судовий збір в розмірі 908 грн надміру сплачено. Додатково суд роз`яснює, що п. 1 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення сплаченої суми судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.08.2019 за № Ф-69382-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 24826,08 гривень, вимогу Головного управління ДПС у Миколаїській області від 20.11.2020 за № Ф- 63982-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 36629,74 гривень.

3. В задоволенні вимоги повернути ОСОБА_1 утримані з нього грошові кошти відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 06.05.2021.