Рішення № 96757255, 06.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року справа №380/4106/21

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

сторони не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Новокалинівської міської ради (далі – Новокалинівська МР, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати п. 1 та п. 2 рішення 1-ої сесії Новокалинівської міської ради VІІІ скликання від 3 грудня 2020 р. №29 «Про встановлення надбавки за інтенсивність та високі досягнення у праці і преміювання голові Новокалинівської міської ради на час повноважень ради VIII скликання».

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою із рішенням сесії в частині встановлення голові Новокалинівської МР надбавки та преміювання, оскільки, на переконання позивача, воно порушує права Новокалинівської міської територіальної громади та самого ОСОБА_1 , як члена громади. Зазначає, що будь-який із членів громади має право оскаржити відповідну дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення. Зазначає, що наслідками бездіяльності міського голови є перебої з водопостачанням, незадовільна якість води, погана якість дорожнього покриття, відсутність благоустрою міста. Вважає, що премія відноситься до додаткової заробітної плати та інших компенсаційних виплат, які є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Ця винагорода не може бути призначена без визначення показників, за які вона встановлюється відповідно до особистого вкладу працівника чи керівника в загальні результати роботи. Тоді як відповідач оскаржуваним рішенням визначив надбавку та премію за досягнення на п`ять років вперед.

Спрощене позовне провадження у справі суд відкрив ухвалою від 24.03.2021.

Новокалинівська МР скерувала на електронну адресу суду відзив на позов. Позовні вимоги вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного Законодавства. Зазначено, що перераховані в обґрунтування позовних вимог обставини жодним чином, на думку відповідача, не можуть свідчити про протиправність дій Новокалинівської МР. Жодна наведена обставина не підтверджена доказами.

При цьому розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Наголошено, що після проведених місцевих виборів 25.10.2020 кількість населених пунктів Новокалинівської територіальної громади збільшилася на 17 і налічує 25 населених пунктів, кількість членів територіальної громади налічує 15900, площа території складає 1544 га. Тобто, збільшився і об`єм посадових обов`язків, зросло в декілька разів навантаження та відповідальність Новокалинівського міського голови, при цьому посадовий оклад міського голови залишився незмінним.

Звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , міський голова зокрема звітує про свою роботу не рідше одного разу на рік перед територіальною громадою на відкритій зустрічі із громадянами, і вимоги до міських голів, щодо звітування перед новообраними депутатами Закон не містить.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про визначення умов оплати праці міського голови прийняте Новокалинівською міською радою на підставі діючих нормативно-правових актів в межах повноважень є чинним та підлягає виконанню.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив. Додатково зазначає, що встановлення надбавок та премій наперед виходить за межі повноважень міської ради, оскільки бюджет ради затверджують лише на рік.

Позивач в судове засідання не прибув, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Сторони належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на наведене, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали можливості розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно дослідивши докази наявні у справі судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На 1-шій сесії 8-го скликання Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області 03.12.2020 прийнято рішення №29 «Про встановлення надбавки за інтенсивність та високі досягнення у праці преміювання голові Новокалинівської міської ради на час повноважень ради 8 скликання».

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про службу органів місцевого самоврядування», у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів прокуратури судів та інших органів», беручи до уваги економію фонду оплати праці Новокалинівська МР вирішила:

1. встановити щомісячно голові Новокалинівської міської ради ОСОБА_2 надбавку за інтенсивність та високі досягнення у праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років на час повноважень ради 8-го скликання;

2. встановите щомісячне преміювання голові Новокалинівської міської ради ОСОБА_2 у розмірі 140% місячного фонду оплати праці враховуючи посадовий оклад, ранг, доплату за вислугу років та надбавку за інтенсивність та високі досягнення у праці на час повноважень ради 8-го скликання.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким що підлягає скасуванню, як незаконне ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

За приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із змісту зазначеної норми процесуального закону, передумовою звернення до суду є суб`єктивне переконання особи (позивача) у порушенні її прав суб`єктом владних повноважень у конкретних публічно - правових відносинах. Тобто, переконання у тому, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї оскаржуваним рішенням протиправно покладено певний обов`язок. При цьому, у разі відповідного звернення юридичної особи суд при розгляді справи надає оцінку доводам щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах.

Такий висновок повністю узгоджується із нормами ч. 1 ст. 2 КАС України, в силу яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Аналіз положень ч. 1 ст. 2 КАС України свідчить, що завдання адміністративного судочинства визначаються через: мету судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, факт порушення повинен мати місце саме у публічно правових відносинах позивача із відповідачем (суб`єктом владних повноважень), при здійсненні останнім владних управлінських функцій.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо при розгляді справи не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, то навіть у разі, якщо рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову та їх скасування відсутні. Тобто, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Згідно з ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Згідно з ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно із статтею першою Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР передбачено, що структура заробітної плати включає:

- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 25 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною першою статті 59 Закон № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон № 2493-ІІІ) встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі Постанова № 268) передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

Відповідно до підпункту «в» підпункту 1 пункту 2, підпунктів 2 та 3 пункту 2 Постанови № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці:

- установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи), - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується;

- здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу;

- надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з абзацом 2 пункту 6 Постанови № 268 преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

З вищевикладеного слідує, що надбавки, премія та матеріальна допомога не входять до складу основної заробітної плати, а є винагородою за особливі умови праці (надбавки), заохочувальними та компенсаційними виплатами (матеріальна допомога, премія), тому не є обов`язковими платежами, хоча і входять до структури заробітної плати.

При цьому, установлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, виплата премії та матеріальної допомоги є правом міської ради, та їх виплата здійснюється за відповідним рішенням міської ради.

Як вже встановлено судом, на 1-шій сесії 8-го скликання Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області 03.12.2020 прийнято рішення №29 «Про встановлення надбавки за інтенсивність та високі досягнення у праці преміювання голові Новокалинівської міської ради на час повноважень ради 8 скликання».

Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що питання виплати міському голові надбавки за виконання особливо важливої роботи та встановлення розміру премій вирішено відповідачами в межах повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства.

Суд зазначає, що жодних зауважень до процедури прийняття спірного рішення Новокалинівською МР позивачем не заявлено.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про перевищення відповідачем владних повноважень у зв`язку з встановленням премії та надбавки строком на п`ять років, суд повторно наголошує, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

При цьому, позивачем не наведено норми закону, яку було порушено відповідачем у спірних правовідносинах. А питання належного чи неналежного виконання міським головою службових обов`язків не може бути досліджено судом в межах даного позову.

Крім цього, з системного аналізу наведених вище положень чинного КАС України слідує, що умовою звернення до суду з позовом до органу владних повноважень є заінтересованість позивача. Звернення до суду в цьому випадку є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася.

Згідно постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 визначено поняття законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві.

Так, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або в)створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодекс.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд звертає увагу, що позивач при зверненні до суду повинен був довести що саме рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача порушено його права чи інтереси, а також які саме права порушенні та в чому полягає їх порушення.

З мотивів вищенаведеного, на думку суду, позивачем не було доведено які саме його права порушено та в чому полягає таке порушення.

В порушення вищевказаних приписів позивач не довів наявність права, порушеного рішенням «Про встановлення надбавки за інтенсивність та високі досягнення у праці преміювання голові Новокалинівської міської ради на час повноважень ради 8 скликання».

Так дане рішення прийняте у відповідності до Закону України «Про службу органів місцевого самоврядування», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, не стосується і не може стосуватись питань водопостачання, дорожнього господарства чи благоустрою у м. Новий Калинів, а отже жодним чином не може порушувати прав ОСОБА_1 .

Інші зазначені позивачем доводи, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2021.

Суддя В.М. Сакалош