Рішення № 96757187, 06.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4938/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м.Мостиська, вул.Ярослава Мудрого, 113, в якому позивач, зокрема просить:

- визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) в частині щодо виплати позивачу із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% законодавчо встановленого розміру;

- зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 18.06.2012, у розмірі 1,5 посадового окладів та окладів за військовим званням, винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на 18.06.2017 у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою від 29.03.2021 суддя роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в самостійні провадження.

Ухвалою від 29.03.2021 суддя прийняв справу до провадження та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 06.05.2021 суд допустив заміну відповідача у справі Мостиського прикордонного загону (військової частини 1494) його правонаступником Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 07.11.2007 № 1294 передбачена виплата такого одноразового додаткового виду грошового забезпечення як винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби. За тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби винагорода виплачується у розмірі 1,5 посадового окладу, а за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 2 посадових окладів. Проте, у 2012 році та у 2017 році відповідач виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі 50% від нормативного встановленого.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що на день виключення позивача зі списків особового складу спору між ним та військовою частиною не було. Відповідач зазначає, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати винагороди за тривалість безперервної календарної військової служби у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру.

Позивач – ОСОБА_1 проходив військову службу у Мостиському прикордонному загоні (військова частина 1494) та наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 16.09.2020 №259-ос позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що на день звільнення з військової служби він не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме винагороду за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби.

Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення як винагорода за тривалість безперервної військової служби залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років, 1,5 посадових оклади і оклади за військовим званням за 20 років, 2 посадових оклади і оклади за військовим званням за 25 років, 2,5 посадових оклади і оклади за військовим званням за 30 років, 3 за 35 років і кожні наступні 5 років.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України” від 20.05.2008 №425. Згідно з підпунктом 3.25.1 вказаної Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби, зокрема в таких розмірах: за 20 років безперервної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням; за 25 років безперервної календарної військової служби у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Відповідно до витягу з послужного списку позивача він призваний на військову службу 18.06.1992 та проходив таку безперервно до 16.09.2020. Станом на 18.06.2012 тривалість безперервної календарної військової служби позивача становила 20 років, а станом на 18.06.2017 – 25 років.

Суд встановив, що відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2012 рік йому виплачувалась винагорода за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% від нормативно встановлених 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби (18.06.2012) у розмірі 50% від нормативно встановлених 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням. Для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 18.06.2012, у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

Суд встановив, що у 2017 році відповідач виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням, що є вдвічі меншим, ніж нормативно встановлений розмір такої винагороди.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач протиправно виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби (18.06.2017) у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням.

Для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 18.06.2017, у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти та 25-ти річної календарної військової служби у розмірі 50% законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 18.06.2012, у розмірі 1,5 посадового окладів та окладів за військовим званням; винагороду за тривалість безперервної 25-ти річної календарної військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на 18.06.2017 у розмірі 2 посадових окладів та окладів за військовим званням з урахуванням виплачених сум.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 06 травня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик