Рішення № 96755801, 28.04.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/195/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЧАРКОАЛ"

про стягнення 36 393 грн основної заборгованості, 2 213, 49 грн пені, 737, 55 грн - 3% річних, 2 161, 74 грн інфляційних витрат та 3 856 грн штрафу

за участі представника позивача: Мартищук Л.П.

Суть справи:

Державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЧАРКОАЛ" про стягнення заборгованості в сумі 45 361,78 грн.

Ухвалою від 06.04.2021 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе згідно умов договору №133 від 09.07.2020 зобов`язань щодо оплати отриманого товару, що зумовило виникнення заборгованості, а також нарахування інфляційних втрат, 3% річних, відсотків за користування грошовими коштами та штрафних санкцій, сума яких заявлена до стягнення у судовому порядку.

Повноважний представник Державного підприємства в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення суб`єкту господарювання поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі) повернулося на адресу суду із відміткою про вручення процесуального документу Товариству.

За таких обставин, з огляду на відсутність встановлених статтею 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, спір вирішується судом за правилами ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, судом встановлено наступне.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Як слідує з матеріалів справи, 09 липня 2020 року між ДП "Бережанське лісомисливське господарство" (Продавець) та ТОВ "ІНТЕР ЧАРКОАЛ" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини №133 (далі-Договір), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.3 цього правочину, товаром є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме: продукція: деревина дров`яна ПВ; порода: тл (HARD); клас якості -; діаметр (см): 5-?; довжина (м): -2,0-4,0; склад: нижній; об`єм (куб.м.) 140; ціна продажу за куб. м. грн.. з ПДВ: 600,00; вартість продажу за лот, грн. з ПДВ: 84 000,00 грн.

Деталізована інформація про лоти зафіксована в аукціонному свідоцтві, що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Аукціонне свідоцтво про результати аукціону обов`язково направляється Організатором протягом 3 (трьох) робочих днів, по закінченню аукціону, на електронну пошту та оприлюднюється в персональних кабінетах Продавця і Покупця (п.1.4 Договору).

Ціна та порядок розрахунків визначені у розділі 2 Договору.

Так, за пунктами 2.1 -2.4 даного Договору, загальна вартість товару складає 84 000,00 грн в т.ч. ПДВ. По факту готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (відвантаження). Покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання запрошення, при необхідності, проводить відбір товару. За результатами проведеного відбору складається Специфікація та при необхідності акт відбору. В разі, якщо відбір товару Покупцем не проводиться, виставляється Продавцем через три дні з моменту направлення Покупцю запрошення. Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку. При відвантаженні товару залізничним транспортом, Покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних сертифікатів.

Даний Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання його Сторонами (п.7.1 Договору). Термін дії вказаного правочину: з 09 липня 2020 року по 30 вересня 2020 року (п.7.2. Договору).

На виконання своїх договірних зобов`язань, Державним підприємством поставлено товар Покупцю в кількості 92,838 куб. м. деревини необробленої на загальну суму 60 493,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, зокрема: серії ТРА №523149 від 22.07.2020 на суму 10 764,00 грн; серії ТРА №009930 від 27.07.2020 на суму 9 883,80 грн; серії ТРА №523160 від 27.07.2020 на суму 3 444,60 грн; серії ТРА №523173 від 31.07.2020 на суму 10 764,0 грн; серії ТРА №354276 від 04.08.2020 на суму 15 544,93 грн та серії ТРА №911022 від 04.08.2020на суму 10 091,74 грн.

За отриманий товар відповідачем проведена часткова оплата в сумі 24 100,00 грн, що підтверджується банківськими виписками. Відтак, заборгованість по спірній поставці становить 39 393,00 грн. Вказана сума боргу підтверджується, зокрема, Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами, за період 01.07.2020-05.10.2020, який підписаний та скріплений печатками учасників спірних правовідносин.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №525 від 15.08.2020 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

З наведених підстав, за захистом своїх порушених прав ДП "Бережанське лісомисливське господарство" звернулося до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, пояснення представника у судовому засіданні та приписи законодавства. що регламентує спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити частково з таких міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявні у справі письмові докази, дають суду підстави для висновку про те, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу, за частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами укладеного учасниками спору договору передбачено, що оплата товару здійснюється не пізніше трьох робочих днів з моменту його отримання.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 36 393,00 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Пунктом 3 ч. 1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України.

Пунктами 5.2. та 5.4 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару Покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2 % від вартості неоплаченої продукції. Якщо затримка в оплаті триває більш ніж 5 (п`ять) банківських днів, Продавець має право відмовитись від цього договору з обов`язковим письмовим повідомленням Покупця, що не звільняє останнього від сплати штрафу.

Згідно поданого розрахунку, позивачем за неналежне виконання умов договору нарахований штраф за період з серпня 2020 року по березень 2021 року в сумі 3 856,00 грн.

Проаналізувавши наведений розрахунок, суд констатує, що останній не в повній мірі ґрунтується на досягнутих у Договорі домовленостях та законодавчих приписах, які регламентують спірні правовідносини. Здійснивши власний перерахунок суд констатує, що у спірних правовідносинах штраф в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції становитиме 727,86 грн, який і підлягає стягненню в судовому порядку. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

З приводу нарахування пені суд враховує, що контрагенти у пункті 5.4 Договору обумовили, що за несвоєчасне вивезення товару зі складу продавця, покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення його вивезення. Пеня нараховується починаючи з 5 (п`ятого) дня від узгодженої Сторонами дати винесення вивезення товару. Подібного правопорушення у спірних правовідносинах судом не встановлено.

В свою чергу, можливість нарахування пені за несвоєчасну або неповну оплату товару Покупцем, учасники договірних відносин у спірному правочині не передбачили.

При цьому суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується ст. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Таким чином, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

З наведеного в сукупності, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого Державним підприємством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору його контрагентом, останньому за період з 29.07.2020 по 01.04.2021 нараховані 3 % річних в сумі 737,55 грн та 2 161,74 грн інфляційних нарахувань.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови).

Як наслідок, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3% річних та виходячи з норм чинного законодавства, суд погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 161,74 грн та 3% річних в сумі 737,55 грн.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт порушення товариством зобов`язань щодо оплати поставлено товару належним чином доведений та документально підтверджений.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ЧАРКОАЛ" (с. Підгайчики, Чортківський район, Тернопільська область, 48150, 48136, ідент. код 37624908) на користь Державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" (вул. Замкова, 6, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, іден. код 00993018) – 36 393 (три шість тисяч триста дев`яносто три) грн основної заборгованості, 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн 49 коп. пені, 737 (сімсот тридцять сім) грн 55 коп. - 3% річних, 2 161 (дві тисячі сто шістдесят одну) грн 74 коп. інфляційних витрат та 727 (сімсот двадцять сім) грн 86 коп. штрафу, витрат зі сплати судового збору в сумі 2113,45 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 07.05.2021.

Суддя О.В. Руденко