Ухвала суду № 96755467, 07.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.05.2021Справа № 910/7271/21Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» про забезпечення позову і додані до неї матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» (02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ РЕВУЦЬКОГО, будинок 46) до проТовариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 ІНТЕРНЕТ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 23) визнання недійсними пунктів ліцензійного договору

Представники: без повідомлення представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 ІНТЕРНЕТ» про визнання недійсними пунктів ліцензійного договору.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» про забезпечення позову, приходить до висновку, що дана Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.

У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що пункти 6.3, 6.4 Договору передбачають право ТОВ « 1+1 Інтернет» безпідставно відкликати надану Позивачу Невиключну ліцензію та/або достроково припинити Договір шляхом односторонньої відмови - без порушення ТОВ «Мережа Ланет» умов Договору або без настання обставин, які об`єктивно перешкоджають ТОВ « 1+1 Інтернет» виконати свої обов`язки, або могли б погіршити становище ТОВ « 1+1 Інтернет». Тобто пункти 6.3, 6.4 Договору надають ТОВ « 1+1 Інтернет» право односторонньої відмови від Договору, право відкликати надану ліцензію в односторонньому порядку, проте не містять переліку випадків, за умови настання яких, у ТОВ « 1+1 Інтернет» виникає вказане право. ТОВ «Мережа Ланет» здійснює ретрансляцію вищевказаних програм (телеканалів) «l+l», « 2+2», «TET», «ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан», «KVARTALTV», « 36,б TV», «Bolt», «Star Cinema», «Star Family», «KycKyc», «FILMUADRAMA» - серед значної кількості абонентів. Середня кількість абонентів, яким ТОВ «Мережа Ланет» надає послуги з перегляду, вказаних Програм (програмна послуга), становить понад 120 тис. осіб. 19 березня 2021 року Позивач отримав лист № 12023091 від 19 березня 2021 року від Відповідача, якими Відповідач з посиланням на пункт 6.3 Договору повідомив про дострокове припинення Договору шляхом односторонньої відмови - з 19 травня 2021 року. ТОВ « 1+1 Інтернет» відмовилось від Договору без зазначення причин або мотивів, не вказавши на будь-які зміни в обставинах, які могли б впливати на рішення ТОВ « 1+1 Інтернет» виконувати або укладати Договір. Дострокове безпідставне припинення Договору, а звідси - припинення права ТОВ «Мережа Ланет» здійснювати ретрансляцію програм (телеканалів) матиме безповоротні негативні наслідки, а саме. ТОВ «Мережа Ланет» не виробляє власного медійного продукту, не створює телевізійні програми. ТОВ «Мережа Ланет» на підставі ліцензійних (субліцензійних) договорів, укладених з правовласниками, надає технічну можливість своїм абонентам переглядати програми телебачення, які створені іншими телерадіоорганізаціями. У разі дострокового припинення Договору ТОВ «Мережа Ланет» втратить право на розповсюдження вищевказаних програм (телеканалів), а з огляду на виключний характер прав ТОВ « 1+1 Інтернет» щодо вказаних телеканалів, ТОВ «Мережа Ланет» не зможе отримати право на їх розповсюдження у інших осіб, крім ТОВ « 1+1 Інтернет».

За вказаних підстав просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» вчиняти дії, направлені на безпідставне дострокове відкликання наданої ТОВ «Мережа Ланет» Невиключної ліцензії та/або дострокове припинення Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року в односторонньому порядку відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте, Суд звертає увагу, що Заявником жодними доказами не підтверджено середню кількість абонентів, яким надаються послуги з перегляду програм (програмна послуга), право на ретрансляцію яких ТОВ "Мережа Ланет" має на підставі договору, яка, за твердженнями заявника, становить 121 300 осіб. Також заявником не підтверджено факт надання ретрансляції програм (телеканалів): СТБ, ICTV, Новий канал, ОЦЕ (оце), М1, М2 абонентам, які проживають в районах України, що межують з тимчасового окупованими районами України, як і не підтверджено факт виконання зобов`язань перед абонентами щодо надання доступу до перегляду вказаних вище програм (телеканалів).

Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 ІНТЕРНЕТ» про визнання недійсними пунктів 6.3, 6.4 ліцензійного договору, якими передбачено, що у будь-який момент строку дії Договору, в тому числі, але не обмежуючись, у випадку порушення Ліцензіатом умов Договору/ Ліцензіар має право в односторонньому порядку відкликати надану Ліцензіату Невиключну ліцензію та/або достроково припинити цей Договір шляхом односторонньої відмови, направивши відповідне письмове повідомлення рекомендованим листом на адресу Ліцензіата, що вказана в Спеціальних умовах та продубльовано на електрону пошту контактної особи, що вказана в Спеціальних умовах. Надана Невиключна ліцензія вважатиметься відкликаною, а Договір вважатиметься таким, що припинив свою дію, на 60-й (шістдесятий) календарний день від дня відправлення такого повідомлення Ліцензіаром.

Частиною 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Проте, Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» вчиняти дії, направлені на безпідставне дострокове відкликання наданої ТОВ «Мережа Ланет» Невиключної ліцензії та/або дострокове припинення Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року в односторонньому порядку відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року, які визначені в заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ», за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки позивач оскаржує ті самі пункти договору, які надають право відповідачу на односторонню відмову від договору.

Більше того, обраний заявником спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, а отже відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому неспроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Заявником заявлено позовні вимоги про визнання недійсними п.п. 6.3, 6.4 договору. Статтею 236 Цивільного кодексу України внормовано, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, відповідно рішення суду про визнання недійсним пункту договору не підлягає виконанню, а правові наслідки недійсності наступають з моменту набрання рішенням законної сили. А отже, позовна заява містить вимоги, рішення про задоволення яких не вимагатиме примусового виконання.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Також Заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» вчиняти дії, направлені на безпідставне дострокове відкликання наданої ТОВ «Мережа Ланет» Невиключної ліцензії та/або дострокове припинення Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року в односторонньому порядку відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких підстав, Суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ» про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» вчиняти дії, направлені на безпідставне дострокове відкликання наданої ТОВ «Мережа Ланет» Невиключної ліцензії та/або дострокове припинення Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року в односторонньому порядку відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ЛАНЕТ»» про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» вчиняти дії, направлені на безпідставне дострокове відкликання наданої ТОВ «Мережа Ланет» Невиключної ліцензії та/або дострокове припинення Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року в односторонньому порядку відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Ліцензійного договору про надання невиключного суміжного права №2021\6 від 01 грудня 2020 року- відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 07 травня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин