Рішення № 96752492, 07.05.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/358/19

Провадження № 2/211/358/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2021 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за відсутності:

представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

представника відповідача адвоката Запєвалової Т.В.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 10.08.2011 р. в сумі 34332,43 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а саме: 28756,92 грн. - заборгованість по відсотками за користування кредитом; 3464,44 грн. - пеня; а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1611,07 грн. - штраф (процентна складова).

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги зменшивши їх розмір, та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2011 року в розмірі 39631,16 грн., яка складається із:29368,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 29368,88 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10262,28 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та понесені судові витрати.

02.05.2019 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалене заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32221,36 грн., та судовий збір у розмірі 1802,88 грн.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 12.06.2020 року дане заочне рішення було скасоване.

В ході розгляду справи представник відповідача адвокат Запєвалова Т.В. надала відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначила, що з позовними вимогами не згодна та вважає їх незаконними і необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, вказують що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором . Вважають свої позовні вимоги обґрунтованими, та просять їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відповіді не надавала.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача у позовній заяві не заперечує про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, її представник адвокат Запєвалова Т.В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає та заперечує з обставин викладених у відзиві на позов, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

10.08.2011 року відповідачем заповнена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», за змістом якої вона погодилась, що заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.12).

На підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору, за яким остання отримала кредит, заборгованість за яким склала спірну суму заборгованості, Банком надано:

-Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 13), в якому міститься інформація про базову % ставку в місяць, розмір щомісячних платежів, розмір пені та штрафу;

-Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 ( а.с. 14-28, 96);

-довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 149)

-виписку по рахунку на ім`я відповідача (а.с. 80-95):

-розрахунок заборгованості за договором № б/н від 10.08.2011 року , укладеного між позивачем та відповідачем, до уточненого позову станом на 24.11.2020 року.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 39631,16 грн., яка складається з: 29368,88 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту ; 10262,28 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Проте суд вважає, що нараховані позивачем по справі 10262,28 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача з огляду на наступне.

Вирішуючи спір, суд враховує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В анкеті-заяві від 10 серпня 2011 року процентна ставка не зазначена (а.с. 12).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов обслуговування кредитних карт «Універсальна» та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www./privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 рокуу справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91,§ 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W.проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Отже витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз`яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивач в уточненому позові , який подав до суду 08.12.2020 року просив стягнути заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 10262,28 грн.

Із доданого до уточненого позову розрахунку вбачається, що відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховувались виходячи із процентної ставки 86,4% річних, починаючи з 01.10.2019 року по 24.11.2020 року, однак у розрахунку не зазначено з якого розміру прострочення платежу нараховані річні 3% , відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за який період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем не надано доказів погодження з відповідачем умов про нарахування процентів в розмірі від простроченої суми заборгованості 86,4% - для картки «Універсальна».

При цьому, кредитним договором строк кредитування не передбачений.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки строк кредитування кредитним договором не передбачений, тому неможливо перевірити період нарахованих відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Суд наголошує на тому, що пред`являючи вимоги по ст. 625 ЦК України, позивач не навів ані дати закінчення строку кредитування, ані належного розрахунку, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося як мінімум з дати звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, в разі пролонгації договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Разом з тим як вже вище зазначалось, матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банком послуг в ПриватБанку.

Випискою по картковим рахункам та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 80-95, 149) підтверджується, що ОСОБА_1 отримала картки НОМЕР_1 .

Так судом досліджено виписку за рахунком ОСОБА_1 , з якої вбачаються операції за картками, зокрема, встановлення, збільшення та зниження кредитного ліміту, поповнення мобільного телефону, зняття готівкових коштів, сплата комунальних послуг , оплата товарів у магазинах та поповнення карткового рахунку.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже суд вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти на картковий рахунок і станом на 24.11.2020 року заборгованість за тілом кредиту складає 29368,88 грн., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту. Належних та допустимих доказів про погашення тіла кредиту ОСОБА_1 та її представник суду не надали.

З ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений при подачі позову до суду, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.08.2011 року, що виникла станом на 24.11.2020 року, у розмірі 29368 ( двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят вісім ) грн. 88 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в тому числі за простроченим тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна ) грн.00 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко