Рішення № 96752350, 14.04.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2922/20

(2/199/483/21)

РІШЕННЯ

іменем України

14.04.2021

м. Дніпро

справа №199/2922/20

провадження № 2/199/483/21

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Дніпровська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Дніпровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди, -

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката Савко В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Пренко А.В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа Дніпровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначивши, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:647:0085, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташована поряд із домоволодінням відповідача, який є власником земельної ділянки та домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:647:0081.

Перед ділянкою, а саме на відстані близько 1,5 метри від проїзної частини з якої можна дістатися до неї, сусідом був встановлений паркан у вигляді сітки «Рабіца». Після чого, з останнім була проведена бесіда та сторони дійшли домовленості, що паркан буде знесено, як тільки позивач почне будівництво. Утім, після оформлення договору купівлі-продажу позивач декілька разів намагався зустрітися з відповідачем, але останній уникав цих зустрічей та через посередників передавав інформацію про те, що він начебто має договір оренди земельної ділянки на якій встановлений паркан і більш того, він має договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки.

У зв`язку із ситуацією, яка склалася, позивач звернувся до Прокуратури Дніпропетровської область, районного відділу поліції, а також до органу місцевого самоврядування. Після чого, від міської влади надійшла відповідь, де зазначено, що відповідач використовує земельну ділянку без буд-яких документів.

На час подачі позову до суду, ситуація не змінилася, а тому позивач вимушений звернутися до суду, оскільки фактично відповідач шляхом встановлення паркану розташованого на земельній ділянці третьої особи, перешкоджає користуватися позивачу його власністю, не маючи на це жодного права.

На підставі викладеного, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 огорожі, яка перекриває прохід до земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:647:0085; стягнути з відповідача моральну шкоду, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 20 травня 2020 року прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.35).

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по вищезазначеній цивільній справі відмовлено (а.с.61).

Ухвалою суду від 03 серпня 2020 року клопотання відповідача ОСОБА_2 задоволено та витребувано з Дніпровської міської ради належним чином завірені копії матеріалів проекту землеустрою, розробленого ТОВ «ІНФІНІТ ЛЕНД» щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1210100000:01:647:0085, площею 0,1000 га ОСОБА_3 , згідно рішення Дніпровської міської ради від 20.02.2019 №119/423 (а.с.90).

Ухвалою суду від 27 жовтня 2020 року призначено судову топографічну експертизу земельної ділянки та доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕОЛЕНД 2000» в особі інженера-геодезиста ОСОБА_4 надати придатну топографічну зйомку земельної ділянки М1:500 із технічним звітом розташування об`єктів нерухомого майна розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:647:0085, а також поряд з нею (паркани, будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), провадження у справі зупинено (а.с.185).

Ухвалою суду від 23 грудня 2020 року поновлено провадження по вищезазначеній цивільній справі (а.с.209).

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.213).

14 квітня 2021 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляд повідомлений належним чином.

Представник позивача адвокат Савко В.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у ньому, просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що згідно витягу з рішення міської ради щодо передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки, останній повинен був укласти протягом 3-х місяців з міською радою договір оренди та сплачувати за землю орендну плату. Утім, цього не було зроблено, орендну плату 10 років не сплачував, на підставі чого міська рада передала спірну земельну ділянку у власність іншій особі, сприяючи громадянам у реалізації їх прав на землю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав наданий суду відзив, в якому зазначив, що йому на праві власності належить домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того зазначив, що на підставі рішення Дніпровської міської ради від 30.08.2006 на праві приватної власності йому також належить земельна ділянка 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також додатково передано в оренду строком на 15 років присадибну ділянку площею 0,0848, кадастровий номер 1210100000:01:647:0082, яка також знаходиться за вищезазначеною адресою. Оскільки він є власником спірної земельної ділянки, а також врахувавши факт того, що ним було отримано в оренду земельну ділянку площею 0,1 га, він категорично не погоджується з позовними вимогами та на підставі викладеного, просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі (а.с.73-75).

Представник третьої особи Пренко А.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримавши надані суду письмові пояснення. Додатково зазначила, що Дніпровською міською радою сторонам роз`яснено порядок встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і порядок вирішення спорів між суміжними землекористувачами, а тому просила відмовити у задоволенні позову (а.с.40-42).

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 229883978 від 27.10.2020, земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:01:647:0085 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 та відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (а.с.17,180-183).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно з пунктами г), е), є), ж) частини першої статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до пунктів а), г), е), є) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Частинами першою, другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ухвали суду від 27.10.2020 був виконаний висновок експерта від 18.12.2020 відповідно до якого: домоволодіння АДРЕСА_1 , позначене на зйомці літерами КЖ, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:01:647:0081, яка відповідно до даних державного земельного кадастру належить на праві власності ОСОБА_2 ; металева огорожа, виготовлена у вигляді тимчасового паркану з металевих стовбців та сітки « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розміщена на землях територіальної громади не наданої у користування, перед земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:01:647:0085, яка відповідно до даних державного земельного кадастру належить на праві власності ОСОБА_1 , позначена на зйомці літерою (І), відображено (додаток № 2) зеленим кольором; об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:647:0085 відсутні (а.с.197-208).

Посилання відповідача ОСОБА_2 щодо підписання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:647:0082, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутній даний договір, як і відсутні підтвердження про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Згідно із ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до положень статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що рішенням сесії V скликання Дніпропетровської міської ради №86/3 від 30.08.2006 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок громадянам в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська» ОСОБА_2 передано в оренду земельна ділянка по АДРЕСА_1 , проте договір оренди між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку ані укладено, ані зареєстровано не було, що визнав і відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, тобто процедура отримання земельної ділянки в оренду завершена відповідачем не була.

Таким чином приймаючи до уваги те, що у відповідач не укладав договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:647:0082, а тому у відповідача ОСОБА_2 відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою площею 0,0848 га, кадастровий номер 1210100000:01:647:0082, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, суд звертає увагу також на те, що право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 є чинним і не оспорено у встановлену законом порядку.

Кадастрова карта (план) - це графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі, а тому є лише складовою документації із землеустрою на підставі якої, особа оформлює свої права на землю.

В такому випадку кадастровий план земельної ділянки не породжує для сторін по справі будь-яких прав чи обов`язків. Права та обов`язки сторін породжує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі після її формування та реєстрація права власності особи на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 не спростував викладені в позовній заяві вимоги належними доказами.

Як роз`яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (ч.3 ст.386 ЦК України).

Суд не може погодитися з посиланнями відповідача ОСОБА_2 проте, що спірна земельна ділянка передана у власність його сину ОСОБА_5 . Так, рішенням VІІ скликання Дніпровської міської ради №368/60 від 02.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам-учасникам антитерористичної операції у м. Дніпрі (11 осіб)». Суд зазначає, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Проте надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод. Таким чином, доказів передачі ОСОБА_5 земельної ділянки у приватну власність, суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 огорожі, яка перекриває прохід до земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:647:0085.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., оскільки позивачем не надано доказів та судом не встановленні факти заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди діями ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пунктів 1,2 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з залученням експерта.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №736 від 18.03.2010, ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги від 23 квітня 2020 року, акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанція до прибуткового касового ордера про сплату послуг в розмірі 15750 грн.

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти стягнення з нього витрат на правову допомогу, відповідач ОСОБА_2 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявляв і відповідно не довів неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи та вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15750,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн. та витрат пов`язаних із залученням експерта в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Дніпровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок ОСОБА_2 огорожі, яка перекриває прохід до земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:01:647:0085.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 1500 (одна тисяча) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., а всього 18 090 (вісімнадцять тисяч дев`яносто) грн. 80 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Третя особа Дніпровська міська рада, ЄДРПОУ 26510514, місце знаходження - пр. Дм.Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000.

Суддя О.Б.Подорець