Рішення № 96747755, 12.04.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/44/21

Провадження № 2/740/463/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- представник позивача - ОСОБА_2 ,

- представника відповідача - Квацба Решид Джамалович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - Відродження» (далі - ТОВ «АТП - Відродження»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

установив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 лютого 2013 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем (автобусом) марки ПАЗ-32054-СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на той час перебував в оренді TOB «АТП - Відродження», та здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту Ніжин - Галиця, рухався по дорозі від с. Леонідівка до с. Галиця Ніжинського району. Під час руху ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 11.1, 11.3, 13.1, 13.3, 15.14, 9.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), що призвело до зіткнення автобуса з автомобілем ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керування ОСОБА_1 рухався у зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) позивач отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта від 13 березня 2013 року № 75 відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Вироком Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і йому призначено покарання. У межах кримінального провадження цивільний позов не розглядався.

У результаті ДТП позивачу заподіяна матеріальна та моральна шкода, які частково відшкодовані Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарантія» (далі - ПрАТ «СК «Гарантія»): у рахунок заподіяної шкоди здоров`ю - виплачено 22 860,00 грн та 1140,00 грн (5 % суми витрат на лікування) - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак зазначений розмір страхового відшкодування не є достатнім для повного відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, позивач посилається на те, що в результаті ДТП він потребував лікування, яке не припинилося і на цей час, він зазнав фізичного болю, душевних страждань та хвилювань; тривалий судовий розгляд кримінального провадження підірвав віру позивача у справедливість, отримані травми не давали можливості тривалий час жити повним життям, вести домашнє господарство, займатися бізнесом, порушився звичайний ритм життєдіяльності, що вплинуло на моральну атмосферу у сім`ї та стосунках з оточуючими.

Залишилася невідшкодованою вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ, яка становить 33 039,87 грн, 1000,00 грн - витрати на залучення експерта для проведення авто-товарознавчої експертизи та моральна шкода, яку позивач оцінив у 200 000,00 грн та яка з урахуванням виплачених страховою компанією коштів становить 198 860,00 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10-00 год. 29 січня 2021 року, яке відкладене на 12 лютого 2021 року за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 14-00 год. 11 березня 2021 року, який у подальшому відкладено на 14-00 год. 12 квітня 2021 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 квітня 2021 року у прийнятті до розгляду доповнень до позовної заяви відмовлено та повернуто позивачу.

Ухвалу мотивовано тим, що доповнення до позовної заяви, в яких позивач фактично збільшив позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди із суми 198 860,00 грн до 400 000,00 грн, подані до суду 12 квітня 2021 року під час судового розгляду справи, а згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; у справі ухвалою суду від 12 лютого 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду, який відкладався за клопотанням позивача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Пояснив, що за участю автобуса, яким керував ОСОБА_3 та який працював у ТОВ «АТП - Відродження», і з його вини сталася ДТП, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. З того часу пройшло 8 років і до цих пір йому ніхто нічого не сплатив на відшкодування завданої шкоди. Після ДТП він тиждень перебував у лікарні на стаціонарі, а потім через пару тижнів він близько місяця лікувався через отриману травму. Через тиждень після отриманої травми він став на милиці, на яких пересувався близько два місяці, після чого пересувався за допомогою палиці. Йому двічі оперували коліно. Він є особою з інвалідністю ІІІ групи - тромбоз ноги, пов`язаний з ДТП. Внаслідок отриманої травми він не працював близько року, хоч є підприємцем і сплачує податки. Позивач витратив чимало грошових коштів на тривале лікування, але повністю здоров`я так і не відновив. Він настраждався через отриману травму, нога і досі болить. З присуджених судом 50 000,00 грн витрат на правову допомогу він нічого не отримав.

Представник позивача підтримав позов з викладених у ньому обставин та просив задовольнити. Зазначив, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_3 довго розглядалася, у тому числі через безпідставні клопотання сторони захисту; він вини не визнавав. У кримінальній справі залишено без розгляду цивільний позов, тобто він у тій справі не розглядався.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині відшодування майнової шкоди у розмірі 33 039,87 грн та моральної - 20 000,00 грн. Зазначив, що у кримінальній справі подавався такий самий цивільний позов - той самий предмет і ті самі підстави. Витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн вже стягнуті. Стосовно витрат на експертизу в розмірі 1 000,00 грн, то відсутні підстави для їх стягнення.

Третя особа - ОСОБА_3 до суду не з`явився в черговий раз без повідомлення причин; повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення, які повернулися до суду з відомостями про вручення поштового відправлення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено і не оспорювалося сторонами, що 05 лютого 2013 року ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки ПАЗ-32054-СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом Ніжин - Галиця, рухався по дорозі від с. Леонідівка до с. Галиця Ніжинського району. Автобус під керуванням ОСОБА_3 рухався по центру дороги колесами у накатаних коліях таким чином, що ліва частина автобуса знаходилась на зустрічній смузі руху, чим порушив вимоги п. 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). При виявленні зустрічного автомобіля марки ВАЗ 21112, реєтсраційнгий номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що наближався зі сторони с. Галиця, ОСОБА_3 став намагатися звільнити зустрічну смугу руху, скерувавши автобус вправо, при цьому передні колеса автобуса виїхали з колій і передня частина автобуса змістилася вправо, а задні колеса стали буксувати та залишились в коліях. Оскільки ОСОБА_3 не зміг таким чином звільнити зустрічну смугу руху, він прийняв міри до здійснення вимушеної зупинки автобуса, при цьому задня ліва частина автобуса знаходилась на зустрічній смузі руху та не давала можливості автомобілю марки ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 безпечно розминутись з автобусом. Таким чином, ОСОБА_3 допущено порушення вимог п. 13.1,13.3 ПДР. Крім того, ОСОБА_3 після здійснення вимушеної зупинки автобуса не вжив заходів, щоб прибрати транспортний засіб та попередити інших учасників дорожнього руху, а саме водія автомобіля ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 про вимушену зупинку, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, чим ОСОБА_3 порушив вимоги п. 15.14, 9.9 (а) ПДР, в результаті чого водій автомобіля ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості своєчасно виявити перешкоду для руху та вжити своєчасно заходів до уникнення зіткнення з автобусом, що призвело до зіткнення автомобіля ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із задньою лівою боковою частиною автобуса ПАЗ-32054-СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У результаті ДТП водій автомобіля ВАЗ-21112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забою грудної клітки зправа, закритого осколкового перелому лівого надколінника, що спричинили тривалий розлад здоров`я, та які згідно з висновком експерта від 13 березня 2013 року № 75 відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 11.3, 15.14, 9.9 (а) Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Указані вище обставини встановлені вироком Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців; звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України; задоволено цивільний позов Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» та стягнуто з ОСОБА_3 4 819,07 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 ; задоволено цивільний позов Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської лікарні № 2 та стягнуто з ОСОБА_3 2 477,20 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 ; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ПрАТ «СТ «Гарантія», ТОВ «АТП-Відродження», ОСОБА_3 - залишено без розгляду; постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з висновком експерта від 22 квітня 2013 року № 077/13 вартість відновлюваного ремонту пошкодженого у ДТП від 05 лютого 2013 року автомобіля ВАЗ 21112 125 ЗНГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 22 квітня 2013 року становить 33 039,87 грн (а. с. 12).

Згідно з копією договору від 06 травня 2015 року на проведення оцінки збитку, завданого власнику коліснику транспортного засобу в результаті ДТП, та акта приймання-передачі наданих послуг від 06 травня 2015 року вартість експертного дослідження становить 1000,00 грн (а. с. 19).

За твердженням позивача, йому частково відшкодовано ПрАТ «СК «Гарантія» шкоду, а саме: у рахунок заподіяної шкоди здоров`ю виплачено 22 860,00 грн та 1140,00 грн (5 % суми витрат на лікування) - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Разом з цим у справі на а. с. 21 міститься письмова відмова ПрАТ «СК «Гарантія» від 06 серпня 2020 року № 822/20 у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування (регламентної виплати) з тих підстав, що позов потерпілого у кримінальному провадженні подано лише 10 грудня 2015 року, тобто з пропуском річного строку.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За положенням ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з цим слід зазначити, що за змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як зазначено у ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Установлено, що на момент ДТП водій автобуса - ОСОБА_3 , з вини якого сталася ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ «АТП - Відродження».

За таких обставин обов`язок з відшкодування завданої позивачу шкоди покладається на відповідача - ТОВ «АТП - Відродження» - роботодавця ОСОБА_3 .

Вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ, яким керував позивач у момент ДТП, становить 33 039,87 грн, і в цій частині відповідач визнав позов; витрати на залучення експерта для проведення авто-товарознавчої експертизи - 1000,00 грн, які на підставі ст. 22 ЦК України, як збитки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, і саме такий спосіб захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є ефективним і не суперечить закону у розумінні положень ст. 5 ЦПК України.

Крім цього, суд вважає, що внаслідок отриманої позивачем у результаті ДТП травми, йому заподіяно моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 у результаті ДТП, суд враховує, що автомобіль, належний позивачу, був суттєво пошкоджений і потребував значного ремонту, що унеможливило позивачу користування транспортним засобом. Крім того, тривале лікування та досудове і судове слідство спричинило зміну звичного укладу життя ОСОБА_1 , витрату коштів та часу, останній відчував емоційний стрес та дискомфорт, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та неможливість продовження активного життя, вплинуло на моральну атмосферу в сім`ї та стосунки з оточуючими.

З урахуванням викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 35 000,00 грн, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від слати судового збору, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 908 грн.

Разом з цим у позовній заяві позивач просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Однак у задоволенні цих вимог слід відмовити з огляду на таке.

За положенням ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями ч. 1 - 5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак усупереч викладеному позивач не надав суду розрахунку вказаних витрат із зазначенням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому у стягненні цих витрат слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - Відродження», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - Відродження» (33279364; м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Борзнянський шлях, 5) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_3 ) 34 039 (тридцять чотири тисячі тридцять дев`ять) гривень 87 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - Відродження» (33279364; м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Борзнянський шлях, 5) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_3 ) 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП - Відродження» (33279364; м. Ніжин, Чернігівська область, вул. Борзнянський шлях, 5) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене і підписане 06 травня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко