Ухвала суду № 96747726, 22.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5351/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Шевчук А.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача - Київської міської прокуратура - Федоренка В.О.

представника відповідача - Офісу Генерального прокурора - Орленка А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача - Київської міської прокуратура про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратура, Офісу Генерального прокурора, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Ухвалою судді від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у справі для розгляду в порядку загального позовного провадження.

18 березня 2021 року від представника відповідача - Київської міської прокуратуранадійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо відшкодування ненарахованої та невиплаченої позивачу в період з 10 липня 2015 року до 11 червня 2018 року заробітної плати.

В обґрунтування заяви, представник відповідача посилався на те, що предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України компенсації у загальному розмірі 15 962 720,6 грн. в якості шкоди, завданої, на думку позивача, неправомірними діями органів, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №420150000000001111 від 10.06.2015р., за ознаками вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376-1 КК України.

Однією із складових понесеної матеріальної шкоди позивач вбачає ненараховану та не виплачену заробітну плату за час перебування на посаді судді в період з 10.07.2015 р. до 11.06.2018 р., що було пов`язано з відстороненням від виконання службових обов`язків.

Київська міська прокуратура вважає, що дана позовна вимога підлягає розгляду в рамках адміністративного судочинства з іншими учасниками процесу.

Так, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності суду апеляційної інстанції здійснює Державна судова адміністрація України (п. 2 ч. 3 ст. 148).

Також ст. 151 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Тому питання нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати в період з 10.07.2015 р. до 11.06.2018 р. належить до компетенції Державної судової адміністрації України та Київського апеляційного суду, на той час - Апеляційного суду міста Києва.

Враховуючи викладене звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 КАС України справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Тому позовні вимоги в частині умов проходження позивачем публічної служби, а саме: ненарахованої заробітної плати, в рамках даної цивільної справи підлягають закриттю в порядку п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та повинні вирішуватись Окружним адміністративним судом міста Києва в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні представник відповідача - Київської міської прокуратури - дане клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник Офісу Генерального прокурора в судовому засіданні клопотання підтримав.

Позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши про його безпідставність.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, а також положень Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), просив відшкодувати завдану майнову шкоду, у вигляді несплаченої заробітної плати (суддівської винагороди), понесених збитків у розмірі вартості талонів на пальне, а також компенсувати завдану моральну шкоду, посилаючись на закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 19), ГПК України (ст. 20), КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення ст. ст. 2, 19 ЦПК України, ст. 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб`єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб`єкт публічного права.

При цьому, за змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права в порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, в тому числі у вигляді недоотриманої заробітної плати, завданої, на його думку, саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, який просив відшкодувати за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин помилковими є наведені у клопотанні Київською міською прокуратурою доводи про закриття провадження в указаній справі про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, через те, що спору у позивача із жодним державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом щодо нарахування, невиплати, тощо заробітної плати (суддівської винагороди) не має, такі не є учасники вказаного судового розгляду, а тому підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати відсутні.

Керуючись статтями 1-22, 255 Цивільного процесуального кодексу України суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача - Київської міської прокуратура про закриття провадження у справі в частині позовних вимог в справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратура, Офісу Генерального прокурора, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Л. Бусик