Ухвала суду № 96745910, 06.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1933/20

Провадження № 1-кп/522/361/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді Деруса А.В.,

суддів Лонського І.В., Єршової Л.С.,

при секретарі Брус Н.П.,

за участю прокурора Стельмаха В.М.,

адвокатів Дерев`янка М.О., Дубровської Г.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019161500003014 від 05.12.2019 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, з неповною середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця мешкання на території м. Одеса, раніше не судимого,

-обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 9 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Троїцьке, Любашівського району, Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Петрівка, Миколаївського району, Миколаївської області, громадянки України, українки, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, з середньою освітою, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

-обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України,

та клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 9 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3 КК України.

У судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, так як існують ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Прокурор підтримав ініціативу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , посилаючись на те, що є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

У зазначеному випадку метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 , є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 є те, що він обвинувачується у особливо тяжких злочинах, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, тому існує необхідність запобігання спробам переховуватися від суду, а також враховуючи те, що обвинувачений не працевлаштований, без місця проживання на території Одеської області, тобто не має міцних соціальних зв`язків.

Також враховуючи те, що ОСОБА_2 , ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, обвинувачується у скоєнні особливо тяжких кримінальних правопорушень, з корисливих мотивів у зв`язку з відсутністю засобів для існування, не виключаються спроби вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки також є можливість усвідомлення своєї безкарності за скоєне кримінальне правопорушення

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи положення ст.ст. 7, 9 КПК України, суд вважає за необхідне, при розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, керуватись Конституцією України та загальними нормами кримінального процесуального закону, які регламентують питання щодо застосування запобіжних заходів на стадії судового провадження, зокрема ст. 29 Конституції України, а також ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 181, 183, 199, 331 КПК України.

Суд приймає до уваги положення ст. 29 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 199 КПК України, суд зобов`язаний з`ясувати обставини, які свідчать про те, що: заявлений ризик не зменшився або з явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою: наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

За змістом ст.ст. 176-178 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігання забезпечення виконання цією особою покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризиків, передбачених цими нормами.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, стан його здоров`я не перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув`язнення, застосований запобіжний захід не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду. Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не відпав і не зменшився ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на покарання, яке загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватим.

Ризик впливу на свідків та потерпілого підтверджується тим, що обвинувачені перед загрозою суворого покарання можуть вчинити дії, спрямовані на залякування потерпілого та свідків, з метою спотворення їх показань в суді.

За таких підстав ризик впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні наразі є актуальним.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення зумовлений наявністю попередніх ризиків та може мати місце у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки обвинувачений ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, та на переконання суду останній може вдатися до спроб вчинення інших злочинів, в тому числі, аналогічно у зв`язку з відсутністю засобів для існування.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів може виявитися недостатнім для запобігання існуючим ризикам, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Разом з тим, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає можливості застосування застави відносно обвинуваченого оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства.

Матеріали справи не містять відомостей або обставин, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник підтримала клопотання своєї підзахисної.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання обвинуваченої, допитавши обвинувачену ОСОБА_5 , а також заслухавши прокурора та захисника, приходжу до висновку, що у застосуванні відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та клопотання задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з наступних підстав.

На теперішній час не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також не доведено існування ризиків у разі обрання обвинуваченій більш м`яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише обвинувачується ОСОБА_3 . Не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах, передбачених ст. 181 КПК України, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченої під час судового розгляду кримінального провадження.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження уявляється доцільним покладення на обвинувачену наступних, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків: прибувати за першим викликом до суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; з 22.00 год. до 07.00 год. не відлучатися з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду, прокурора.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 181, 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на два місяці, а саме до 05.07.2021 р. включно.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити.

Змінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на два місяці, а саме до 05.07.2021 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки, а саме:

?прибувати за першим викликом до суду;

?повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

?з 22.00 год. до 07.00 год. не відлучатися з місця постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду, прокурора.

Виконання ухвали покласти на прокурора.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя:

Судді:

06.05.2021