Рішення № 96742076, 26.04.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/157/21

2/465/1978/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26.04.2021 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання - Терлецького В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» доОСОБА_1 про стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі також - ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на свою користь 50% виплаченого страхового відшкодування у розмірі 26 726,71 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 укладено 02.08.2017 року договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АК/7205435, забезпечений транспортний засіб Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із застосуванням пільги 50% страхового платежу відповідно до п.13.2 ст.13 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

16.10.2017 року по вул.Сахарова у м.Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2017 року у справі №465/6025/17 винним у ДТП визнано ОСОБА_1 . Згідно з ремонтною калькуляцією позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 у розмірі 53 453,41 грн. Оскільки, за кермом забезпеченого транспортного засобу Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 , а не страхувальник, який мав пільгу щодо страхового платежу, вважає, що ОСОБА_1 має компенсувати позивачу 50% виплаченого страхового відшкодування 26 726,71 грн. У зв`язку з тим, 23.01.2018 року відповідачу направлено претензію із вимогою добровільної сплати цих коштів, яку досі не виконано. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 26 726,71 грн. та судові витрати.

03.02.2021 року ухвалою судді було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву про заслухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі відсутності відповідача, просить такий позов задовольнити.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи та не подав відзив, тому на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив позивач у заяві.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 02.08.2017 року між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_2 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом №АК/7205435, зі строком дії з 3-го серпня 2017 року до 2-го серпня 2018 року, на пільгових умовах, зі зменшенням коефіцієнту страхового платежу із застосуванням понижуючого коефіцієнту 50 відсотків. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 0 грн., забезпечений транспортний засіб - Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

16.10.2017 року по вул. Сахарова, 2 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , і після інертного руху автомобіля останнього, здійснив зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 28 грудня 2017 року у справі №465/6025/17 винним у ДТП визнано ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А відтак, вина ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не підлягає доказуванню.

12 грудня 2017 року ОСОБА_4 , власник автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.03.2017 року НОМЕР_4 , звернувся до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій погодився із розміром страхового відшкодування у 53 453,41 грн., визначеного відповідно до ремонтної калькуляції від 12.12.2017 року №17-130926.

В подальшому співробітниками ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» 9-го січня 2018 року було складено страховий акт №170000130926. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 9-го січня 2018 року розмір збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 53 453,41 грн.

За наслідками розгляду зазначеної заяви, відповідно до страхового акта від 09.01.2018 року №170000130926, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 53 453,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12 січня 2018 року №ЗР002734.

Намагаючись здійснити досудове врегулювання спору, оскільки, на момент вчинення ДТП за кермом забезпеченого автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував водій ОСОБА_1 , а не застрахована особа-пільговик ОСОБА_2 , керуючись п.38-1.1 ст.38-1 та п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до відповідача з претензією від 23.01.2018 року №170000130926 про відшкодування в порядку регресу суми 26 726,71 грн.

Однак, відповідач вказані кошти не сплатив, у зв`язку з чим ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду із даним позовом.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п.35.1 та п.35.2 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доказів проведення оплати ремонту автомобіля або доказів того, що на момент виплати відшкодування потерпілим вже виконано відновлювальний ремонт його автомобіля від потерпілого не вимагається для отримання страхового відшкодування.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик i потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування i не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, потерпілий ОСОБА_4 і страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що підтверджується заявою потерпілого про виплату страхового відшкодування, а ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в передбаченому законом порядку здійснила виплату страхового відшкодування, тобто належним чином виконала свої зобов`язання відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7205435.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 року у справі №205/2450/16-ц, від 06.06.2018 року у справі № 357/3729/17.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (ст.599 ЦК України).

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2020 року у справі №330/630/19.

Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.

Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пунктом 38-1.1. статті 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону, при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки страхувальнику автомобіля Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченому страховим полісом №АК/7205435, надано пільгу на оплату страхового платежу в розмірі 50%, що передбачена п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак, як вбачається з матеріалів справи, на час ДТП вказаним автомобілем керував ОСОБА_1 , якого визнано винним у цьому ДТП, та на якого не поширюється пільга у вигляді знижки щодо сплати страхового платежу, тому на відповідача необхідно покласти обов`язок компенсувати позивачу 50% виплаченого страхового відшкодування,

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що оскільки на момент вчинення ДТП саме відповідач, як водій, керував забезпеченим транспортним засобом Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було застраховано страхувальником ОСОБА_2 на пільгових умовах, тому наявні правові підстави для стягнення саме з відповідача ОСОБА_1 на користь страховика ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодування 50 % виплаченого страхового відшкодування у розмірі 26 726,71 грн., отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судовий збір покладається на відповідача в силу повного задоволення позовних вимог.

Відтак, судовий збір покладається на відповідача в силу повного задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 2 270 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» коштів 26 726,71 гривень та судові витрати по сплаті судового збору розмірі 2 270 гривень, а всього разом 28 996,71 гривень(двадцять всім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень, сімдесят одна копійка).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», Код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: м. Київ, вул.Глибочицька,44В.

Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 06.05.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.