Рішення № 96739166, 05.05.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/537/21

Справа № 235/190/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулось АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.03.2011 року.

Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12000,00 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням га ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п. 1.1.52. договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3. погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Таким чином, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно до п. 1.1.1.50. договору мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань позичальника, які щомісяця повинен сплачувати позичальник протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.10.2018 року.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці позичальника мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 02.10.2018 року по 02.04.2019 року.

В даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена: АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1281 ЦК України).

На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 18.03.2020 року була направлена претензія кредитора до Другої покровської державної нотаріальної контори, та 06.04.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ "Приватбанк".

Відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

При цьому, позивач зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

12.06.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 30.03.2011 року становить - 8291,51 грн.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 8291,51 грн за кредитним договором № б/ н від 30.03.2011, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд прави в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду 17.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився. На електрону адресу суду надіслав лист-пояснення в якому зазначив, що після смерті ОСОБА_3 не вступав у право спадщини та не приймав ніякого майна у спадщину. Позов АТ КБ «Приватбанк» вважає незаконним та безпідставним. На пенсійному рахунку померлого залишились кошти (пенсія) які банк не виплатив. (а.с.84).

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася. На електрону адресу суду надіслала лист-пояснення в якому зазначила, що після смерті ОСОБА_3 не вступав у право спадщини та не приймав ніякого майна у спадщину. Позов АТ КБ «Приватбанк» вважає незаконним та безпідставним. На пенсійному рахунку померлого залишились кошти (пенсія) які банк не виплатив. (а.с.91).

Представник позивача до судового засідання не з`явився.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 на підставі анкети-заяви від 30.03.2011 року отримав платіжну кредитну картку «Універсальна» (а.с.20,21). За період користування карткою позивач АТ КБ «Приватбанк» змінював кредитний ліміт, станом на 15.11.2018 року кредитний ліміт становив - 0,00 гривень (а.с.19).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Мирноград Донецької області (а.с.53).

АТ КБ «Приватбанк» 18.02.2020 року звернулось до Другої покровської державної нотаріальної контори з претензією в якій просило включити кредиторські вимоги в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ (а.с.55).

Друга покровська державна нотаріальна контра листом від 20.03.2020 року повідомила, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не відкривалась, дані про спадкоємців відсутні. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.56).

АТ КБ «Приватбанк» з листами-претензіями 21.05.2020 року звернулось до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.57, 58). В даних листах міститься вимога кредитора щодо необхідності погашення кредиту, який отримав ОСОБА_3 в сумі 8291,51 гривень.

Друга покровська державна нотаріальна контора на виконання ухвали суду від 19.01.2021 року, повідомила, що спадщина після смерті ОСОБА_3 не відкривалась. Дані про спадкоємців не відомі. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Згідно даних спадкового реєстру заповіти від імені померлого не посвідчувались (а.с.80-82).

Судом отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у відношенні ОСОБА_3 та фізичної особи, яка має РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.100, 101). З даної інформації встановлено, що відповідно до даних реєстрів нерухоме майно у померлого відсутнє.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

Правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до Правового висновку у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 640/6274/16-ц (НП 61-25487св18) - при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

З наданої нотаріусом інформації вбачається, що заповіти від імені померлого ОСОБА_4 не посвідчувались.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Відповідно до довідки № 168 від 05.05.2021 року, виданої Гродівською селищною радою, ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ним були зареєстровані та проживали його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_1 , теща ОСОБА_5 .

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідні заяви відповідачами не подавались.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач вказаного обов`язку не виконав. АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна.

Доводи позивача про те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспортах громадянина України відповідача відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживав позичальник. Про те, що відповідач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємцями будь-якої черги майна померлого, позивачем доказів суду не надано, також це не встановлено судом. Крім того, позивачем не подано жодних доказів, про те, що відповідачі успадкували будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України. Спадкування будь-якого майна заперечується відповідачами, відсутність спадкової справи також підтверджено держаним нотаріусом.

Виходячи з засад цивільного процесуального закону, зокрема статею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідачі отримали у спадщину будь-яке майно після смерті ОСОБА_3 , а тому і не набули статусу спадкоємців.

Крім того, оскільки зі смертю позичальника відносини між кредитором АТ КБ «Приватбанк» і позичальником договору припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зобов`язання по поверненню позики у даному випадку включається до складу спадщини, тому у даному випадку застосовуються не умови договору позики щодо строків повернення позики чи його сплати, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї статті, а саме: суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, якщо вони відмовилися від одностороннього платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 6-2962цс16.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв`язку з його необґрунтованістю.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50

Відповідач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 . Адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2021р.

Суддя: