Рішення № 96739142, 05.05.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/874/21

Справа № 235/1548/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту, третя особа АТ КБ «Приватбанк»,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту, третя особа АТ КБ «Приватбанк». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13 липня 2015 року було заведено спадкову справу після померлого. Після його смерті відкрилось спадкове майно, що складається з квартири АДРЕСА_1 . Позивачка є єдиною спадкоємицею. Однак на теперішній час позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину, так як на спадкове майно накладені наступні обтяження: № 18816036, відповідно до виконавчого провадження № 51737478 щодо примусового виконання виконавчого листа № 235/6599/14 від 10.03.2015 року про стягнення з боржника 16667,61 гривень; № 1518577 від 03.12.2004 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-307/04 від 10.06.2004 року про стягнення з боржника боргу у розмірі 11369,60 гривень; № 4865272 від 25.04.2007 року на підставі постанови про арешт АА 373211 від 16.04.2007 року.

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивачка просить суд скасувати обтяження № 18816036, № 1518577, № 4865252, накладених державними виконавцями ВДВС ГТУЮ в Донецькій області, шляхом звільнення з-під арешту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12.03.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Від представника відповідача надійшла заяву про розгляд справи без участі представника відділу ДВС, справу просить розглянути на розсуд суду.

Від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву. Представник третьої особи зазначив, що зі змісту позовної заяви і доданих документів вбачається, що чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним спадкоємцем померлого є ОСОБА_1 , яка у встановлені законом строки подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, позивач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як позивач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 06.06.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення зазначених норм закону та умов договору клієнт зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 мав заборгованість - 16424,01 грн, яка стягнута рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 18.02.2015р.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 18.02.15р. по справі № 235/6599/14 з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 06.06.2008р. у сумі 16667,01 грн. На виконання вказаного рішення, було відкрито виконавче провадження № 51737478 і накладено арешт на майно боржника. На теперішній час заборгованість за договором не погашено.

Крім того, у забезпечення виконання рішення суду по справі № 2-307/04, згідно виконавчого листа виданого Красноармійським міськрайонним судом 10.06.2004р., на майно ОСОБА_2 було накладено арешт.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що арешт з вищевказаного майна має бути знятий, оскільки вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 і арештоване майно належить їй.

На час накладання арешту на майно божника, власником цього майна зареєстровано ОСОБА_2 .

Таким чином, державним виконавцем накладено арешт на майно ОСОБА_2 з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідачам у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17, від 15 травня 2019 року у справі № 335/12353/17-ц.

Рішення суду від 18.02.2015 про стягнення заборгованості на теперішній час не виконано.

У порушення вимог ст.ст 1218, 1281-1282 ЦКУ спадкоємець не повідомив кредитора АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про смерть спадкодавця, заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.06.2008 ним не погашено.

Представник вважає, що ОСОБА_1 повинна виконати зобов`язання боржника, оскільки прийнявши спадщину, обов`язки боржника щодо погашення заборгованості перед банком перейшли до неї, як до спадкоємця.

Представник третьої особи просить суд винести рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 відхилити у повному обсязі. Представник третьої особи просить справу розглянути без його участі.

Позивачка до судового засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 10.02.1990 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.5).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Постановою приватного нотаріусу від 10.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, тобто видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Причиною відмови стало те, що при перевірці відсутності заборони або арешту спадкового майна було виявлено арешт квартири, а також арешт всього нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину приватний нотаріус не має змоги видати до зняття арешту (а.с.7).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо майна ОСОБА_2 наявне обтяження № 18816036, яке накладено постановою державного виконавця від 27.01.2017 року (а.с.8-9). Дане обтяження було накладено відповідно до виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 16667,61 гривень. По даному виконавчому провадженню державним виконавцем було прийнято рішення 06.02.2017 року про повернення виконавчого документа, згідно п. 2 ч. 1 ст.47 закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент проведення виконавчих дій. Щодо обтяжень № 1518577 та № 4865272 відділ ДВС надати інформацію надати не може (а.с.10).

Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 10.12.2003 року виданого КП «Управління міського господарства» м. Красноармійськ належить ОСОБА_2 (а.с.11, 13).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, при чому згідно частини п`ятої цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. За приписами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивачка, є власником квартири. При вирішенні питання про оформлення спадщини, що залишилася після його смерті, встановлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження та заборона відчуження всього нерухомого майна померлого.

Згідно зі ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Приписами ст.10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з цією ж статтею Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) божника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно не електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодження;

5) відсутність у строк 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності по одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За приписами ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до Правового висновку у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 640/6274/16-ц (НП 61-25487св18) - при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

На даний час позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки на майно (квартиру) накладено арешт в межах виконавчого провадження про стягнення на користь АБ КБ «Приватбанк» заборгованості. Представником третьої особи не надано доказів того, що кредитор звертався до спадкоємиці з вимогою повернення кредиту. В свою чергу наявність обтяження позбавляє позивачку можливості отримати у спадщину майно та, як наслідок, задовольнити вимоги кредитора. Кредитор при цьому не позбавлений можливості пред`явити вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину та отримав відповідне свідоцтво.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту, третя особа АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити.

Скасувати обтяження № 18816036, № 1518577, № 4865252, накладених державними виконавцями ВДВС ГТУЮ в Донецькій області, шляхом звільнення з-під арешту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління (м. Харків), код ЄДРПОУ 34941051, місцезнаходження: м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна, буд.7

Третя особа: АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Повний текст рішення виготовлено 05.05.2021р.

Суддя: