Рішення № 96738933, 06.05.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1816/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., розглянувши у письмовому провадженні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до В.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних в/ч № 9938 капітана Франчук Тетяни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до В.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних в/ч № 9938 капітана Франчук Тетяни, в якому просить скасувати постанову № 004204 від 20.04.2021, винесену в.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних в/ч № 9938 капітаном Франчук Тетяною щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-2 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що оскаржуваною постановою її визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн 00 коп.

Згідно з цією постановою 20.04.2021 о 10 год 00 хвилин під час здійснення контролю в`їзду було виявлено громадянку України ОСОБА_1 відповідно за наявною базою даних було встановлено, що 16.11.2019 о 08 год 26 хвилин особа здійснила виїзд з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України через КПВВ Майорск; 20.04.2021 о 10 год. 00 хвилин здійснила в`їзд до КТУ з території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». Своїми діями порушила вимоги п. 3 постанови КМУ № 815 від 17 липня 2019 року «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з цих територій», тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Однак з правопорушенням вона не згодна, винесена постанова містить недостовірну інформацію. Перед складання постанови їй не були роз`яснені права, часу для підготовки для звернення за правовою допомогою їй не надалося, зміст постанови не проголошувався, прав роз`яснені вже після накладення адміністративного стягнення, що порушує її права на захист, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, на що вказує сам текст постанови, який тільки у п. 6 роз`яснює право оскарження постанови в порядку ст.ст. 288, 289 КУпАП, що також не відповідає вимогам Закону. Не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, не прийняті до уваги пояснення, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушено ст. 245 КУпАП. В наслідок чого при винесенні постанови не було враховано характер вчиненого правопорушення при призначенні адміністративного стягнення, чим порушено вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП. Крім того, постанова не містить доказів підтвердження її вини в вчинені адміністративного правопорушення, тому ця постанова є необґрунтованою і незаконною. Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить посилання на належні та допустимі докази підтвердження неправомірного перетину державного кордону України з тимчасово - окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово - непрацюючий пункт пропуску, а тому підлягає скасуванню.

Вона постійно проживає на тимчасово окупованій території України в м. Дебальцеве Донецької області. Необхідність в`їзду на підконтрольну територію України обумовлена необхідністю відвідування родичів (дочки та онуки). Через введення карантину в березні 2020 року вона не мала змоги перетину кордону через офіційні КПВВ, щоб реалізувати свої права громадянина України, хоча вона проживає приблизно в 40 кілометрах від лінії розмежування і КПВВ «Майорське». Єдиною можливістю був перетин кордону через недіючий пункт пропуску в РФ і її вини в цьому не має. Для людей, що проживають на окупованій території, життя триває. І владою України це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним. Вирішити інакше означає зовсім позбавляти людей, що проживають на окупованій території, всіх їх прав, в тому числі права на свободу пересування, закріплених в Конституції України, і позбавляє їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. Але замість того, щоб з`ясувати всі обставини, які сприяли порушенню порядку виїзду з окупованої території відповідач формально склав постанову, визначивши її винуватою, при цьому відмітивши в якості пом`якшуючої обставини щире каяття, визнання вчиненого правопорушення. Це в умовах тривалих карантинних обмежень і знущань з боку нелегітимної влади на окупований територіях, що ніяк не сприяє підвищенню міжнародного іміджу України.

Відповідач, вирішуючи справу в рамках своїх повноважень міг, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП звільнити її від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, оскільки вона діяла в стані крайньої необхідності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпеки за даних обставин не могла бути усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Також визнання нею вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб`єкта владних повноважень доводити правильність прийнятого рішення.

Посилання в постанові на порушення п. 3 постанови КМУ № 815 від 17.07.2019 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» стосовно того, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду - виїзду відповідно до вимог цього Порядку, в даному випадку суперечить здоровому глузду та права і свободам, закріпленим в Конституції України, тому що вказані пункту в`їзду/виїзду не працюють, а іншої можливості перетину кордону в людей не має. З вини саме державних органів це питання досі не врегульоване.

Отже, вищенаведене свідчить, що стягнення на неї було накладене незаконно.

Також просила врахувати, що взагалі вона вперше була притягнута до адміністративної відповідальності, адміністративне правопорушення не спричинило жодних тяжких наслідків для суспільства, на права й обов`язки інших осіб не вплинуло.

Вважає, що в цьому випадку в її діях містяться ознаки малозначності та крайньої необхідності.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі, справу призначено до судового розгляду (а.с.13-14).

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву про повне підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач В.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних в/ч № 9938 капітана Франчук Тетяна, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, її неявка згідно із ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст. 229 КАС України у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення № 004204 від 20 квітня 2021 року, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст. 204-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн (а.с.4).

Як убачається із оскаржуваної постанови, 20 квітня 2021 року о 10 год 00 хв у пункті пропуску «Мілове» під час здійснення контролю в`їзду було виявлено громадянку України ОСОБА_1 відповідно за наявною базою даних, було встановлено, що 16.11.2019 о 08 год 26 хв особа здійснила виїзд з контрольованої території України до тимчасово окупованої території України КПВВ «Майорськ» 20.04.2021 о 10 год 00 хв здійснив в`їзд до КТУ з території Російської Федерації через пункт пропуску «Мілове». Своїми діями особа порушив вимоги п. 3 «Порядку в`їзду, переміщення товарів на тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях та виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого ПКМУ від 17.07.2019 № 815, а саме здійснила виїзд з ТОТ України до території Російської Федерації поза КПВВ без проходження контролю в`їзду - виїзду, відповідно не дотримався п. 7, п. 21 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях та виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого ПКМУ від 17.07.2019 № 815. Особою було надано пояснення відповідно до яких він зазначив, що 19.04.2021 о 23 год 00 хвилин здійснив виїзд з ТОТ до РФ на напрямку п.п. Успенка (ТОТ) - н.п. Матвєєв Курган (РФ) в районі н.п. Успенка. Факт порушення порядку виїзду з ТОТ України та в`їзду до неї доведено витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», відповідно до якого відсутні дані офіційного в`їзду/виїзду на територію України через працюючий КПВВ. Отже, особа скоїла правопорушення, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Даючи оцінку оскаржуваній постанові суд прийшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в редакції від 26.11.2020, передбачено, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду… в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою КМ України від 17.07.2019 за № 815, передбачає, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку (п.3). Кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об`єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС (п.4).

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого:

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (п.5 ст.213 КУпАП).

Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники: інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Відповідно до ст.72 КУпАП доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення відповідними доказами.

Факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП, відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами не доведений.

Саме по собі визнання позивачкою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.

З огляду на недоведеність відповідачем правомірності свого рішення та невстановлення судом події адміністративного правопорушення суд не надає оцінки іншим доводам позивачки, зокрема щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, вчинення дій в стані крайньої необхідності.

Частиною 3 статті 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених підстав і відповідних ним обставин суд вважає, що позов належить задовольнити, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат при ухваленні рішення, судом врахована та обставина, що при зверненні з позовом до суду позивачкою за квитанцією від 27.04.2021 сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн (а.с.12), а також та обставина, що позов задоволений у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу прикордонної служби «Мілове» (тип А) ім. В. Банних Луганського прикордонного загону (Військова частина № 9938) на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 245, 246, 271, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до В. о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» імені Віктора Банних в/ч 9938 капітана Франчук Тетяни А. (ЄДРПОУ 14321736, адреса: Луганська область, смт Мілове, вул. Міловська, буд. 58) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 004202 від 20 квітня 2021 року, винесену в.о. начальника віпс (тип А) ВПС «Мілове» ім. В. Банних капітаном Франчук Тетяною Анатоліївною, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу прикордонної служби «Мілове» (тип А) ім. В. Банних Луганського прикордонного загону (Військова частина № 9938) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Повне судове рішення складено 06 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя: О. В. Каліуш