Вирок № 96738698, 06.05.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 225/1739/21

Провадження № 1-кп/225/237/2021

Дзержинський міський суд Донецької області

ВИРОК

Іменем України

06 травня 2021 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі

секретаря Савченко О.О.,

прокурора Дударєвої А.А.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінальне провадження (ЄРДР № 22021050000000072 від 02.03.2021) за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Солодке Мар`їнського району Донецької області, громадянки України, працюючої, вдови, зареєстрованої і проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В період часу з початку травня 2014 року, точна дата не встановлена, по 11 травня 2014 року, під час перебування бойовиків самопроголошеної «Донецької народної республіки» (далі за текстом – «ДНР») у м.Торецьк Донецької області, ОСОБА_1 приймала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави – «ДНР» (була членом дільничної виборчої комісії), тобто вчинила дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь – яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально – економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно – територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Так, 07 квітня 2014 року у м.Донецьку Донецької області невстановленими особами з метою зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, та здійснення терористичної діяльності створено квазідержавне утворення, яке має ознаки терористичної організації, - «Донецьку народну республіку» (далі по тексту – «ДНР»).

Також, 07 квітня 2014 року у м.Донецьку Донецької області прибічниками ідеї відокремлення Донецької області від України видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 в порушення ст.ст. 1,2,5,8, ч. 2 ст. 19, ст. 73, п. 3 ч. 1 ст. 85, п.п. 13,18,20 ч. 1 ст. 92, ст.ст. 132, 133 Конституції України так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області, на вирішення якого поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення Донецької області як окремої адміністративно – територіальної одиниці з-під юрисдикції України.

В квітні – травні 2014 року, точна дата не встановлена, у приміщенні Дзержинської міської ради за адресою: Донецька область, м.Торецьк (Дзержинськ), вул.Дружби (50 років Жовтня), буд. 27, було утворено ініціативну групу з організації та проведення незаконного референдуму, до складу якої увійшли особи, відносно яких проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні. З указаного періоду часу представниками зазначеної ініціативної групи здійснювався набір бажаючих для участі у роботі дільничних комісій та формуванні їх складу.

На початку травня 2014 року, точна дата не встановлена, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних мотивів, ОСОБА_1 , в ході розмови з одним із членів ініціативної групи з питань проведення так званого референдуму, відносно якого проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, надала добровільну згоду останньому на участь у роботі дільничної виборчої комісії в якості її члена виїзної комісії.

Так, ОСОБА_1 , яка повинна була разом з іншими членами так званої «дільничної виборчої комісії», відносно яких проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, обвинувальні акти розглядаються в Дзержинському міському суді Донецької області та цим же судом засуджені , прийняли участь у проведенні так званого «референдуму» 11 травня 2014 року, у приміщенні Палацу культури, який знаходиться у приватній власності ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу визнання незаконного утворення та подальшого самостійного існування так званої «ДНР», з наступним складанням завідомо неправдивих документів про результати підрахунку нібито їх волевиявлення про зміну меж території України.

11 травня 2014 року о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 прибула до приміщення Палацу культури, який знаходиться у приватній власності ФОП ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 , де, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 (яку вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 10.07.2018 визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України) та іншими особами, відносно яких проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, обвинувальні акти розглядаються в Дзержинському міському суді Донецької області та цим судом засуджені, прийняли участь у проведенні так званого «референдуму» 11 травня 2014 року, на виконання вказівки голови дільничної виборчої комісії, отримала бюлетені, чисті аркуші формату А4 та разом з іншим членом дільничної виборчої комісії – ОСОБА_5 (яку вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 10.02.2021 року визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України) до 18 год. 00 хв. здійснювала виїзд виборчої дільниці на території смт.Новгородське м.Торецька Донецької області, а саме: на провулку Гужви (колишня назва – провулок Пролетарський), а також селищ Леонідівка та Суха Балка, смт.Новгородське м.Торецька Донецької області, з метою голосування осіб, які там проживали та не змогли приїхати на дільницю, у зв`язку з обмеженими можливостями, де видавала виборцям так звані бюлетені для голосування, після їх реєстрації.

Приблизно о 20 год. 00 хв. 11 травня 2014 року ОСОБА_1 , разом із головою ОСОБА_4 (вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 10.07.2018 визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України), ОСОБА_5 (вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 10.02.2021 року визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України), ОСОБА_6 (вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 24.02.2021 року визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України), ОСОБА_7 (вироком Дзержинського міського суду Донецької області визнано винуватою у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України), здійснили підрахунок голосів за їх результатами, після чого, склали та підписали протокол про результати проведення так званого референдуму, який разом з бюлетенями в той же день були передані невстановленим особам та, у подальшому, вивезені з приміщення у приміщенні Палацу культури, який знаходиться у приватній власності ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшого використання у наступному проголошенні створення на території України так званої самостійної суверенної держави – «ДНР» і передані членам ініціативної групи з організації та проведення незаконного референдуму.

Обвинувачена в судовому засіданні свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України визнала повністю, пояснила, що не оспорює обставини вчиненого кримінального правопорушення, кваліфікацію своїх дій.

При цьому суду пояснила, що вона працює вчителем в школі і декілька разів була членом виборчої дільничної комісії з різних виборів. На початку травня 2014 року вона погодилася взяти участь у комісії з проведення т.зв. «референдуму щодо незалежності «ДНР». В день проведення т.зв. «референдуму» о 08.00 год. голова комісії ОСОБА_8 видала їй та ОСОБА_5 бюлетені, в яких люди повинні були висловитися: за чи проти проголошення державної самостійності «ДНР», урни для голосування, надала транспорт і вони разом поїхали на територію смт. Новгородське, с. Леонідівки, де видавали людям бюлетені, щоб останні проголосували. Після цього, вона разом з іншим членами комісії рахували бюлетені, за результатами підрахунку був складений протокол, який обвинувачена також підписала. Їй відомі наслідки такого «референдуму». Обвинувачена добровільно прийняла участь, хоча мала можливість відмовитися, вину усвідомлює, щиро кається.

Даючи оцінку показанням обвинуваченої, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачена розповіла про обставини кримінального правопорушення, ніхто із учасників не заперечує їх, кваліфікацію дій обвинуваченої та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухавши прокурора, обвинувачену, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_1 винна у вчиненні кримінального правопорушення і її дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 110 КК України, як вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої і обставини, що пом`якшують покарання, а саме:

ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин, за місцем проживання та роботи характеризується з позитивної сторони, вдова, будь-яких осіб на утриманні не має, проживає з повнолітнім сином, раніше не судима, страждає на хронічне захворювання, на обліку у лікаря психіатра, у лікаря нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.

Як вбачається з досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється ними, як середній. При цьому, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення волі або обмеження волі на певний період можливе та не становитиме високої небезпеки для суспільства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Однак, суд враховує, що ОСОБА_1 до і тривалий час після вчинення кримінального правопорушення будь - яких протиправних проступків не вчиняла, від органів досудового розслідування та суду не ухилялася, протягом усього кримінального провадження добросовісно виконувала обов`язки обвинуваченої, вину визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, що значною мірою сприяло встановленню істини у кримінальному провадженні, має стабільний дохід та тісні соціальні зв`язки.

Враховуючи вищевикладені обставини, які характеризують особу обвинуваченої, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, суд приходить до твердого переконання, що від відбування покарання у виді позбавлення волі обвинувачену ОСОБА_1 необхідно звільнити з випробуванням згідно ст. 75 КК України та з покладанням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на два роки, поклавши на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя Є.В. Челюбєєв