Рішення № 96738105, 27.04.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/416/21

провадження № 2/136/91/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), через свого представника ОСОБА_2 (далі - представник позивача), звернулась до суду з вищевказаним позовом до Турбівської селищної ради Вінницької області (далі - відповідач), з вимогою визнати право власності на житловий будинок з усіма господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставність позову обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позивача рідний батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшов поміж іншого майна об`єкт нерухомого майна у вигляді житлового будинку з господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який спадкодавець успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Позивач, будучи спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу в межах шестимісячного строку, у зв`язку із чим на її ім`я нотаріусом було видано нотаріальні акти, однак на вищевказаний житловий будинок нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки будинок належав колгоспному двору, який був об`єктом спільної сумісної власності, а визначити яка частка належала розпоряднику заповіту, нотаріусу не представляється за можливе, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк представник відповідача відзиву на позов не подав, проте направив в адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника органу місцевого самоврядування, а також вказав на відсутність заперечень проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 23.03.2021 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, витребувано з нотаріальних установ та нотаріального архіву матеріали спадкових справ до майна померлих спадкодавців; з Липовецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повний актовий запис про шлюб ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; повний актовий запис про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання сторони не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.8). Після його смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 №13/2019 встановлено, що спадщина відкрилась за законом, своїм правом на спадкування скористалась позивач, будучи рідною дочкою спадкодавця на підтвердження чому є свідоцтва про її народження та про одруження (а.с.9, 10). Інші спадкоємці першої черги спадкування за законом, а саме дружина ОСОБА_7 та діти: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від свого права на спадкування відмовились, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви відповідного змісту.

Встановлені судом та перевірені зібраними у справі доказами обставини свідчать про те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняла, отож вона їй належить з моменту відкриття спадщини.

29.01.2021 постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк О.П. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видачі на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказаний об`єкт нерухомості мав статус колгоспного двору, був об`єктом спільної сумісної власності, успадкований ОСОБА_3 , утім визначити, яка частка належала ще спадкодавцеві нотаріусу не представляється за можливе.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно довідок №590, 591, 592 від 08.02.2021 виданих виконавчим комітетом Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, встановлено, що згідно записів по господарських книг №11 від 1991 - 1995 років житловий будинок під АДРЕСА_2 , 1954 року побудови відносився до колгоспного двору, членами якого станом на 15.04.1991 були ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , в підтвердження чому є повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.35).

Відповідно до довідки виданої Турбівською селищною радою Вінницького району Вінницької області від 08.02.2021 (а.с.15), після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном. Інші особи, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 відсутні.

Із відомостей отриманих із нотаріальних установ та нотаріального архіву спадкова справа до майна померлої ОСОБА_6 не заводилась.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , на що вказує свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.43).

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого № 176/2005 встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась за заповітом, відповідно до якого він зробив особисте розпорядження, відповідно до якого заповів усе належне йому майно ОСОБА_3 . Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 28.10.2003 та зареєстрований в реєстрі за №25. За життя спадкодавця заповіт не змінювався та не скасовувався.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 №176/2005 встановлено, що свої правом на спадкування скористався ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за заповітом, інші спадкоємці за матеріалами цивільної справи відсутні, відтак він є єдиним спадкоємцем.

На частину майна належного ОСОБА_4 нотаріусом було видано нотаріальні акти на ім`я ОСОБА_3 , утім на житловий будинок під АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на спадщину не видавалось нотаріусом.

Згідно технічного паспорту виготовленого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 14.07.2020, вказаний житловий будинок збудований в 1950 році.

Згідно з довідками органу місцевого самоврядування (а.с.14), вказаний об`єкт нерухомості за відомостями погосподарських книг належав ОСОБА_4 та мав статус колгоспного двору.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Згідно ст. 120 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р., майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

На підставі ст.ст. 121, 123 Цивільного кодексу Української PCP 1964 р. володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до п.п. "а" п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Зібрані у справі докази підтверджують, що спірний об`єкт нерухомості належав двом особам у рівних частках, тобто по Ѕ кожному ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , останній спадщину після смерті дружини прийняв, що доведено належними доказами, заповівши у подальшому все належне йому майно ОСОБА_3 , який спадщину також прийняв, однак не оформив своїх спадкових прав за життя. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , належність майна спадкодавцеві доведена в ході судового розгляду, спадщину прийняла, отож вона їй належить, утім в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, що є очевидним, а обраний ним спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.

Крім цього, представник відповідача надав суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Турбівської селищної ради Вінницької області (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, смт. Турбів, Вінницька обл.; ЄДРПОУ:04326230) про визнання права власності на житловий будинок по спадщині за законом, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя С.В. Шпортун