Постанова № 9673702, 13.05.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2010 р. №2-а-546/10/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , каб. 1001

час прийняття постанови : 11 год. 34 хв.

Київський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

суддів Лапія С.М.

Волкова А.С.

при секретарі - Мерденову Д.Ю, Пономаренко Б.В.

за участю представника позивача - Шишкіна В.В., Шишкіної Ю.О.

представника відповідача - Копишинського В.В., Поповіченка О.М, Козленка С.Є

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 22.12.2008 року №0001092301/0/4974 та №0001102301/0/4975, визнання нечинними першої податкової вимоги від 05.02.2009 року №1/113 та другої податкової вимоги від 23.03.2009 року №2/334,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Будівельні рішення» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Обухівському районі Київської області та просить (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати нечинними податкові повідомлення - рішення від 22.12.2008 року №0001092301/0/4974 та №0001102301/0/4975, першу податкову вимогу від 05.02.2009 року №1/113 та другу податкову вимогу від 23.03.2009 року №2/334.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що в період з 03.12.2008 року 04.12.2008 року ДПІ у Обухівському районі Київської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «Будівельні рішення» в частині фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІВК «Орбіта» та ТОВ «ВТК «Автоматика» за період з 01.01.2006р. по 31.03.2008 р., за результатами якої було складено Акт від №2614/231/30219145 від 04.12.2008 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки позивачем було подано заперечення до акту перевірки.

30 грудня 2008 року позивачем було отримано:

- лист №2643/10/231-11 від 17.12.2008 року щодо результатів розгляду заперечень, згідно якого підстав для перегляду результатів перевірки немає;

- податкове повідомлення рішення від 22.12.2008 р. №0001092301/0/4974 , яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 805069 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 710221 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 22.12.2008 р. №0001102301/4975, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 670375 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 335188 грн.

05.02.2009 року та 23 березня 2009 року відповідачем також було складено та надіслано позивачу першу податкову вимогу №1/113 та другу податкову вимогу №2/334.

Позивач вказує, що з вказаними рішеннями ДПІ у Обухівському районі Київської області він не погоджується, у звязку з їх протиправністю та невідповідністю чинному законодавству, тому просить визнати їх нечинними.

У судовому засіданні представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, заяві про доповнення позовних вимог, письмових поясненнях до позову, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ДПІ у Обухівському районі Київської області вважає адміністративний позов таким, що не містить аргументованих доводів, які б давали підстави вважати позивачу, що рішення винесено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що під час перевірки ТОВ «Будівельні рішення» встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме:

- п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.4.10, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 805069 грн.

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон «Про ПДВ»), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 670375 грн.

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.2008 р. №0001092301/0/4974, щодо зобовязання позивача сплатити донараховану суму податку на прибуток в розмірі 805069 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 710221 грн. та №0001102301/0/4975, щодо зобовязання позивача сплатити донараховану суму податку на додану вартість в розмірі 670375,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 335188 грн.

Зазначає, що позивач не погоджуючись з висновками, викладеними у Акті перевірки звернувся зі скаргою до ДПІ у Обухівському районі Київської області, рішенням якої від 05.02.2009 р. №62338/10/25/5-018 первинна скарга позивача була залишена без розгляду, оскільки була подана з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку подання скарг на податкові повідомлення рішення. Оскільки процедура адміністративного оскарження закінчилась і податкові зобовязання платника податків було узгоджено, відповідачем було направлено на адресу позивача першу податкову вимогу від 05.02.2009 року №1/113 та другу податкову вимоги від 23.03.2009 року №2/334 .

У судовому засіданні представники відповідача також заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Будівельні рішення» зареєстроване, як юридичну особу 10.03.1999 року Радянською районною державною адміністрацією в м. Києві. На податковий облік ТОВ «Будівельні рішення» взяте ДПІ у Обухівському районі Київської області 06.02.2003 року за №2008. Основним напрямком діяльності підприємства є оптова торгівля будівельними матеріалами. Позивач не є виробником будівельних матеріалів, а лише здійснює їх перепродаж.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, інспектором податкової служби 1-го рангу, головним державним податковим ревізором інспектором Відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області Копишинським В.В. з 03.12.2008 року по 04.12.2008 року була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість в частині фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІВК «Орбіта» та ТОВ «ВТК «Автоматика» за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2008 р. За результатами перевірки було складено Акт №2614/231/30219145 від 4 грудня 2008 року про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні рішення» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість в частині фінансово-господарських відносин з ТОВ «ІВК «Орбіта» та ТОВ «ВТК «Автоматика» за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2008 р. (далі Акт перевірки).

Не погоджуючись з Актом перевірки від 4 грудня 2008 року позивачем на імя начальника ДПІ у Обухівському районі Київської області було подано заперечення до Акту перевірки, 30 грудня 2008 року позивачем було отримано лист ДПІ у Обухівському районі Київської області №2643/10/231-11 від 17.12.2008 року щодо результатів розгляду заперечень, згідно якого підстав для перегляду результатів перевірки немає.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме:

- п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 805069 грн., в тому числі по періодах: 3 квартал 2007 року на суму 216501 грн; 2007 рік- 445151 грн.; 1-й квартал 2008 року на суму 359918 грн.

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон «Про ПДВ»), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 670375 грн., в тому числі по періодах: липень 2007 року на суму 41621 грн; серпень 2007 р на суму 89034 грн.; вересень 2007 року на суму 33046 грн; жовтень 2007 року на суму 74167 грн; листопад 2007 року на суму 22120 грн.; грудень 2007 року на суму 77424 грн; січень 2008 року на суму 22214 грн; лютий 2008 року на суму 96470 грн; березень 2008 року на суму 214279 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Обухівському районі Київської області винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.2008 р. :

- №0001092301/0/4974 , яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 805069 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 710221 грн.;

- №0001102301/4975, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 670375 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 335188 грн.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями рішеннями та звернувся зі первинною скаргою від 23 січня 2009 року (вхідний №831/10/25 від 28.01.2009 року ) до ДПІ у Обухівському районі Київської області, рішенням якої від 05.02.2009 р. №338/10/25/5-088 первинна скарга позивача була залишена без розгляду, оскільки була подана з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку подання скарг на податкові повідомлення рішення.

Після цього позивач звернувся з повторною скаргою від 17.02.2009 року (вхідний №213/10 від 18.02.2009 року) до ДПА в Київській області, за результатами розгляду якої рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 05.02.2009 року №338/10/25/5-018 про залишення без розгляду первинної скарги ТОВ «Будівельні рішення» залишено без змін , а скаргу без задоволення.

05.02.2009 року ДПІ у Обухівському районі Київської області на адресу позивача була направлена перша податкова вимога на суму 2515616, 83 грн ( 1515290 грн - податок на прибуток, 1000325 грн податок на додану вартість, 1, 83 грн. збір за забруднення навколишнього природного середовища).

Не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями від 22.12.2008 року №0001092301/0/4974 та №0001102301/0/4975, та першою податковою вимогою від 05.02.2009 року №1/113 12 березня 2009 року позивач оскаржив їх до суду.

23.03.2009 року на адресу позивача ДПІ у Обухівському районі Київської області направила другу податкову вимогу №2/334 на суму 2515819, 26 грн., в звязку з чим позивач доповнив позовні вимоги, та просив визнати нечинною також і другу податкову вимогу від 23.03.2009 року №2/334.

Підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення 22.12.2008 року №0001092301/0/4974 став висновок відповідача про те, що позивачем в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР віднесено до валових витрат витрати повязані з придбанням товарів, які не належать до складу валових витрат і не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на суму 3220266 в тому числі по періодах: за 3 квартал 2007 року у сумі 866003 грн; за 2007 рік у сумі 1780593 грн; за 1 квартал 2008 року у сумі 1439673 грн.

На думку відповідача позивачем отримано будівельні матеріали від постачальників, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «ВТК Автоматика» у сумі 328694 грн. (без ПДВ), ТОВ «ІВК Орбіта» у сумі 2891572 грн. (без ПДВ).

До вказаних висновків відповідач прийшов на підставі того, що відповідно до наданих працівникам податкової міліції пояснень керівників зазначених підприємств підписи на накладних та інших документах, які завірені печатками ТОВ «ВТК Автоматика», ТОВ «ІВК Орбіта» та видані на користь ТОВ «Будівельні рішення» вони не ставили, у звязку з цим відповідач вважає вказані правочини нікчемними.

Вказані висновки податкового органу є безпідставними, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «ІВК «Орбіта» було укладено Договір поставки від 02 липня 2007 року, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «ІВК «Орбіта») зобовязується у межах обумовленого терміну передати у власність Покупця (ТОВ «Будівельні рішення») товар, Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, вказаних у договорі.

Згідно п.3 вказаного договору ціна товару є договірною і вказується у накладних на відпуск товару. Загальна ціна договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно з умовами договору.

Загалом позивачем було придбано товарів за вказаним договором на загальну суму 2891572 грн. (без ПДВ).

Крім цього, між позивачем та ТОВ «ВТК Автоматика» було укладено Договір поставки від 01.02.2008 р.

Згідно умов вказаного договору Постачальник (ТОВ «ВТК «Автоматика») зобовязується у межах обумовленого терміну передати у власність Покупця (ТОВ «Будівельні рішення») товар, Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах вказаних у договорі.

Згідно п.3 вказаного договору, ціна товару є договірною і вказується у накладних на відпуск товару. Загальна ціна договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого відповідно з умовами договору.

За вказаним договором позивачем було придбано товарів на суму 328694 грн. (без ПДВ).

Факт отримання позивачем товарів від контрагентів підтверджується накладними, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товарів на складі підприємства, видатковими накладними, податковими накладними, згідно до яких позивачем придбано товарів на суму 3220266 грн. без ПДВ. Придбаний товар обліковувався позивачем на складському обліку, що підтверджується накладними на прийом товару, картками складського обліку, які знаходяться у матеріалах справи.

Відповідачем не заперечується факт, що позивачем було здійснено оплату постачальникам за фактично отримані товари. Придбані у контрагентів будівельні матеріали були позивачем у подальшому перепродані іншим покупцям, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у матеріалах справи.

У податковому обліку позивачем вартість придбаних будівельних матеріалів віднесено до складу валових витрат, вартість реалізованих будівельних матеріалів іншим контрагентам включено до складу валового доходу підприємства.

Наявні у матеріалах справи первинні документи (прибуткові та видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні), якими оформлені господарські операції з придбання та реалізації будівельних матеріалів, складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У статті 627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи жодний з договорів (правочинів), зазначених у акті перевірки, не визнаний недійсним, відповідач не мав права стверджувати, про нікчемність укладених позивачем Договорів поставки.

Таким чином позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з укладенням Договорів поставки на суму 3220266 грн.

Підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 22.12.2008 року №0001102301/0/4975 став висновок відповідача про недотримання позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону «Про ПДВ», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 670375 грн.

Вказані висновки податкового органу є безпідставними.

Відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п.7.2.1 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» завищено податковий кредит у сумі 670375 грн., оскільки включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, що не підтверджені податковими накладними у сумі 670375 грн.

Судом встановлено, що позивачем на підставі договорів поставки отримано будівельні матеріали від:

- ТОВ «ВТК Автоматика» ПДВ у сумі 65738, 81 грн. (податкові накладні від 21.02.2008 р., №123 (ПДВ 19458, 98 грн.), від 17.03.2008 р. №332 (ПДВ 18769, 43 грн.), від 19.03.2008 р. №352 (ПДВ 11789,90 грн.); від 24.03.2008 р. №395 (ПДВ 15720,50 грн.);

- ТОВ «ІВК «Орбіта» ПДВ у сумі 604635, 56 грн. податкові накладні від 26.07.2007 р. №325/1 (ПДВ 22876, 30 грн.); від 26.07.2007 р. №325/2 (ПДВ 18744, 52 грн.); від 23.08.2007 року №422/2 (ПДВ 20054, 10 ; від 31.08.2007 р. №465/2 (ПДВ 19044, 43 грн.); від 20.08.2007 р. №413 (ПДВ 18861, 29 грн.); від 06.08.2007 р. №380 (ПДВ 8273, 87 грн.); від 22.08.2007 р. №419/1 (ПДВ 22708, 46 грн.); від 02.08.2007 р. №369/3 (ПДВ 91, 64 грн.); від 02.09.2007 р. №514 (ПДВ 14596, 88 грн.); від 10.09.2007 р. №545 (ПДВ 18449, 66 грн.) ; від 12.10.2007 р. №811(ПДВ 19439, 31 грн.); від 24.10.2007 р. №903 (ПДВ 9297, 63 грн.); від 31.10.2007 р. №975 (ПДВ 20229, 83 грн.); від 15.10.2007 р. №831 (ПДВ 764, 74 грн.); від 02.10.2007 р. №728 (ПДВ 3990, 43 грн.); від 05.10.2007 р. №753 (ПДВ 323, 61 грн.); від 08.11.2007 р. №1043 (ПДВ 22119, 89 грн.); від 07.12.2007 р. №1288 (ПДВ 22856, 88грн.); від 18.12.2007 р. №1385 (ПДВ 30981, 24 грн.); від 04.12.2007 р. №1258 (ПДВ 23585, 85 грн.); від 23.01.2008 р. №383 (ПДВ 22213, 82 грн.); від 25.02.2008 р. №436 (ПДВ 11564, 99 грн.); від 22.02.2008 р. №402 (ПДВ 14379, 66 грн.); від 20.02.2008 р. №383 (ПДВ 8683, 80 грн.); від 20.02.2008 р. №382 (ПДВ 18751, 33 грн.); від 28.02.2008 р. №469 (ПДВ 23631, 17 грн.); від 11.03.2008 р. № 592 (ПДВ 25251, 83 грн.); від 03.03.2008 року №516 (ПДВ 22814, 40 грн.); від 12.03.2008 р. №600 (ПДВ 22808, 56 грн.); від 12.03.2008 р. №611(ПДВ 24255, 92 грн.); від 17.03.2008 р. №653 (ПДВ 24084, 25 грн.); від 18.03.2008 р. №658 (ПДВ 23843, 88 грн.); від 31.03.2008 р. №803 (ПДВ 24940, 20 грн.).

Відповідач вказує, що відповідно до наданих працівникам податкової міліції пояснень керівників вказаних підприємств встановлено, що підписи на накладних та інших документах, які завірені печатками ТОВ «ВТК Автоматика», ТОВ «ІВК Орбіта» та видані користь ТОВ «Будівельні рішення», вони не ставили.

Відповідно до цього виписані цими підприємствами податкові накладні відповідач вважає недійсними. З вказаним висновками не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.2.4 Закону «Про ПДВ» право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, встановленому ст.9 цього Закону.

Сторонами не заперечується той факт, що на момент складання зазначених податкових накладних ТОВ «ВТК Автоматика», ТОВ «ІВК Орбіта» перебували на податковому обліку як платники ПДВ.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключною підставою для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ є непідтвердження вказаних сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку;з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У наданих ТОВ «ІВК Орбіта» та ТОВ «ВТК Автоматика» ТОВ «Будівельні рішення» податкових накладних є в наявності всі обовязкові реквізити податкової накладної.

Згідно п.п 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобовязання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково по поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

ТОВ «Будівель рішення» п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не порушувався, оскільки оригінали податкових накладних, складених постачальниками, є в наявності на підприємстві та зберігаються в установленому законом порядку.

Згідно ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У звязку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Створення юридичної особи, зокрема за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно зясувати наявність чи відсутність у діях сторін договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема за чужим паспортом, за змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не можуть застосовуватися негативні публічно правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обовязок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Крім цього, при укладенні договорів поставки із вказаними вище підприємствами реквізити для договорів отримувались із наданих представниками цих компаній документів - свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість, а також із документів, що підтверджують наявність та реквізити поточного рахунку. Тому всі реквізити, які вказані у договорах є достовірними, тобто такими, які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та у свідоцтві про реєстрацію платника податків на додану вартість.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні.

Порядок реєстрації осіб, як платників податку на додану вартість встановлений ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» №79 від 01.03.2000 року.

Згідно п.9.3 ст. 9 Закону України «Про ПДВ», особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 ст. 2 цього Закону, зобовязані зареєструватись як платники податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податків підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до п. 9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА №79 від 01.03.2000 року, при реєстрації платника податку на додану вартість обовязково проводиться перевірка його реєстраційних даних.

Згідно п. 14 Наказу ДПА України №79 від 01.03.2000 року, у випадках подання особою, що реєструється як платник ПДВ, недостовірних даних, орган державної податкової служби зобовязаний в 10-денний термін видати відмову у видачі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Тобто, реєстрація юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та в Реєстрі платників податків на додану вартість свідчить про державне визнання особи, виникнення в неї правосубєктності (при реєстрації, як юридичної особи) та державне визнання її як особи, що є платником податку на додану вартість, тобто має право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних , отримання бюджетного відшкодування тощо.

Користуючись даними ЄДРПОУ і Реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ «Будівельні рішення» добросовісно укладало договори поставки від 02.07.2007 року з ТОВ «ІВК Орбіта» та від 01 лютого 2008 року з ТОВ «ВТК Автоматика», сплатило вартість поставлених останніми будівельних матеріалів, в тому числі й податок на додану вартість, отримало податкові накладні на вказану суму та на підставі цих накладних віднесло у податкових деклараціях суму сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітних періодів .

Крім того, чинним законодавством України не передбачено обовязку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної, сплати контрагентом податків та чинність його установчих документів.

Таким чином, господарська діяльність здійснювалась позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства , зокрема, з питань оподаткування.

На підставі викладеного відповідачем під час судового розгляду справи не був спростований беззаперечними доказами факт господарських взаємовідносин з ТОВ «ВТК Автоматика», ТОВ «ІВК Орбіта», який є визначальною умовою для включення сплачених сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару до складу податкового кредиту.

Суд вважає юридично безпідставними твердження відповідача про нікчемність вказаних угод через те, що підписи на накладних та інших документах, виданих на користь ТОВ «Будівельні рішення», завірені невстановленими особами та печатками ТОВ «ВТК Автоматика», ТОВ «ІВК Орбіта».

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами на суму 670375 грн.

Що стосується позовних вимог по визнання нечинними першої податкової вимоги від 05.02.2009 року №1/113 та другої податкової вимоги від 23.03.2009 року №2/334, то суд вважає, що у задоволенні зазначених позовних вимог позивачу слід відмовити виходячи з наступного.

Пунктом 7.1. Порядку направлення арганами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказои ДПА України від 3 липня 2001 року №266 передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобовязання або стягнення податкововго боргу скасовується чи змінюється судом.

Згідно п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ , податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобовязання або стягнення податкововго боргу скасовується чи змінюється судом.

Отже, оскільки судом визнаються протиправними та скасовуються податкові повідомлення-рішення від 22.12.2008 року №0001092301/0/4974 та №0001102301/0/4975, які є рішенням про нарахування податкового зобовязання, яке включено у податкові вимоги, то зважаючи на вказані положення закону перша податкова вимога від 05.02.2009 року №1/113 та друга податкова вимога від 23.03.2009 року №2/334, є відкликаними і за ними не може бути здійснено стягнення в частині нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області від 22.12.2008 року №0001092301/0/4974.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області №0001102301/0/4975 від 22.12.2008р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: (підпис) Лиска І.Г.

Суддя: (підпис) Лапій С.М.

Суддя: (підпис) Волков А.С.

З оригіналом згідно. Головуючий суддя: Лиска І.Г.