Рішення № 96736758, 23.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37647/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року Печерський районний суд міста Києва

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Шевчук А.В.

за участю:

представника відповідача - Міністерства юстиції України: Самойлової Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Новоодеської міської ради, Головне управління Держгеокадастру Миколаївської області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним рішення органу влади та відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося належне йому майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .

При цьому, позивачка зазначає про рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2011 року їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , однак звернувшись до нотаріальної контори з`ясувалось, що 21 вересня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства, банківські вклади ощадбанку СРСР на 6 000,00 рублів, грошовий вклад в банку «Аваль» на 5 000,00 грн, земельну частку (пай) в КСП «Шлях до комунізму» та іменні акції в кількості 5 577 штук СЗАТ «Південний колос».

Також ОСОБА_1 зауважує, що інших спадкоємців не має, а їх з ОСОБА_2 частки повинні бути рівними, однак останній відчужив успадкований ним будинок.

Посилаючись на те, що реєстраційні органи зареєстрували набуття права власності на спадкове майно лише на одного спадкоємця в непередбачений законодавством спосіб, внаслідок чого відбулося фіктивне набуття права власності на майно ОСОБА_2 . За наслідками неодноразових звернень до органів влади та національних судів із заявами про порушення державою права володіти своєю власністю, в тому числі й оскарження договорів відчуження спадкового майна, визнання протиправною державної реєстрації, їй відмовлено із посиланням на те, що укладення правочинів та реєстрація права власності за ОСОБА_2 відбулася із дотриманням вимог законодавства. Зазначає, що їй завдано шкоду, яка виразилась у тому, що надано можливість іншому спадкоємцеві заволодіти часткою належного їй на підставі ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майна, позивачка, посилаючись на ст. 1174 ЦК України просить:

- визнати протиправними дії, рішення, бездіяльність відповідачів, які не виконали вимог ст. 3 Конституції України, ст. ст. 60, 61, 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), які виразились у незабезпеченні її права володіти своєю власністю - спадковим майном; не повідомили її як спадкоємця про відкриття спадщини; не здійснили опис спадкового майна та не організували його охорону; не додали до спадкової справи № 258/2009 у спадковому реєстрі № 47631840 довідку про надання оголошення в пресі про відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відшкодувати шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції в Миколаївській області у розмірі ринкової вартості належної їй частки відчуженого спадкового майна - 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з договорами від 05 травня 2011 року та від 28 грудня 2013 року в сумі 1 000 000,00 грн; 12 % за використання коштів іншим спадкоємцем ОСОБА_2 за відчужену частку спадкового майна - житлового будинку АДРЕСА_1 за період 2011-2020 роки та за період 2013-2020 роки в сумі 1 000 000,00 грн; упущену вигоду з 2009 року по 2020 рік, які вона могла отримати від 4 га землі (прибуток з 1 га землі за рік - 25 000,00 грн) в сумі 1 000 000,00 грн; кошти за втрачене спадкове майно в сумі 2 000 000,00 грн- 2 500 000,00 грн.

Ухвалою судді від 08 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк у десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою судді від 16 листопада 2020 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду в порядку загального позовного провадження.

03 лютого 2021 року до суду надійшли пояснення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в яких вказана третя особа зазначає про те, що вчинення дій щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки не належить до його повноважень, у зв`язку із чим просить справу слухати без участі представника.

08 лютого 2021 року до суду надійшли пояснення від ОСОБА_2 , в яких останній зазначає про те, що позов задоволенню не підлягає, через те, що з приводу викладених позивачкою обставин спір вже було вирішено в судовому порядку та здійснено перерозподіл спадщини.

12 лютого 2021 року до суду надійшли пояснення від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в яких остання просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ст. ст. 1, 37 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр».

03 березня 2021 року до суду надійшов відзив від Міністерства юстиції України, в яких останнє просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що не вчиняє нотаріальних дій, а тому є неналежним відповідачем, при цьому жодних фактів порушення прав позивача як спадкоємця з боку міністерства не наведено, та дій, які б могли завдати шкоди останній не вчинено.

15 березня 2021 року до суду надійшов відзив від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в яких останнє у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що ним жодних прав позивачки порушено не було та доказів неправомірності його дій матеріали справи не містять. Крім того, зазначає про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності з огляду на те, що нею оскаржуються нотаріальні дії, вчинені в 2009 році.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року закрито підготовче провадження в указаній справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Направила до суду заяву, з якої вбачається, що позов підтримує та просить задовольнити. Справу просить слухати за її відсутності.

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повідомлене належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання свого уповноваженого представника не направило, причини неявки суду не повідомила.

Треті особи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе, у відповідності до п.1 ч.3 ст.223 Цивільного процесуального України (далі - ЦПК України) розглянути справу за відсутності представників відповідача Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та третіх осіб.

Суд, заслухавши обґрунтування представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 залишився житловий будинок АДРЕСА_1 , який 21 серпня 2009 року у встановленому законом порядку успадкував племінник спадкодавця - ОСОБА_2 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2011 року в справі № 2-1474/2011, визначено, зокрема й ОСОБА_1 додатковий строк в 3 (три) місяці для подачі заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті їх дядька - ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Нова Одеса Миколаївської області.

ОСОБА_1 в установлений вищезгаданим рішенням суду термін звернулася до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, отже є спадкоємцем і має право на успадкування майна померлого (рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2012 року в справі № 2-2460/2011).

Також судом встановлено, що 05 травня 2011 року на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П., ОСОБА_2 спірний будинок продано ОСОБА_4 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 січня 2012 року в справі № 2-2460/2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченого 05 травня 2011 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. відмовлено.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2012 року в справі № 1419/1613/2012, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку відмовлено. Предметом вказаного спору був також оспорюваний позивачкою договір від 05 травня 2011 року про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, судом з`ясовано, що 28 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, які посвідчено приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенком Д.В.

Згідно із умовами договорів купівлі-продажу, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 купила житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,0543 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розміром 0,062 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою житлового будинку.

В цей же день, при укладенні угод нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності на вказане спірне нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 .

Вказані обставини, поміж іншого, встановлені й рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2015 року, яке змінено рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2015 року лише в частині розподілу судових витрат, в справі № 482/847/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_5 і приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко Д.В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, де судом також з`ясовано, що після успадкування майна, а саме, у період з 2009 року до 18 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_2 на території успадкованого домоволодіння збудував новий житловий будинок, здійснив його державну реєстрацію та виділив окремою адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у травні 2013 року, для обслуговування цього будинку і ведення селянського господарства виділив із спадкових земельних ділянок частки по 0,0543 га і 0,062 га відповідно.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 червня 2016 року в справі № 482/1013/13-ц (провадження № 22-ц/784/1439/16) рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року в частині проведення перерозподілу спадщини та розподілу судових витрат змінено.

Проведено перерозподіл спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із: земельної частки (паю) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях до комунізму» вартістю 19 320,00 грн., і належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0074743, виданого Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області 10 липня 1996 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 13 серпня 1996 року за №2204; простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Південний колос», яке знаходиться в місті Нова Одеса, вул.Леніна, 135 Миколаївської області, в кількості 5577 штук сумарною номінальною вартістю 5577 грн згідно з випискою №1162 від 17 серпня 2009 року з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку №244; грошових внесків з усіма належними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у філії - Миколаївське відділення №5421 ВАТ «Державний ощадний банк України» в ТВБВ №5421/048 м.Нова Одеса Миколаївської області на рахунках №№ НОМЕР_1 , 21809.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 88 953,10 грн компенсації вартості витраченого спадкового майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 426,74 грн та в дохід держави - 1 144,14 грн.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину задоволено.

Внесено зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 21 серпня 2009 року ОСОБА_2 як спадкоємцю майна ОСОБА_3 щодо спадкування права на 1/2 частку спадкового майна: земельної частки (паю) розміром 8,02 умовних кадастрових гектарів, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Шлях до комунізму», і належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0074743, виданого Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області 10 липня 1996 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 13 серпня 1996 року за №2204; простих іменних акцій сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Південний колос», яке знаходиться в місті Нова Одеса, вул.Леніна, 135 Миколаївської області в кількості 5577 штук сумарною номінальною вартістю 5577 грн згідно з випискою №1162 від 17 серпня 2009 року з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку №244; грошових внесків з усіма належними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні у філії - Миколаївське відділення №5421 ВАТ «Державний ощадний банк України» в ТВБВ №5421/048 м.Нова Одеса Миколаївської області на рахунках №№ НОМЕР_1 , 21809.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2014 року в частині зобов`язання нотаріуса Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_2 21 серпня 2009 року скасовано.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нотаріуса Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до суду із позовами до: Головного управління Держземагентства України у Миколаївській області Відділу Держземагентства України у Новоодеському районі Миколаївської області треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій відповідачів щодо внесення до національної кадастрової системи технічних відомостей про земельні ділянки №ЗВ-480006497201300030 та №ЗВ-480006497201300029 на ім`я ОСОБА_2 (справа № 814/1404/13-а ); Державної реєстраційної служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 визнання протиправними дій Державної реєстраційної служби в Новоодеському районі Миколаївської області щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, які не відповідають вимогам законодавства, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке розміщене на земельних ділянках площею 0,1000 га та 0,1211 га на ім`я ОСОБА_2 , згідно витягу «Про державну реєстрацію речових прав» № 23602906 від 17 серпня 2009 року, нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке розміщене на земельній ділянці площею 0,1211 га на ім`я ОСОБА_2 , згідно з витягом «Про державну реєстрацію речових прав» за №27671930 від 18 жовтня 2010 року, угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які розміщені на земельних ділянках площею 0,1000 га та 0,1211 га згідно витягу з Державного реєстру правочинів за №9860522 від 05 травня 2011 року, нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке розміщене на земельних ділянках площею 0,1000 га та 0,1211 га на ім`я ОСОБА_4 згідно з витягом «Про державну реєстрацію речових прав» № 29873415 від 06 травня 2011 року, земельну ділянку площею 0,1211 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1825633 від 31 березня 2013 року, земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1825768 від 31 березня 2013 р. та ухвалення рішення щодо притягнення до відповідальності органу державної влади за порушення вимог законодавства при здійсненні Державної реєстрації речових прав (справа № 814/4195/13-а); Новоодеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Новоодеської міської ради про передачу права власності на спірну земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , з комунальної власності у власність ОСОБА_4 (справа № 482/228/14-ц).

Судовими рішеннями від 12 квітня 2013 року, 16 січня та 16 вересня 2014 року, відповідно, у задоволенні вищевказаних позовів відмовлено.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачі Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство юстиції України не виконали своїх повноважень, тим самим надали можливість заволодіти належною їй часткою спадкового майна іншим спадкоємцем ОСОБА_2 , у зв`язку із чим із посиланням на ст. 3 Конституції України, ст. ст. 60, 61 та 63 Закону № 3425-XII, просила відшкодувати завдану їй майнову шкоду на підставі ст. 1174 ЦК України в розмірі 1/2 частки відчуженого ОСОБА_2 спадкового майна, відсотків за використання коштів іншим спадкоємцем, а також у вигляді упущеної вигоди та компенсації за втрачене спадкове майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. ст. 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Однак, позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком останнього.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 як суб`єкт оскарження, реалізувала права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Відсутні й відповідні судові рішення, що ухвалені на користь позивачки та якими були б встановлені факти недотримання основних прав та інтересів останньої з боку конкретно відповідачів - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Міністерства юстиції України, чи незаконності їх діяльності як такої, що й, відповідно, може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування майнової шкоди на її користь.

Поряд із цим, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність хоча б однієї із складових цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Однак такі рішення, ухвалені щодо заявлених ОСОБА_1 конкретних обставин в межах вказаної цивільної справи відсутні.

Крім того, ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом ст. 63 Закону № 3425-XII нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1283 ЦК України нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.

Аналогічна норма міститься в ст. 60 Закону № 3425-XII.

Статтею 61 згаданого Закону встановлено, що для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Згідно із ч. 1 ст. 1285 ЦК України якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

За змістом ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, з огляду на зміст правовідносин, які відносяться до спадкування, враховуючи їх юридичний та фактичний зміст, суб`єктивні права та обов`язки учасників цих правовідносин, відповідачі - Міністерство юстиції України, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики та Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як його територіальний орган, взагалі не є суб`єктами правовідносин спадкування, через те, що в указаних правовідносинах на них будь-яких зобов`язань, в тому числі й допоміжних не покладено, та зацікавленість (майнові права на спадщину) відсутня.

При цьому, жодних вимог до уповноважених державою фізичних осіб, які здійснюють нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, як допоміжних суб`єктів правовідносин спадкування чи інших зацікавлених суб`єктів (спадкоємців, які заявляють свої майнові права на спадщину) позивачкою не заявлено та в якості сторони, якій пред`явлено позов (відповідач) ОСОБА_1 не вказано, а ст. 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (диспозитивність цивільного судочинства).

Також, суд вказує на те, що вказані позивачкою факти щодо заволодіння її майном іншим спадкоємцем та вчинення ОСОБА_2 дій по його відчуженню на користь третіх осіб, не може бути підставою для покладення на державу в особі її центрального органу виконавчої влади України - Міністерства юстиції України та підпорядкованого йому територіального органу - відповідного міжрегіонального управління, цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює розміру 1/2 частки відчуженого ОСОБА_2 спадкового майна, відсотків за використання коштів іншим спадкоємцем, а також у виді упущеної вигоди та компенсації за втрачене спадкове майно, та зауважує, що за приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою щодо неотриманого спадкового майна, про яке заявляє ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (ч.ч. 2 і 3 ст. 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Зокрема, перерозподіл стосується спадщини, яка вже розподілена між спадкоємцями в натурі, тобто коли спадкові відносини припинилися.

Важливим для застосування ст. 1280 ЦК України є визначення моменту здійснення первинного розподілу спадщини, яким є видача нотаріусом відповідним спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину та проведення державним реєстратором реєстрації прав на нерухоме майно.

Також у цій статті визначено лише одну підставу перерозподілу спадщини - прийняття її іншими спадкоємцями.

При цьому, в даному випадку наявні підтверджені факти з урахуванням преюдиційності судових рішень про відмову в задоволенні позовів позивачки про визнання недійсними договорів від 05 травня 2011 року, від 28 грудня 2013 року та скасування відповідних реєстраційних дій за наслідками їх вчинення, а також задоволення позову відповідно до ч. 1 ст. 1280 ЦК України про перерозподіл спадкового майна, між усіма (обома) співвласниками, які прийняли спадщину, а не лише ОСОБА_1 , тобто остання, як спадкоємець, який прийняв спадщину після пропущення строку, відновила свої права на майно в тій же мірі, що й інший спадкоємець, який прийняв спадщину вчасно ( ОСОБА_2 ) і відсутні для позивачки як спадкоємця на даний момент будь-які негативні наслідки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що підстави для відшкодування майнової шкоди за рахунок відповідачів відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», ст. ст. 22,1166, 1167, 1173, 1174, 1269, 1280, 1283, 1285, 1297, 1300 Цивільного кодексу України, ст. ст. 303, 307 КПК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерства юстиції України, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Новоодеської міської ради, Головне управління Держгеокадастру Миколаївської області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним рішення органу влади та відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 5 травня 2021 року.

Суддя: О.Л. Бусик