Ухвала суду № 96733868, 05.05.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №638/2497/20

Провадження №2/639/1554/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Рубіжного С.О. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом , -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом.

Для розгляду даної позовної заяви автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Дзержинського районного суду м. Харкова – Омельченко К.О.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом – вважати не поданою та повернуто позивачу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволено.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2020 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом – залишено без руху.

На підставі розпорядження від 09.03.2021 року №02-06/124 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено головуючого суддю Семіряд І.В.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 березня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова, з підстав, що зареєстроване місце проживання відповідача зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 , та дана справа повинна розглядатися за загальними правилами підсудності.

Проте, на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 рок позивачем 03 квітня 2021 року надіслано на адресу суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить суд зобов`язати усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом звільнення квартири АДРЕСА_2 та вселити ОСОБА_1 до житлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 з правом реєстрації мешкання.

Вище вказана уточнена позовна заява надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова 06 квітня 2021 року.

Відповідно до супровідного листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.04.2021 року вказана цивільна справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 29 квітня 2021 року.

Для розгляду даної цивільної справи автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова – Рубіжного С.О.

Розглянувши матеріали позову, суд приходить до висновку про необхідність направлення вищевказаної цивільної справи за підсудністю, з наступних підстав.

За загальним правилом підсудності, відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 30 ЦПК України передбачені правила виключної підсудності, зокрема, визначено, що відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Положеннями ст. 30ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 376 ЦПК України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або часткова, п. 1 ч.3 даної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з предмету спору, який виник з приводу зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , а також вселення до вищевказаної спірної квартири, суд приходить до висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом, помилково направлена для розгляду за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова, оскільки за правилами виключної підсудності не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Жовтневого районного суду м. Харкова і підлягає передачі на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова, оскільки належить до територіальної юрисдикції (підсудності) даного суду відповідно до правил виключної підсудності.

Згідно ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання забезпечити житлом - передати для розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 05.05.2021.

Суддя С.О. Рубіжний