Рішення № 96733246, 06.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3606/21

2-а/357/78/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Бебешко М. М. ,

при секретарі - Ковальчук Ю. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в м. Біла Церква адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою серії ГБ № 094808 від 27.03.2021 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП. Під час винесення вказаної постанови поліцейським було внесено виправлення, а саме в даті її винесення та не було зазначено нормативно правовий акт, який було порушено. Позивач вважає постанову незаконною, оскільки диспозиція ст.44-3 КУпАП є банкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною статтею потрібно звертатися до конкретних правил та норм, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами, зокрема до вимог постанов Кабінету Міністрів України. При цьому, згідно з Конституцією України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, посадова особа при розгляді справи має оцінювати зміст нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Крім того, постанови Кабінету Міністрів України, які були прийняті з метою запобігти загрозі епідемії COVID 19 були прийняті з перевищенням повноважень, без оголошення надзвичайного стану та без повідомлення Генерального Секретаря Ради Європи про відступ Україною від своїх зобов`язань, тому покарання за статтею 44-3 КУпАП є прямим порушенням частини 1 статті 7 Конвенції, а накладений та стягнутий штраф буде порушенням права на мирне володіння майном, передбаченого статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд: 1) визнати протиправними дії поліцейського Батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Іваніцької Нелі Вікторівни; 2) постанову серії ГБ № 094808 про адміністративне правопорушення від 27.03.2021, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а справу закрити.

06.04.2021 ухвалою судді прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у справі позивач ОСОБА_1 отримав 15.04.2021. Відповідач Батальйон патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, ухвалу про відкриття провадження справи з доданими до неї документами отримав 15.04.2021. Третя особа Департамент патрульної поліції - отримали ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими до неї документами 16.04.2021.

28.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву на підписом представника відповідача та третьої особи за довіреністю Кашко В.А., в якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що викладенні в позові твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивач сам факт перебування в приміщення адміністративної будівлі без засобів індивідуального захисту не заперечує та не спростовує, тому є доведеним в повному обсязі. Посилання позивача, що імперативна норма ч.2 ст.44-3 КУпАП є протиправною, а тому на власний розсуд він був вправі не виконувати її, по суті є абсурдним, а суди першої інстанції не можуть вирішувати питання Конституційності норм чинного законодавства, та підзаконних актів. Крім того, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, до постанови додано рапорт, клопотання, та відео фіксація із нагрудної відеокамери АІ-000135. На відеозаписі зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 у приміщенні Батальйону патрульної поліції без вдягнутої захисної маски. Разом з цим, правомірність прийнятого рішення підтверджується протоколом, матеріалами відео фіксації та поясненнями свідка. Твердження позивача, що під час розгляду справи йому не було надано право скористатися безоплатною правовою допомогою є неправдивим, оскільки з відео з нагрудної камери вбачається, що ОСОБА_1 користувався правовою допомогою в телефонному режимі. Зокрема, позивачу було роз`яснено відсутність підстав надання безоплатної правової допомоги.

Крім того, наголошували, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» є законною та чинною, оскарження актів Кабінету Міністрів України відноситься виключно до компетенції Окружного адміністративного суду м.Києва. Разом з чим, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.44-3 КУпАП у зв`язку з порушенням вимог постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236. Жодного тлумачення положенням нормативно-правових актів Конституційний Суд України в своєму рішенні від 28.08.2020 № 1-14/2020 (230/20) не надав, та не визнав їх такими, що не відповідають Конституції України. Тому посилання на вказане рішення є необґрунтованим.

Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.

В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.01.2021 поліцейським взводу № 1 роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної полції сержантом поліції Іваніцькою Н.В., винесено постанову якою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 25.02.2021 о 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , перебував у громадській будівлі, а саме в приміщенні БПП, в м.Біла Церква, без засобів індивідуального захисту, зокрема распіратора, маски, або таких, які виготовленні самостійно, які закривають ніс та рот.

Під час винесення постанови ОСОБА_1 було роз`яснено його права передбачені Конституцією України та КУпАП, про що свідчить підпис останнього та дані відеофіксації, надані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 1 якого карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики усфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України 09.12.2020 р. прийнято постанову № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», пунктом 1 якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно із п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Обгрунтовуючи вимоги даного позову ОСОБА_1 вказує на те, що стаття 44-3 КпАП України є бланкетною та відсилає до нормативно правових актів, які повністю суперечать Конституції України, а тому не підлягають застосуванню. Також ОСОБА_1 вказав, що згідно п. 2.3 Рішення КСУ від 28.08.2020 року у справі щодо відповідності Конституції України окремих положень постанови КМУ, в якому зазначив, що обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Однак, суд не може погодитися із вказаними твердженнями позивача з огляду на наступне.

На розгляді КСУ перебувала справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік».

А саме предметом розгляд даної справи слугувала перевірка на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою.

При розгляді вказаної справи КСУ встановлено, що конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Однак, в ході розгляду справи встановлено, що Кабінетом Міністрів України постановою „Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 внесено зміни до назви Постанови № 392, пункту 3 Постанови № 392, виклавши його в новій редакції, абзац шостий пункту 6 Постанови № 392 виключив.

Крім того, згідно з пунктом 2 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22 липня 2020 року № 641, пункти 2-8, 11, 12, 12-1-12-3, 13-16 Постанови № 392 визнано такими, що втратили чинність. Оскільки пункт 6 Постанови № 392, яким було затверджено Порядок, втратив чинність, то Порядок також втратив чинність.

А тому, рішенням КСУ від 28.08.2020 року було закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, на підставі пункту 5 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України.

Суд вважає, що посилання позивача ОСОБА_1 на рішення КСУ від 28.08.2020 року є безпідставним з тих підстав, що предметом оцінки КСУ була положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів від 20 травня 2020 року № 392, пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією, затвердженого цією постановою, тоді як позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 КпАП України за порушення вимог п.п.1 п. 2 Постанови КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року.

В той же час суд констатує, що положення Постанова КМ України № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року не конституційними не визнавались, тобто відповідають Конституції України та іншим Законам України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку з чим, суд критично оцінює твердження позивача про те, що приписи ч.2 ст. 44-3 КУпАП, мають банкетний характер, та відсилають до постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті з перевищенням повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, магазини, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Отже, оскільки судом встановлено та не заперечується самим позивачем перебування 25.02.2021 у громадській будівлі, а саме приміщенні БПП, в м.Біла Церква, без засобів індивідуального захисту, зокрема распіраторної маски, або таких, які виготовленні самостійно, які закривають ніс та рот, суд вважає, щодо наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, та відповідно правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності.

Твердження позивача щодо виправлень, які містяться в оскаржуваній постанові та не зазначення у постанові, який саме нормативно-правовий акт порушено позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки вказані недоліки не впливають на подію адміністративного правопорушення. що мала місце 25 лютого 2021 року в приміщенні Батальйону патрульної поліції міста Біла Церква та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністратвиного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП, що зафіксовано на відео, долученому до відзиву предстанивком відповідача.

Крім того, зі змісту постанови серії ГБ № 094808 вбачається, що вона складена на бланку та її зміст відповідає вимогам передбаченим частиною другою статті 283 КУпАП.

Відносно доводів позивача із вказівкою на неправомірне обмеження його прав та свобод людини запровадженим постановами Кабінету Міністрів України карантином, то слід наголосити, що вказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України є обов`язковими до виконання. При цьому, незгода позивача із постановами Уряду, не є підставою для їх невиконання.

Статтею 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в позовній заяві доводи позивача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ОСОБА_1 правил щодо карантину людей, диспозиція яких викладена в частині другій статті 44-3 КУпАП такими, що підтверджені допустимими доказами для доказування винуватості особи.

За таких обстаивн, суд приходить до переконання, що дану позову заяву слід залишити без задоволення, так як рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, прийняте відповідно до вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суб`єкта владних повноважень - поліцейського взводу № 1 роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м.Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Іваніцької Н.В., оформленого постановою серії ГБ № 094808 від 27 березня 2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 2 статті 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Батальйон патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: 09109, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, будинок 18-а.

Третя особа на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3. Код ЄДРПОУ: 40108646.

СуддяМ. М. Бебешко