Ухвала суду № 96732339, 06.05.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3258/21

Провадження № 1-кс/204/801/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю прокурора Яковенко Ю.І.

за участю слідчого Дзюби О.М.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

за участю захисників Тертишної К.О., Порхуна С.Л.

за участю законного представника ОСОБА_2

за участю педагога ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, учня 11-А класу СЗШ №128, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2021 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Дзюба О.М., погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м.Дніпра Яковенко Ю.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 21.04.2021 року до чергової частини ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від співробітників СКП ВП №6 , про те що в ході відпрацювання території Чечелівського району було поміщено підозрілу особу, яка представилась як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який приблизно о 11.40 годині 21.04.2021 знаходячись поблизу гаражу (на території покинутої військової частини), що розташований біля будинку № 55 по вулиці Уральська у м. Дніпрі, закопав невідомий згорток та фотографував на мобільний телефон місце в якому закопав невідомий згорток (ЖЄО № 8552 від 21.04.2021). За даним фактом 21.04.2021 розпочато кримінальне провадження №12021041680000147, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України.

21.04.2021 ході досудового розслідування кримінального провадження в період часу з 15:01 до 16:32 в рамках складання протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України під час проведення особистого обшуку останнього було виявлено 12 згортків (10 згортків перемотаних ізолентою синього кольору в рюкзаку чорного кольору, 2 згортки перемотані ізолентою білого кольору у лівій передній кишені джинсів). В рамках складання протоколу затримання 1 згорток перемотаний ізолентою синього кольору було розпаковано та виявлено всередині один прозорий поліетиленовий сліппакет в якому знаходився ще один прозорий поліетиленовий сліппакет, всередині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору. Також в рамках складання протоколу затримання 1 згорток перемотаний ізолентою білого кольору було розпаковано та виявлено всередині один прозорий поліетиленовий сліппакет в якому знаходився ще один прозорий поліетиленовий сліппакет, всередині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору. Два розпаковані згортки разом з їх вмістом були поміщені до спецпакету № SUD1138468. Дев`ять згортків перемотаних ізолентою синього кольору та один згорток перемотаний ізолентою білого кольору поміщені до спецпакету № SUD1138469.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні 2021 року, став на шлях вчинення умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Так, ОСОБА_1 , керуючись злочинним умислом, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, які знаходяться в незаконному обігу, відповідно до вимог ст. ст. 7, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року (із змінами і доповненнями від 08.07.1999 року, 05.04.2001 року, 03.04.2003 року, 22.12.2006 року, 22.03.2012 року, 16.10.2012 року), згідно з якими оборот аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється, а також згідно якого громадяни мають право придбати наркотичні засоби та психотропні речовини тільки за рецептом лікаря, ст. 4 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 року № 863 (із змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року., № 62/95 ВР (із змінами), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Постанови Кабінету Міністрів від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Постанови Кабінету Міністрів від 27.07.2011 року № 796 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року, № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу №7 від 23.03.1998 року, «Про Затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України», Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року, «Про затвердження таблиць невеликих, великих і особливо великих розмірах наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які перебувають у незаконному обороті», із змінами і доповненнями, внесеними Наказом МОЗ України від 20.08.2008 року № 481 і від 29.07.2010 року № 634, діючи умисно, придбав у невстановлений органом досудового розслідування час, місці та спосіб, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої заборонено - амфетамін, у розфасованому вигляді не менше ніж у 10 аналогічних сліп-пакетах, перемотаних липкою стрічкою синього кольору, а також не встановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинону, мефедрону), у розфасованому вигляді не менше ніж у 2 аналогічних сліп-пакетах, перемотаних липкою стрічкою білого кольору поліетиленових згортках, які залишив зберігати при собі з метою подальшого незаконного збуту.

Після чого, 21.04.2021 року співробітниками ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, в період часу з 15:01 години до 16:32 години, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за адресою: м. Дніпро, по вулиці Уральська, поблизу будинку № 55, де під час особистого обшуку затриманого, ОСОБА_1 , було виявлено та вилучено заборонені предмети та речовини, а саме: десять аналогічних сліп-пакетів, перемотаних липкою стрічкою синього кольору, а також два аналогічних сліп-пакети, перемотані липкою стрічкою білого кольору. На теперішній час встановлено, що відповідно висновку експерта № СЕ-19/104-21/13492-НЗПРАП від 22.04.2021 року, надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору, масою 0,9283 г, що містилась у сліп-пакеті, перемотаному липкою стрічкою білого кольору, містить 4-ММС (4-метилметкатинону, мефедрону), яка відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Маса 4-ММС (4-метилметкатинону, мефедрону) становить 0,6001г. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами), 4-ММС (4-метилметкатинону, мефедрону) віднесений до списку 2 таблиці І, та являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено. Крім того, на теперішній час встановлено, що відповідно висновку експерта № СЕ-19/104-21/13492-НЗПРАП від 22.04.2021 року, надана на дослідження волога порошкоподібна речовина білого кольору масою 0,9288 г, що містилась у сліп-пакеті, перемотаному липкою стрічкою синього кольору, містить амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса амфетаміну становить 0,3985 г. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами), амфетамін віднесений до списку 2 таблиці ІІ, та являється психотропною речовиною, обіг якої обмежено. Вищевказані психотропні речовини, ОСОБА_1 раніше незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту. Відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 26.04.2002 про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, кваліфікуються за ч. 1 ст. 307 КК України, та у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини, кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК України.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження матеріалами, а саме: - рапортом співробітника СКП ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, щодо обставин виявлення кримінального правопорушення від 21.04.2021 року; - протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України від 21.04.2021 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - протоколом огляду місця події від 21.04.2021 року; - висновком експерта № СЕ-19/104-21/13492-НЗПРАП від 22.04.2021 року; - іншими матеріалами кримінального провадження.

В діях ОСОБА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років. 22.04.2021 по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_1 , в присутності його законного представника, в порядку ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 307 КК України.

В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав, що існує ризик вважати, що ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - є підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 Рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином, під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; - є підстави вважати, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які у разі їх відшукання у передбаченому КПК України порядку, можуть стати речовими доказами у кримінальному провадженні; - є підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Застосування жодного більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки більш м`які запобіжні заходи нададуть підозрюваному можливість незаконно перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, особу підозрюваного, який є неповнолітнім, а тому офіційно ніде не працевлаштований, враховуючи що підозрюваний вчинив тяжке, умисне кримінальне правопорушенняу сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров`я населення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити, окрім того, завертав увагу на наявність також ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, підозрюваний, необмежений у пересуванні може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий Дзюба О.М. у судовому засіданні підтримав клопотання та просив задовольнити.

Підозрюваний та його законний представник у судовому засіданні заперечували проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, законний представник просив застосувати домашній арешт, оскільки підозрюваний навчається у школі та має готуватися до вступних іспитів до ВНЗ.

Захисники підозрюваного у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначали, що підозра необґрунтована та була оголошена з порушеннями процесуального закону, зазначили, що прокурором наявність ризиків не доведена, його підзахисний є неповнолітнім, навчається у школі, має стійки соціальні зв`язки, має постійне місце проживання та раніше не судимий, внаслідок чого, просили застосувати до його підзахисного домашній арешт.

Педагог підозрюваного в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 є учнем 11-а класу середньої школи № 128, характеризується позитивно, у день затримання був відсутній на уроках, на даний час, у зв`язку з пандемією COVID-19 та оголошеним у державі карантином, навчання школярів організовано в дистанційному режимі.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Так, прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки за санкцією ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його наявність, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 може знищити або приховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що він не був доведений прокурором у судовому засіданні, зокрема не зазначено наявність у даному кримінальному провадженні будь-яких свідків взагалі, а тому підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 дійсно може впливати на будь-яких свідків, у слідчого судді немає.

Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то суд приходить до переконання про його відсутність, оскільки жодних доказів стосовно ймовірності вчинення ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень, у судовому засіданні встановлено, не було.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено наявність лише ризиків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, сховати або спотворити будь-які речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 1 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Однак, в обґрунтування того, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, прокурором не наведено переконливих мотивів та не надано суду жодних належних доказів.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, має постійне місце проживання та реєстрації, стійкі сімейні відносини, а також є учнем середньої школи.

Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його неповнолітній вік, наявність стійких соціальних зв`язків та постійного місця проживання та навчання, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, приховати або спотворити докази у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 2 ч.1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205, 492 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України – залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування до 22 червня 2021 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- цілодобово не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_2 ;

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська