Рішення № 96730065, 06.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4080/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участі:секретаря судового засідання Данилюк К.Б. представників сторін розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору №23478820 від 05.05.2018 року, про відкриття виконавчого провадження № 56345990 від 07.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час примусового виконання за виконавчим листом щодо звернення стягнення на предмет застави державний виконавець фактично не вчиняв жодних виконавчих дій, не стягував грошові кошти з боржника, не вчиняв дії з метою реалізації майна (предмета застави). Зазначає, що позивач не була повідомлена про хід виконавчого провадження, оскаржені постанови не отримувала, про їх наявність дізналась випадково. Вказує на те, що заборгованість боржником була погашена у 2016 році, про що банківська установа ще у липні 2017 року повідомила відповідача. Натомість лише у травні 2018 року державний виконавець виніс оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору та відкрив виконавче провадження щодо її реалізації. На думку позивачки, відсутні підстави для стягнення з неї виконавчого збору.

Суд поновив позивачці строк звернення до суду з цим позовом, визнавши причини пропуску строку поважними. Судом встановлено, що протягом 2018-2021 років позивачка постійно знаходиться на лікуванні у зв`язку з важкою хворобою, відтак об`єктивно не могла звернутись до суду раніше. Підтверджуючі документи містяться у справі.

Відповідачем відзив поданий не був.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує. Зазначає, що сума виконавчого збору згідно з оскаржуваною постановою була сплачена позивачкою після того, як їй стало відомо про його існування. Зазначає, що позивач не ухилялась від виконання свого зобов`язання, однак державний виконавець не вчиняв будь-яких дій, спрямованих саме на примусове виконання виконавчого документа.

Представник відповідача позов не визнає, зазначаючи, що виконавчий документ не був виконаний боржником у строк, наданий для добровільного виконання, тому підстави для стягнення виконавчого збору були. Вважає, що державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на примусове виконання, зокрема накладений арешт на майно боржника. Вважає постанови виконавця законними, у позові просить відмовити.

Судом безпосередньо досліджені матеріали виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 4 березня 2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приват Банк» був укладений кредитний договір №212320- CRED на суму 8000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору позивач уклала договір застави №212320-CRED. 4 серпня 2009 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмети застави згідно з договором застави №212320-CRED. 31 травня 2010 року Хмельницьким міськрайонним судом прийняте рішення по справі №2-22ц-3846 про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк». Судом виданий виконавчий лист № 2-658 від 29.10.2010 року про звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації органами державної виконавчої служби майна згідно з договором застави.

20.12.2010 року відкрите виконавче провадження №23478820 щодо виконання вказаного виконавчого документа.

Судом встановлено, що заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" боржником сплачена, що підтверджується довідкою банку від 23.06.2016 року, згідно з якою будь-яка заборгованість в ОСОБА_2 перед ЗАТ КБ Приват Банк відсутня.

04.07.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заяву про закінчення виконавчого провадження та повернення без виконання виконавчого листа у зв`язку з погашенням заборгованості в повному обсязі, до якої додало довідку про відсутність заборгованості.

05.05.2018 року державним виконавцем прийнято постанову №23478820 про повернення виконавчого документа стягувачу. Одночасно прийнято постанову №23478820 від 05.05.2018 року про стягнення виконавчого збору в сумі 18820,04 гривень. Зазначену постанову виокремлено у виконавче провадження №56345990 та 07.05.2018 року відкрите виконавче провадження з приводу її виконання. 15.06.2020 року державним виконавцем у зв`язку зі сплатою виконавчого збору прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №56345990 (а.с. 67) на підставі п.9 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Як вбачається зі змісту ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця від 5 та 7 травня 2018 року ( редакція закону від 07.03.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частина 2 цієї статті передбачає, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадку, передбаченому, зокрема, пунктом 9 частини першої статті 39 Закону, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Судом встановлено, що про обставини повного виконання боржником свого зобов`язання (погашення боргу) органу ДВС та державному виконавцю стало відомо починаючи з 04.07.2017 року, коли до відповідача надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа ( вхідний № 9722/1420-29, а. с. 100) з довідкою про відсутність заборгованості.

За таких обставин державний виконавець не пізніше 04-05 липня 2017 року повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", як про це зазначав сам стягувач.

Судом досліджені оригінали матеріалів виконавчого провадження №23478820 та встановлено, що у період між надходженням заяви стягувача від 04.07.2017 про закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документу і датою прийняття постанови про повернення виконавчого документа 05.05.2018 у матеріалах виконавчого провадження відсутні інші документи, які свідчать про вчинення будь-яких виконавчих дій.

08.12.2020 року виконавче провадження №23478820 було відновлене.

Відповідно до ст. 41 Закону у редакції, яка діяла станом на 08.12.2020, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Натомість, у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які відомості про причини відновлення виконавчого провадження №23478820, зокрема умови, передбачені ст. 41 Закону. Як видно з матеріалів виконавчого провадження, відсутні судові рішення про визнання постанови державного виконавця незаконною або скасування її в установленому законом порядку. Крім того, відсутні будь-які докази того, що стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явили його до виконання, як того вимагає стаття 41 Закону.

В судовому засіданні представник відповідача не змогла пояснити суду як причини бездіяльності державного виконавця у період з 04.07.2017 по 05.05.2018, так і дійсні причини та законну підставу для відновлення виконавчого провадження у грудні 2020 року.

Крім того, судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження №23478820 відсутні належні докази направлення позивачці оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору від 05.05.2018.

Наявний у матеріалах ВП супровідний лист від 05.05.2018 про направлення постанови державного виконавця від 05.05.2018 ніяк не доводить ту обставину, що позивачці направлена саме постанова про стягнення виконавчого збору, оскільки по-перше, 05.05.2018 року державним виконавцем були прийняті дві постанови в межах цього ВП і зі змісту листа неможливо зрозуміти, яка з них направлялась. По-друге, відсутні будь - які належні докази того, що постанова дійсно направлялась, оскільки відомості, які дозволяють ідентифікувати вказане поштове відправлення, також відповідачем не надані.

У той же час, з копії реєстру, наданого відповідачем (а. с. 101) вбачається направлення позивачці постанови від 07.05.2018 про відкриття виконавчого провадження, хоча сам по собі цей документ не доводить направлення рекомендованої кореспонденції, позаяк не містить будь-яких офіційних відміток установи поштового зв`язку.

Таким чином, відповідачем не доведено, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору від 05.05.2018, а також постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2018 були направлені позивачці у встановленому законом порядку.

Зі змісту поняття виконавчого збору, яке містив Закон України "Про виконавче провадження" у редакції станом на дату вчинення оскаржуваних постанов, вбачається, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми. Виконавчий збір, інакше кажучи, є платежем, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа, яке полягає у сукупності наступних необхідних дій: безпосередньому вчиненні державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, а також фактичному стягненні або поверненні ним заборгованості з боржника на користь стягувача.

Отже, за своїм призначенням виконавчий збір розглядався як відповідна винагорода державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.

Відтак, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення ним заборгованості. Зважаючи на це, у разі виконання судового рішення протягом усього періоду виконавчого провадження іншим способом, ніж примусове стягнення/ повернення, виконавчий збір не повинен стягуватись.

Зазначене означає те, що будь - яке самостійне погодження боржником і стягувачем умов взаємних розрахунків у добровільному порядку без участі органу чи посадової особи ДВС, не може вважатись заходом примусового виконання рішення, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, оскільки є лише способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №804/8289/16 та від 09 жовтня 2019 року у справі №804/8290/16 з приводу аналогічних правовідносин.

Враховуючи викладене, а також встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що у цьому випадку не мало місце безпосереднє виконання виконавчого документу державним виконавцем, яке могло полягати у фактичному стягненні з боржника або поверненні від нього заборгованості на користь стягувача, оскільки кошти з боржника на користь кредитора в примусовому порядку державним виконавцем стягнуті або повернені не були.

Так само не було реалізоване і майно позивачки, яке перебувало у заставі, звернення стягнення на яке і було предметом судового рішення, яке виконувалось.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що проведення опису і арешту майна боржника та прийняття інших постанов є діями, які підтверджують вжиття органом ДВС таких заходів впливу, які безпосередньо спонукали боржника до погашення заборгованості.

Як встановлено з пояснень представників відповідача та матеріалів виконавчого провадження, після того, як у липні 2017 року органу ДВС стало відомо про виконання стороною боржника свого зобов`язання перед банком ( стягувачем) у повному обсязі, державним виконавцем не вчинялись будь-які дії з метою перевірки стану виконання, не приймались будь-які рішення, що вплинули на подальший хід виконавчого провадження. Не встановлено, що такі дії вчинялись і до самостійного погашення боржником заборгованості.

Враховуючи це, встановлені судом обставини та досліджені докази дають підстави прийти до висновку про протиправність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.05.2018, відтак і про необхідність скасування похідної постанови від 07.05.2018 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання зазначеної постанови.

З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

- про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору №23478820 від 05.05.2018 року,

- про відкриття виконавчого провадження № 56345990 від 07.05.2018 щодо виконання постанови державного виконавця від 05.05.2018 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 травня 2021 року 17.20

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) Відповідач:Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Тернопільська, 13/2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 37225071)

Головуючий суддя І.С. Козачок