Рішення № 96729898, 05.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1351/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.11.2020р. №4637-4540\К-02\8-2100\20 в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Херсонської області про заробітну плату\ грошового забезпеченнях, що враховується для перерахунку пенсій від 21.10.2020 року №21-376вих-20, без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 14.08.2002 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України «Про Прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ), яка обчислена без обмеження і в розмірі 90% заробітної плати.

18.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок його пенсії за вислугою років на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019. До вказаної заяви позивачем було додано довідку Херсонської обласної прокуратури №21-376вих-20 від 21.10.2020р. про розмір заробітної плати на 11.09.2020р.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 20.11.2020 року №4637-4540/К-02/8-2100/20 в перерахунку пенсії позивача відмовлено з посиланням на те, що з 01.01.2015р. ст.50-1 Закону №1789-ХІІ є нечинною та на сьогодні діє норма розрахунку пенсії відповідно до ст.86 Закону 1697, яка визначає відсотковий розмір пенсії від суми місячної чинної заробітної плати, а саме 60% та обмеження максимального розміру пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки на момент призначення пенсії законодавством було встановлено його право на її перерахунок у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.04.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що територіальний орган ПФУ заперечує проти позову. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що вимоги позивача про перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми заробітної плати зазначені у довідці прокуратури Херсонської області від 21.10.2020 №21-376 вих-20, без обмеження граничного її розміру згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ є безпідставними, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 року є нечинною. На сьогоднішній день діє норма розрахунку пенсії відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697, яка визначає відсотковий розмір пенсії від суми місячної чинної заробітної плати, а саме 60%. Стосовно перерахунку пенсії без обмеження її граничного розміру, відповідач зазначає, що 01.10.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3668 " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668), яким внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789. Відповідно до цих змін, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З 01.01.2016 пенсію позивачу перераховано за постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2016 по справі № 766/10641/16-а (постанова набрала законної сили 03.01.2017), якою зобов`язано здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, від 30.09.2015 № 763 та від 09.12.2015 № 1013, згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунком 90% від середньої (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Херсонської області від 01.07.2016 № 18/208 вих-16, починаючи з 01.01.2016, без обмежень граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати, виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

Так, при заробітній платі 7774,64 грн, розмір пенсії ОСОБА_1 , з 01.01.2016 склав 6997,18 грн (7774,64 грн х 90%). Розмір пенсії не досягав максимального розміру пенсії, визначеного ст. 86 Закону (10740,00 грн = 1074,00 грн х 10).

Відповідач вказує на те, що виплата пенсії за рішенням судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Отже, норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для виплати пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі - відсутні.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 14.08.2002 року, як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про Прокуратуру» в редакції від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 вказаної редакції Закону.

З 01.01.2016 пенсію позивачу перераховано за постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2016 по справі № 766/10641/16-а), якою зобов`язано здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, від 30.09.2015 № 763 та від 09.12.2015 № 1013, згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунком 90% від середньої (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Херсонської області від 01.07.2016 № 18/208 вих-16, починаючи з 01.01.2016, без обмежень граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати, виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

Вказана постанова суду набрала законної сили 03.01.2017р.

21 жовтня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок його пенсії за вислугою років на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20 та у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019.

До вказаної заяви була надана довідка Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20 про розмір заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до рішення КСУ від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 та ст.ст.81,86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 20.11.2020 року №4637-4540/К-02/8-2100/20 в перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від заробітної плати та без обмеження її розміру відмовлено.

Отже, судом встановлено, що 27.10.2020р. відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20, однак при перерахунку відповідачем зменшено відсоткове значення основного розміру пенсії з 90% на 60%, також застосовані обмеження максимального розміру пенсії. Так, з 01.10.2020р. основний розмір пенсії позивача становить 45236,80, що становить 60% від заробітної плати згідно довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20, при цьому застосовано максимальний розмір пенсії - 17690,00 грн.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, судом встановлено, що пенсія позивачу призначена 14.08.2002 року відповідно до норм Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, відповідно до положень якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина 1 статті 50-1).

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 12 статті 50-1).

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Суд зауважує, що первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

В подальшому вказана частина неодноразово зазнавала змін, у тому числі Законами України №1789-ХІІ, №1697-VІІ «Про прокуратуру» та №76-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015р.

Разом з тим, з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

З цього ж дня втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-XII згідно п.1 ч.3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ.

Частиною 20 статті 86 Закону №1697-VІІ визначені право особи на перерахунок пенсії та його умови і порядок.

Законом №76-VIII частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ викладено у такій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а у частинах другій та п`ятій цифри "70" замінити цифрами "60", тобто відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним):

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, саме з 13.12.2019р. Пенсійний фонд України повинен проводити перерахунки пенсії прокурорам у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на рівні умов і складових заробітної плати відповідних працівників, які працюють на день виникнення у позивача права на перерахунок раніше призначеної пенсії. Якщо пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено не більше як за 12 місяців. Інших умов перерахунку пенсій прокурорам Закони №1697-VII та №1789-XII не містять.

З урахуванням того, що положення ст.50-1 Закону №1789-XII втратили чинність з 15.07.2015р. - з дня набрання чинності Закону №1697-VII, то питання перерахунку пенсії прокурорам з цієї дати регулюється виключно статтею 86 Закону №1697-VII у контексті рішення КСУ від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019.

Суд вважає, що Закон №1697-VII не обмежує пенсіонера у праві на перерахунок пенсії і не ставить це право у залежність від того, коли відбулось підвищення пенсії працівника прокуратури.

При цьому розмір пенсії у відсотках від суми місячної заробітної плати повинен застосовуватись саме той, який був на момент призначення пенсії, адже аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що зміни до ч.2 ст.86 Закону №1697-VII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років працівникам прокуратури у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 86 Закону №1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Зокрема, вказана позиція викладена в постанові ВС 4 лютого 2019 року у справі №240/5401/18.

Отже, суд дійшов до висновку про неправомірне зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії при здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідно до довідки Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих-20. Крім того, суд вказує на неправомірність здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020р., адже відповідне право позивача виникло з 13.12.2019р.

Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 та від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третьої статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників органів прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Обмеження розміру пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" були встановлені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668), який набрав чинності з 01.10.2011 року, згідно якого максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до

Також, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Отже, Законом №3668 встановлений механізм його реалізації стосовно двох різних категорій осіб, а саме: тим, яким пенсія призначена після набрання чинності Законом №3668 - пенсія починає виплачуватись з урахуванням максимального розміру; тим, кому пенсія призначена до набрання чинності цим Законом - пенсія виплачується без її зменшення максимальним розміром встановлених Законом №3668, однак, виплата здійснюється без проведення індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Таким чином, Законом №3668 передбачено, що його дія, зокрема, відносно обмеження максимального розміру пенсії розповсюджується на обидві з вищезазначених категорій осіб, однак відносно однієї обмеження застосовуються одразу, щодо іншої ж передбачено поступове введення обмежень.

Зміни внесені Законом №3668, якими обмежено максимальний розмір пенсії, зокрема й позивача, неконституційними не визнані, є чинними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Аналогічного висновку дійшла судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 року у справі №580/234/19.

Так, згідно тлумачення Верховного Суду п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Судова палата вказала, що не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

При цьому звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Як вбачається зі встановлених по справі обставин, починаючи з 01.10.2020 року внаслідок перерахунку пенсії позивачки її розмір перевищив максимальний розмір пенсії у 17120,00 грн (10 * 1712,00 грн = 17120,00 грн, 1712 грн - є прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність станом на період з 01.07.2020 року по 01.12.2020 року згідно Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік "), чинний на той період часу та 17690,00 грн. - з 01.12.2020р.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.10.2020 без обмеження у її граничному максимальному розмірі, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо обрання способу захисту порушених прав позивача, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач, при зверненні до суду просив захистити його права шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Херсонської області про заробітну плату грошового забезпеченнях, що враховується для перерахунку пенсій від 21.10.2020 року №21-376вих-20, без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем не було прийнято рішення про перерахунок пенсії позивача. При цьому мають місце дії ГУ ПФУ в Херсонській області зі здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.10.2020р., зменшивши при цьому відсоткове значення основного розміру пенсії позивача, чим і порушені права останнього.

Тому належним способом захисту прав позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень буде визнання таких дій неправомірними та з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача порушені права підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.10.2020р. з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020 р. № 21-376вих-20.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій зі здійснення перерахунку пенсії в частині застосуванням відсотку місячного заробітку за чинною посадою в розмірі 60 %, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зі здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020р. з розрахунку 60% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вуд.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії з 01.10.2020р. з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 21.10.2020р. №21-376вих20.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вуд.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010201