Рішення № 96729509, 14.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року Справа №480/9564/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача – адвоката Сінько О.А.,

представника відповідачів – Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9564/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Надія" до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

31.12.2020 позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що є платником податку на додану вартість, перебуває на спрощеній системі оподаткування 4 групи. Має основний вид діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. 09 жовтня 2020р. позивачем укладено договір поставки №ДП-01910-НАД з TOB «ABIC ЗЕРНОТРЕЙД» (покупець) на продаж кукурудзи 3 класу. Загальна вартість товару, що поставлявся за цим договором складає 9 187 650,00 грн. (п.4.2 Договору). Оплата товару покупцем здійснюється на умовах оплати в розмірі 80% протягом 5 днів від дати підписання договору незалежно від дати постачання кукурудзи та 20% оплати протягом 10 днів від дати реєстрації постачальником (СФГ «Надія») податкової накладної (п.5.1 Договору).

На виконання цього договору позивач склав рахунок-фактуру та видаткову накладну №РН-0000006 від 09.10.2020р. на суму реалізованого товару (кукурудзи) в кількості 1444,540т на суму 8 847 951,96 грн., в т.ч. ПДВ 1 474 658,66 грн. Покупець (TOB «ABIC ЗЕРНОТРЕЙД») видав довіреність на отримання кукурудзи у власність №341 від 09.10.2020р. на представника, що підписав видаткову накладну. 12.10.2020р. ТОВ «АВІС ЗЕРНОТРЕЙД» оплатив суму поставленої кукурудзи в розмірі 80% - 7 350 120,00 грн.

27.10.2020р. на виконання вимог чинного законодавства (п. 198.5 ст.198, п.199.1 ст.199 ПКУ) та з дотримання строків позивач направив на реєстрацію податкову накладну №1 від 09.10.2020р. на суму 8 847 951, 96 грн. , в т.ч. ПДВ 1 474 658, 60 грн.

Проте, податковим органом зупинено реєстрацію цієї податкової накладної у зв`язку з тим, що постачання послуг дорівнює або перевищує залишок обсягу такої послуги, що відповідає критеріям П.1 Критерії ризиковості здійснення операцій та рекомендовано Позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

29.10.2020р. з метою реєстрації податкової накладної №1, позивачем подано до ГУ ДПС у Сумській області (Конотопське управління) вичерпний перелік документів, який необхідний для реєстрації ПН/РК в ЄРПН та пояснення.

Рішенням комісії ГУ Державної податкової служби у Сумській області№2098309/30446790 від 03.11.2020р. позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної в ЄРПН у зв`язку з ненаданням платником податків копії первинних документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів, транспортування і зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з врахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. При цьому, проставлено відмітку «х» напроти твердження ненадання документів «щодо постачання постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних», але всупереч вимоги цього пункту рішення «документи, які не надано, підкресліть» не підкреслено жодного виду документу, який не надано.

Позивач вважає зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 09.10.2020р. та рішення про відмову в її реєстрації протиправними, зазначаючи, що зі змісту рішення про відмову у реєстрації податкової накладної неможливо з`ясувати яких саме документи податковому органу було недостатньо для прийняття рішення про реєстрацію (жодні документи не підкреслені). В той же час документи, подані із поясненням до податкового органу повністю спростовують ризиковість операції, що фіксує зупинену податкову накладну.

За таких обставин, позивач просить визнати протиправним і скасувати Рішеннями комісії ГУ Державної податкової служби у Сумській області №2098309/30446790 від 03.11.2020р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 09.10.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Крім того, позивач просить стягнути з ГУ Державної податкової служби у Сумській області 90000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягає у приниженні його ділової репутації. В обгрунтування зазначив, що відмова податкового органу у реєстрації податкової накладної негативно впливає на бажання інших покупців придбавати у позивача продукцію сільгоспвиробництва за ринковими цінами та наносить подвійний удар по господарській діяльності.

Відповідачі подали відзиви на позов, аналогічні за своїм змістом, в яких проти задоволення вимог заперечили, представник відповідачів в судовому засіданні пояснив, що реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. Згідно з квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена реєстрація податкових накладних із зазначенням причини «Коди УКТ ЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов`язок контролюючого органу зазначати в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної перелік документів, які потрібно подати платнику разом з поясненням. Даний перелік документів визначений пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

По зупиненій податковій накладній 29.10.2020 позивачем подане повідомлення №1 з поясненнями «кукурудза З кл. врожаю 2020 є власно вирощеною сільськогосподарською продукцією, про що говорить стат звіт № 37-сг. Дана ПН виписана на поставку згідно ВН №РН-0000006 від 09.10.2020р.» До цього пояснення було надано первинні документи. Проте аналізуючи їх контролюючим органом було встановлено, що звіт 4-СГ наданий за 2019 рік, а реалізована кукурудза врожаю 2020 року. Відсутні документи, які підтверджували вирощування та збирання кукурудзи, а також акт надання послуг з перевезення на елеватор. Згідно накладної реалізовано кукурудзи 1444,540т., а надані ТТН лише на перевезення 663,86т. кукурудзи. Інших документів на розгляд комісії надано не було. Комісія Головного управління ДПС у Сумській області розглянувши надані позивачем документи, прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 09.10.2020р. із зазначенням причини відмови.

Вказуючи про правомірність свого рішення, відповідач зазначив про відсутність підстав для відшкодування моральної щкоди, а також пояснив, що позивач у своїй позовній заяві не довів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди. Позивачем, також, не доведено факту приниження ділової репутації юридичної особи, що настали у зв`язку з неправомірною діяльністю відповідача як суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Селянським ( фермерським) господарством «Надія» до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області подано на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 09.10.2020р. на суму 8 847 951, 96 грн. , в т.ч. ПДВ 1 474 658, 60 грн. ( а.с.18).

Рішенням комісії ГУ Державної податкової служби у Сумській області №2098309/30446790 від 03.11.2020р. позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної в ЄРПН у зв`язку з ненаданням платником податків копії первинних документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів, транспортування і зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у т.ч. рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з врахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних ( а.с.23-24).

Рішення податкового органу суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів / послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця / замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Згідно пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій Порядку №1165 відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Згідно пункту 2 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 3. Порядку №520 передбачено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Відповідно до пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 6 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, перебуває на спрощеній системі оподаткування 4 групи. Має основний вид діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується випискою державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

09 жовтня 2020р. позивачем укладено договір поставки №ДП-01910-НАД з TOB «ABIC ЗЕРНОТРЕЙД» (покупець) на продаж кукурудзи 3 класу. Загальна вартість товару, що поставлявся за цим договором складає 9 187 650,00 грн. (п.4.2 Договору). Оплата товару покупцем здійснюється на умовах оплати в розмірі 80% протягом 5 днів віддати підписання договору незалежно від дати постачання кукурудзи та 20% оплати протягом 10 днів від дати реєстрації постачальником (СФГ «Надія») податкової накладної (п.5.1 Договору) ( а.с.31-34).

На виконання цього договору позивач склав рахунок-фактуру та видаткову накладну №РН-0000006 від 09.10.2020р. на суму реалізованого товару (кукурудзи) в кількості 1 444,540 т на суму 8 847 951,96 грн., в пг.ч. ПДВ 1 474 658,66 грн. Покупець (TOB «ABIC ЗЕРНОТРЕЙД») видав довіреність на отримання кукурудзи у власність №341 від 09.10.2020р. на представника, що підписав видаткову накладну.12.10.2020р. ТОВ «АВІС ЗЕРНОТРЕЙД» оплатив суму поставленої кукурудзи в розмірі 80% - 7 350 120,00 грн. ( а.с.36,38,39,40-41).

Копії зазначених документів разом з поясненнями були надіслані позивачем до податкового органу після зупинення реєстрації податкових накладних, оформлених в ході здійснення господарської операції, що підтверджується квитанціями до повідомлень про подання пояснень та копій документів на 25 аркушах щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено ( а.с. 20,21,22).

Позивачу було відмовлено у реєстрації ПН/РК в ЄРПН у зв`язку з ненаданням платником податків копії первинних документів. При цьому, проставлено відмітку «х» напроти твердження ненадання документів «щодо постачання постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних», але всупереч вимоги цього пункту рішення «документи, які не надано, підкресліть» не підкреслено жодного виду документу, який не надано.

Проте, суд вважає, що висновки про ненадання первинних документів позивач спростував в ході судового розгляду справи, надавши відповідні докази, описані вище.

При цьому, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч.1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відтак, суд вважає, що контролюючим органом не сформовано конкретних вимог щодо необхідності подання вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної на етапі зупинення реєстрації податкової накладної, в рішенні також не підкреслено документів яких не надано, лише в графі де зазначено про наявність додаткової інформації зазначено про те, що не надано певних документів які при цьому не мають відношення до господарської операції позивачем та ТОВ «ABIC ЗЕРНОТРЕЙД». Не підкресливши (не визначивши), які конкретно документи не надані, відповідач поставив позивача у стан правової невизначеності.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про ведення позивачем господарської діяльності та операцій між позивачем та контрагентом, та враховуючи, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Відтак, таке рішення не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас, відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних адміністрування Єдиного реєстру податкових накладних відноситься до компетенції ДПС України, тому саме на ДПС України має бути покладений обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної. З метою повного та належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов"язати ДПС України зареєструвати податкову накладну датою її подання.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Селянського ( фермерського) господарства «Надія» в частині відшкодування моральної шкоди, з огляду на таке.

Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Обов`язком сторін під час судового розгляду адміністративної справи відповідно до ч.1 ст 77 Кодексу адміністративного судочинства України є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади , її посадовою чи службовою особою визначені статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення заподіяної шкоди.

Суд зазанчає, що українське законодавство не містить єдиного унормованого визначення ділової репутації.

В Законі України "Про банки і банківську діяльність" у статті 2 встановлено, що ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

В Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.1986 року (заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79 у справі "Ван Марле та інші проти Нідерландів" (Van Marle and Others) визначено, що "гудвіл" (goodwill) - накопичені нематеріальні активи підприємства, що охоплюють її найменування, репутацію, ділові зв`язки (зокрема, і клієнтуру), товарні знаки та ін.; власність "фірми".

Податковий кодекс України (пп. 14.1.40 ст. 14 ПК України), також містить визначення гудвілу. Гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого можна визначити як різницю між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання найкращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та її не враховують під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

З одного боку, гудвіл є нематеріальним активом, але головною умовою визнання нематеріального активу є його ідентифікація. При цьому гудвіл є частиною репутації компанії, а тому його не може бути відокремлено від неї.

Поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл, на відміну від ділової репутації, є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку.

Норми ст. 94 Цивільного кодексу України констатують, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Моральна (немайнова) шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Таким чином, вирішуючи даний спір про відшкодування 90000грн. завданої шкоди через підрив ділової репутації обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Однак, в ході судового розгляду справи судом не встановлено, а позивачем на подано доказів , які б підтверджували приниження його ділової репутації внаслідок відмови у реєстрації податкової накладної. Відтак, в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 132 Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що відповідно до Договору про надання правової допомоги в адміністративному провадженні від 18 листопада 2020 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Ольга Сінько і партнери» предметом договору є складання позову про скасування рішення ГУ ДПС у Сумській області про блокування податкової накладної №1 від 09.10.2020 на суму ПДВ 1474658,66 грн. та представлення інтересів позивача за цим позовом у суді першої інстанції ( а.с.236-277). Підпунктом 4.1 п.4 Договору визначений розмір гонорару адвоката послуги у розмірі 8000 грн.

Зазначена сума перерахована позивачем адвокатському бюро 19.11.2020 відповідно до платіжного доручення №221 від 19.11.2020 ( а.с.234)

При цьому суд не має права змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд бере до уваги , що адвокатом дійсно складений та поданий адміністративний позов, відповідь на відзив, він неодноразово приймав участь у судових засдіаннях.

Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку, що справа потребувала значних затрат часу, оскільки не є типовою та вимагала значного обсягу юридичної роботи. За таких обставин суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу мають бути компенсовані повністю, в розмірі 8000 грн.

На думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу у конкретній справі, оскільки відповідач не обґрунтував своєї позиції щодо вказаного та не зазначив яким вважається розмір гонорару адвокату співмірним. Так само, суд відхиляє зауваження відповідача про невідповідність реквізитів рахунку на оплату у платіжному дорученні від №221 від 19.11.2020, що, на його думку, спростовує факт оплати послуг, оскільки позивач допустив помилку лише в даті рахунку про оплату вказавши 18.10.2020, про що повідомив адвокатське бюро ( а.с.263).

Також позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2102, 00 грн. ( а.с. 15,16), що також входить до складу судових витрат та підлягає відшкодуванню.

Таким чином, судові витрати, що на підставі ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що в загальній сумі становить 10102 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Надія" (код ЄДРПОУ 30446790, вул.Заярна, 51, с.Червоний Яр, Конотопський район, Сумська область, 41650) до Головного управління ДПС у Сумській області ( код ЄДРПОУ, 43995469, вул.Іллінська, 13, м.Суми, 40009), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №2098309/30446790 від 03.11.2020 про відмову Селянському (фермерському) господарству "Надія" в реєстрації податкової накладної №1 від 09.10.2020 на суму 8847951,96 грн, в тому числі ПДВ 1474658,66 грн.

Зобов"язати Державну податкову службу зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Селянського (фермерського) господарства "Надія" №1 від 09.10.2020 днем її подання на реєстрацію 27.10.2020.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Селянського (фермерського) господарства "Надія" 10102 ( десять тисяч сто дві) грн.00 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 26 квітня 2021 року.

Суддя Л.М. Опімах