Ухвала суду № 96728171, 05.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1826/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.

розглянула матеріали адміністративного позову

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Держава Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4, код ЄДРПОУ 02910025)

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 14.04.2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури про відшкодування шкоди.

Позов мотивував тим, що він працював в органах прокуратури з 27.07.2010 року по 01.10.2020 року. Під час проходження ним публічної служби діями Держави України було порушено його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованому Законом України "Про прокуратуру" №1697-УІІ від 14.10.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року. Відповідно до пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VIII від 28.12.2014 року) норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а розмір його посадового окладу визначався постановами Кабінету Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18) ця норма, якою встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого статтею 81 Законом України "Про прокуратуру", визнана неконституційною. Позивач стверджує, що внаслідок неконституційного закону йому заподіяно майнову шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною 3 та пунктом 14 частини 5 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", яка підлягає відшкодуванню державою. З цих підстав, посилаючись на статтю 152 Конституції України, просить суд стягнути з Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури на його користь матеріальну шкоди у вигляді недоотриманої заробітної плати за період з 01.01.2015 року по 31.08.2019 року у сумі 975 044,20 грн.

Ухвалою судді від 21.04.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з поданням позову після закінчення строку, установленого законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

На виконання цієї ухвали позивач подав до суду заяву від 26.04.2021 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказав, що у березні 2021 року під час моніторингу публікацій відповідних соціальних спільнот соціальної мережі Facebook йому стало відомо, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Здійснивши відповідні розрахунки, він встановив, що за період перебування його на службі в органах прокуратури роботодавцем не сплачено на його користь частину суми винагороди за виконану роботу за період з 01.01.2015 року по 31.08.2019 року у сумі 975 044, 20 грн. Добросовісно розраховуючи на правомірну поведінку відповідача, позивач 03.03.2021 року звернувся до Кіровоградської обласної прокуратури з листом, у якому просив здійснити перерахунок та виплатити йому відповідну суму грошових коштів, як недоотриману частину посадового окладу за час служби в органах прокуратури. Листом Кіровоградської обласної прокуратури №21-120вих-21 від 13.04.2021 року йому відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті заборгованості. Тож про наявність публічно-правового спору та про порушення трудових прав йому стало відомо 13.04.2021 року. Позивач, стверджуючи, що цей позов спрямований на поновлення майнових прав, а саме права на оплату праці, посилаючись на частину 2 статті 233 КЗпП України, просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 вказав, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Предметом позову у цій справі є стягнення на користь позивача майнової шкоди у зв`язку із прийняттям неконституційного правового акту.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під шкодою позивач розуміє недоотриманий ним дохід у розмірі 975 044, 20 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.08.2019 року, який визначений ним як різниця між розміром посадового окладу, розрахованим за статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", та розміром посадового окладу, який йому виплачувався у цей період. Позивач, посилаючись на статтю 152 Конституції України, просить стягнути на відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди з Держави Україна в особі Кіровоградської обласної прокуратури 975044, 20 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 року у справі №757/70264/17-ц, від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що цей спір, який стосуються стягнення шкоди (збитків) з держави у зв`язку із прийняттям неконституційного акту, пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби в органах прокуратури, та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відтак для звернення до суду з цим позовом встановлюється місячний строк, передбачений спеціальною нормою, а саме частиною 5 статтею 122 КАС України.

З огляду на підстави, якими обґрунтований позов ОСОБА_1 , юридичним фактом, з настанням якого слід відраховувати місячний строк, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з цим позовом, є ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18), яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Тому суд вважає, що вказаний спір стосується проходження публічної служби, для звернення за вирішенням такого спору до суду встановлюється місячний строк, який слід обраховувати з 26.03.2020 року. Звернувшись до суду у квітні 2021 року, направивши позовну заяву поштою 14.04.2021 року, позивач пропустив строк звернення до суду, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18) оприлюднене на офіційному веб-сайті Конституційного Суду, а також опубліковано у "Віснику Конституційного Суду України" та інших офіційних друкованих виданнях України, зокрема 24.04.2020 року - в "Офіційному віснику України".

Наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи, що про це рішення Конституційного Суду України йому стало відомо лише у березні 2021 року з соціальної мережі Facebook, суд відхиляє, оскільки такі обставини не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Щодо доводів позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався 13.04.2021 року, отримавши листа Кіровоградської обласної прокуратури №21-120вих-21 від 13.04.2021 року, суд зазначає, що предметом цього спору не є рішення, дії чи бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури, прийняті/вчинені/не вчинені у зв`язку з розглядом заяви позивача від 03.03.2021 року про здійснення перерахунку та виплату йому недоотриманої частини заробітної плати за час служби в органах прокуратури.

Суд наголошує, що для вирішення спорів про відшкодування державою шкоди, заподіяної законом, що визнаний неконституційним, не передбачена можливість чи обов`язковість досудового порядку їх вирішення, зокрема шляхом звернення до роботодавця.

Судом установлено, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 вже звертався до Кіровоградського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом (справа №340/467/21). Ухвалою судді від 26.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Тож факт звернення позивача у березні 2021 року до Кіровоградської обласної прокуратури із заявою про здійснення перерахунку та виплату йому недоотриманої частини заробітної плати та відповідь Кіровоградської обласної прокуратури №21-120вих-21 від 13.04.2021 року, надана на цю заяву, не мають правового значення для вирішення питання про початок відліку строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та про поважність причин його пропуску, а також не впливають на висновки суду про те, що право на цей позов виникло у позивача саме з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 року у справі №1-223/2018(2840/18).

Щодо посилання позивача на частину 2 статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, суд зазначає, що предметом спору у цій справі є відшкодування державою позивачу матеріальної шкоди, заподіяної законом, що визнаний неконституційним, а не стягнення з роботодавця на користь позивача заробітної плати через порушення законодавства про оплату праці. Тож норми частини 2 статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскільки позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а підстави, наведені ним у заяві про поновлення цього строку, не є поважними, тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Копію позовної заяви залишити у суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш