Рішення № 96727635, 05.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/2172/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової частини А3814 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина А3814 із позовом до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанову від 27.01.2021 ВП №64277875 про відкриття виконавчого провадження за примусове виконання постанови виданої 22.01.2021 про стягнення з Військової частини А3814 207,00 грн витрат виконавчого провадження, винесену старшим державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сардак С. С.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27.01.2021 ВП №64277718 про відкриття виконавчого провадження за примусове виконання постанови виданої 19.01.2021 про стягнення з Військової частини А3814 24000,00 грн виконавчого збору, винесену старшим виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сардак С. С.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін на 17.03.2021 року на 15:00 та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Ухвалою від 09.03.2021 частково задоволено заяву Військової частини А3814 про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних постанов.

17.03.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2021 на 10:00 у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

23.03.2021 на адресу суду надійшов відзив від відповідача в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Вказав, зокрема, що на виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження ВП №64199258 з виконання виконавчого листа № 127/21 від 13.01.2021р. виданого Житомирським окружним адміністративним судом про зобов`язано військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року, який надійшов на виконання за заявою ОСОБА_1 від 18.01.2021. 19.01.2021 державним виконавцем Сардак С.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000грн., та постанову від 22.01.2021 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 207грн., які у встановленому законом порядку не оскаржуються, є чинними та підлягають обов`язковому примусовому виконанню, як виконавчий документ. Вказані постанови відокремлено в окремі виконавчі провадження. 27.01.2021 старшим державним виконавцем Сардаком С.С. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, які на думку відповідача винесені законно та обгрунтовано на підставі виконавчих документів.

Представник відповідача в засіданні суду підтримала позицію викладену у відзиві, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача просив адміністративний позов задовольнити з мотивів викладених у ньому.

25.03.2021 в судовому засіданні, заслухавши представників сторін, суд продовжив перерву у розгляді справи у зв`язку з необхідністю витребування оригінала виконавчого провадження. Наступне судове засідання призначене на 07.04.2021 о.12:00.

07.04.2021 в судовому засіданні судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП №64199258 перебував виконавчий лист №127/21, виданий 13.01.2021 року Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року.

22.01.2021 старший державний виконавець Сардак С.С. керуючись п. 1 частини 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про повернення від 19.01.2021. Пунктом 2 вказаної постанови виконавець відокремив в окремі провадження постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000грн., та від 22.01.2021 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 207грн.

27.01.2021 старшим державним виконавцем Сардаком С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64277718 про стягнення з Військової частини А3814 24000,00 грн виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64277875 про стягнення з Військової частини А3814 207,00 грн витрат виконавчого провадження.

Військова частина із вказаними постановами не погоджується вважає їх протиправними, у зв`язку із чим звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Так, відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», (ч. 1 ст.5 Закону).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2021 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа № 127/21 від 13.01.2021р. виданого Житомирським окружним адміністративним судом про зобов`язано військову частину А3814 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 31.05.2017 року.

19.01.2021 державним виконавцем Сардаком С.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 133,80грн.

19.01.2021 до відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_1 про повернення без подальшого виконання виконавчого листа №127/2021 виданого Житомирським окружним адміністративним судом. В заяві стягувач не повідомив відділ про добровільне виконання рішення суду

22.01.2021 старшим державним виконавцем Сардаком С.С. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму 73,20 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на загальну суму 207 грн.

Того ж дня, було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону (за заявою стягувана). Пунктом 2 вказаної постанови виконавець відокремив в окремі провадження постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000грн., та від 22.01.2021 про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 207грн.

27.01.2021 старшим державним виконавцем Сардаком С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64277718 про стягнення з Військової частини А3814 24000,00 грн виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64277875 про стягнення з Військової частини А3814 207,00 грн витрат виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за відповідною заявою стягувача. Не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа, виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону, якщо примусове виконання рішення передбачає його справляння.

За змістом статті 27 Закону, виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру, виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. ( Частина четверта статті 27 в редакції Закону N2 2475-VIII від 03.07.2018. які набрали чинності 28.08.2018)

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N2 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N2 489/20802.

Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», використання яких здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554 (пункт 1 розділу VI Інструкції).

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, приймається виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня.

Мінімальними витратами виконавчого провадження є плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрати, пов`язані з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження: стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). В свою чергу, витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження, як виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Інші витрати виконавчого провадження належать до додаткових витрат виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби були здійснені додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно, в безумовному порядку, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору (якщо його стягнення передбачено Законом) та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, перелік яких визначений Інструкцією.

Ч.З ст.40 в редакції Закону №1798-УШ від 21.12.2016р. передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 ,6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев 'ятою статті 27 цього Закону). 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому За коном.

П. 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень зазначено, що, у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6,8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про апягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, є виконавчі листи, видані судами на підставі судових рішень, а також постанови державного виконавця про накладення штрафів, про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У зв`язку з тим, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану за п. 1 частини 1 ст.37 Закону виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не були сплачені боржником, тому постанови про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат виконавчого провадження були зареєстровані у автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчі документи ВП№64277718 та ВП №64277875, що підлягають виконанню у порядку Закону.

Стягнення виконавчого збору с безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС КАС від 28.04.2020 у справі 480/3452/19.

Витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником до відкриття виконавчого провадження. Виконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати, що були понесені під час виконавчого провадження з виконання виконавчого документу.

Відповідна правова позиція сформована у постанові Верховного суду від 01.10.2020 у справі № 703/1111/17.

В судовому засіданні також з`ясовано у представника позивача, що військова частина з окремим адміністративним позовом про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 24000грн. від 19.01.2021 року та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 207грн. від 22.01.2021 року до суду не зверталась.

Отже, вищевказані постанови є чинними, самостійними виконавчими документами в розумінні Закону, які підлягать примусовому виконанню у разі не сплати в добровільному порядку.

На підставі наведених норм, старшим державним виконавцем Сардаком С.С. Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), на думку суду, правомірно 27.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64277718 про стягнення з Військової частини А3814 24000,00 грн виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64277875 про стягнення з Військової частини А3814 207,00 грн витрат виконавчого провадження, а підстави для їх скасування відсутні.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Військової частини А3814 про скасування постанов старшого державного виконавцям Сардака С.С. Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 27.01.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 64277718 про стягнення з Військової частини А3814 24000,00 грн виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64277875 про стягнення з Військової частини А3814 207,00 грн витрат виконавчого провадження.

Судові витрати понесені позивачем у відповідності до положення ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Військової частини А3814 (вул. Житомирська, 150, м.Новоград-Волинський, Житомирська область,11700) до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборності, 13,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700) про скасування постанов - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко