Рішення № 96727615, 06.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/5256/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відділ з питань перерахунків пенсій №1) від 17.12.2020 №0600-0305-8/72591 про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу".

- Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що строкова військова служба та робота заступником завідуючого відділом комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України з 03.12.1986 по 24.08.1989 роки, інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України в Житомирській області з 24.08.1989 по 01.09.1990 роки підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Таким чином, на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 позивач має понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії державних службовців, та, як наслідок, має право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" №3723.

Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 26.04.2021 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, зокрема, що за наявними документами позивач згідно довідки Ємільчинського районного військового комісаріату з 27.04.1977р. по 25.04.1979 р. проходив військову службу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 03.12.1986 р. по 24.08.1989 р. працював заступником завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та з 24.08.1989 р. по 01.09.1990 р. працювали інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області. Вказані посади не відносяться до посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723. З 12.07.2011 року по 09.03.2016 року ОСОБА_1 , працював начальником управління ветеринарної медицини в Ємільчинському районі Житомирської області, та з 10.03.2016 року по 01.05.2016 року заступником начальника управління - начальником відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії управління Держпродспоживслужби в Ємільчинському районі, що становить 4 роки 9 місяців 20 днів, тобто на момент набрання чинності Законом № 889 позивач не має 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.12.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком як державному службовцю.

У відповідь на заяву 17.12.2020 року відповідач листом повідомив позивача про те, що прийнято рішення про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Пр державну службу", станом на 04.12.2020 року, відповідно до довідки, від 04.12.2020 року № 09-00/7/162, яка видана Головним управлінням Держпродспоживслужби Житомирської області. Вказано, що за наявними документами згідно довідки Ємільчинського районного військового комісаріату з 27.04.1977р. по 25.04.1979 р, позивач проходили військову службу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 03.12.1986 р. по 24.08.1989 р. працював заступником завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та з 24.08.1989р. по 01.09.1990р. працював інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області. Вказані посади не відносяться до посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723. З 12.07.2011 року по 09.03.2016 року позивач працював начальником управління ветеринарної медицини в Ємільчинському районі Житомирської області, та з 10,03.2016 року по 01.05.2016 року заступником начальника управління - начальником відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарії управління Держпродспоживслужби в Ємільчинському районі, що становить 4 роки 9 місяців 20 днів, тобто на момент набрання чинності Законом № 889 він не маєте 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

А тому, враховуючи відсутність необхідного стажу, права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII позивач не має.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон №1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889), який набрав чинності 1 травня 2016 року.

Положеннями ст. 90 Закону № 889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України !Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723).

Згідно з положеннями частини 1 статті 37 Закону № 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229).

Згідно з положеннями п. 4 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VIII.

Статтею 46 Закону № 889 регламентовано, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Згідно з положеннями п. 6 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

З огляду на зазначені положення слідує, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону № 3723, є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу, водночас, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону № 1058.

Таким чином, право на право на пенсію державного службовця до 1 травня 2016 року мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Суд зауважує, що після 1 травня 2016 року згідно з положеннями статті 90 Закону № 889, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, законодавець визначив певні умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723. Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону №3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 та пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених вище норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 (провадження № Пз/9901/23/18) та постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (провадження №К/9901/32146/18).

Так, з матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби. При цьому до стажу державної служби не зараховані: період служби позивача в лавах Радянської армії, період роботи на посадах заступника завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та інструктора організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області.

За наявними документами позивач згідно довідки Ємільчинського районного військового комісаріату та військового квитка з 27.04.1977р. по 25.04.1979 р. проходив військову службу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 03.12.1986р. по 24.08.1989 р. працював заступником завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та з 24.08.1989 р. по 01.09.1990 р. працювали інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області.

Визначаючись щодо правомірності прийнятого судом рішення в частині зарахування до стажу державної служби позивача періоду проходження військової служби в Збройних Силах Радянського Союзу з 27.04.1977 по 25.04.1979 суд зазначає таке.

Згідно з положеннями пункту 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 травня 2016 року) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

З огляду на системний аналіз зазначених положень слідує, що під час розгляду даної справи слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2019 року в справі № 466/5138/17 (провадження № К/9901/22637/18), від 19 березня 2019 року в справі № 357/1457/17 (провадження № К/9901/29681/18), від 10 квітня 2019 року в справі №607/2474/17 (провадження № К/9901/30673/18).

Відповідно до п. 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.

Згідно з положеннями п. 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї станом за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 76 розділу ІХ Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 визначено, що час перебування громадян на дійсній військовій службі у лавах Збройних Силах СРСР зараховується до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу і стажу роботи за спеціальністю відповідно до діючого законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII регламентовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Зазначене вище кореспондується з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, який до 1 січня 2004 року встановлював порядок та умови обчислення стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

З огляду на зазначене колегія суддів зауважує, що період проходження особою військової служби як в Збройних Силах СРСР, та і в Збройних Силах України, має зараховуватися такій особі в стаж державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо зарахування періоду проходження військової служби до стажу державної служби була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 липня 2018 року по справа № 569/350/17 (провадження № К/9901/32146/18).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 27.04.1977 по 25.04.1979 проходив службу в Радянській Армії. Вказаний вище період проходження позивачем військової служби складає 1 роки 11 місяців 28 днів, та відповідно має зараховуватися позивачу до стажу державної служби.

Щодо зарахування до стажу державної служби періоду з 03.12.1986р. по 24.08.1989 р. - час роботи заступником завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та з 24.08.1989 р. по 01.09.1990 р. - час роботи інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області, слід зазначити наступне.

Абзацами 1-3 пункту 2 Порядку 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).

За приписами пункту 3 Положення №1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.

Згідно статті 118 КЗпП України, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

З огляду на зазначене, робота позивача на посадах заступника завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та інструктора організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, для переведення на пенсію державного службовця, суд вважає необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд, дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби військової служби з 27.04.1977 по 25.04.1979, періоди роботи позивача з 03.12.1986 по 24.08.1989 заступником завідуючого відділу комсомольських організацій Ємільчинського районного комітету ЛКСМ України та з 24.08.1989 по 01.09.1990 інструктором організаційного відділу Ємільчинського районного комітету Компартії України Житомирської області, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене листом від 17.12.2020 №0600-0305-8/72591 про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу"; зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" починаючи з 14.12.2020 року (з дати подання заяви) та здійснити нарахування і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум пенсійного забезпечення згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"..

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлене листом від 17.12.2020 №0600-0305-8/72591 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" починаючи з 14.12.2020 року (з дати подання заяви), та здійснити нарахування і виплату пенсії з урахуванням виплачених сум пенсійного забезпечення згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 908 (дев"ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 06 травня 2021 року.

Суддя О.Г. Попова