Рішення № 96727194, 21.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Справа № 160/7780/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Молоданова М.Ю.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Федущака Н.Ю.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2020 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла у електронному вигляді сканкопія позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2750-2750-23/61 від 10.02.2020 р. про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог, зазначалося, що позивач з 15.07.1997 року зареєстрований як фізична особа-підприємець з одними із видів діяльності - діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10) та консультування з питань комерційної діяльності й керуван ня (код КВЕД 70.22), у зв`язку із чим позивача взято на податковий облік як фізичну особу-підприємця, а 22.07.1997р. Павлоградським міським відділом Пенсійного фонду України позивачеві видано повідомлення страхувальнику від 22.07.19997р., згідно з яким його взято на облік як фізичну особу-підприємця і страхувальника. В подальшому, 01.01.2014р. позивач перейшов на спрощену систему оподаткування, про що видано відповідне свідоцтво платника єдиного податку, в тому числі за видами діяльності - діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10) та консультування з питань комерційної діяльності й керуван ня (код КВЕД 70.22). 23.01.2006р. позивачеві видане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльніс тю №1497 від 23.01.2006р. на підставі рішення Дніпропетровської об ласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1 від 17.01.2006р., у зв`язку із чим позивача взято на податковий облік як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю, хоча з заявою про постановку на облік як особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, він не звертався, а відповідач самостійно встановив позивачеві, як фізичній особі-підприємцю, ознаку незалежної професійної діяльності як адвокату, та взяв його у зв`язку із цим на облік вдруге як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) та в подальшому, всупереч, нормам чинного законодавства, незаконно нарахував йому «подвійну» суму єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та як самозайнятій особі, що провадить незалежну професійну діяльність. При цьому 15.02.2017р. було здійснено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, номер запису: 22320060005002784, а 20.04.2017р. платіжним дорученням № @2РL274058 від 20.04.2017р. позивачем було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за сі чень - лютий 2017р. у розмірі 1408грн., як фізичною особою-підприємцем. Позивач наголошує, що особа, взята на облік як фізична особа-підприємець, не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, діяльність адвоката та арбітражного керуючого підпадають під ви значення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої дія льності підлягають оподаткування згідно зі ст.178 Податкового кодексу України лише у ви падку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до ви мог законодавства. Оскільки підприємницька діяльність позивача (за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та за кодом КВЕД 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керуван ня) та діяльність особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката, арбіт ражного керуючого), є одним і тим же видом підприємницької діяльності, то у нього не ви никає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяль ність, адже, у такому випадку, буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податково го законодавства. За таких обставин, на думку позивача, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, він повинен перебувати на податковому обліку як фізич на особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вес ти єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10) та консультування з питань комерційної діяльності й керування (КВЕД 70.22). Також позивач зазначав, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. При цьому, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності норми чинного законодавства не передбачають. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач подавав заяву за відповідною формою до контролюючого органу, а відповідач самостійно встановив ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності (арбітражний керуючий та адвокат), що не узгоджується з нормами чинного законодавства. Посилаючись на положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) та факти сплати єдиного внеску за січень та лютий 2017 року в розмірі мінімального страхового внеску як фізичною особою-підприємцем, позивач зазначає, що виконання спірної вимоги призведе до подвійної сплати єдиного внеску за результатами здійснення тієї ж самої господарської діяльності. Таким чином, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу з ЄСВ є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, в якій зазначити власний реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або у письмовій формі в порядку приписів ч.2 ст.160 КАС України, або в електронному вигляді з використанням сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua., а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України; завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документа, що посвідчує особу позивача) для суду та відповідача; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80 грн; копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів для відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 14.07.2020р. позивачем до канцелярії суду 27.08.2020р. надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7780/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 08.10.2020 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вищезазначеною ухвалою суду від 07.09.2020 року витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області: детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-2750-23/61 від 10 лютого 2020 року, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.

05 жовтня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну підстав позову, в якій останній зазначив про необхідність зміни заявлених ним підстав позовних вимог та просив суд розглядати позов з урахуванням цієї заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову в адміністративній справі №160/7780/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

06 листопада 2020 року на електронну адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 21.01.2020р. у загальній сумі 29293,44грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до вимог чинного законодавства сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-2750-23/61 від 10.02.2020р., яка є законною та скасуванню не підлягає.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/7780/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01 грудня 2020 року о 14:30 год.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 01 грудня 2020 р. №593 справа №160/7780/20 знята з розгляду 01 грудня 2020 року у зв`язку із перебуванням судді Турової Олени Михайлівни з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, у щорічній відпустці.

При цьому, відповідно до довідок начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року №236 та від 08 грудня 2020 року №240 суддя Турова Олена Михайлівна з 01.12.2020 року по 04.12.2020 року, включно, та з 07.12.2020 року по 11.12.2020 року, включно, перебувала у щорічній відпустці.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 12 січня 2021 року об 11:45год.

У підготовчому судовому засіданні 12 січня 2021 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було витребувано у сторін додаткові докази, а саме: у позивача - належним чином засвідчену копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з 15.02.2017 року; у представника відповідача - письмові пояснення щодо підстав нарахування позивачеві єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 р.р. відповідно до спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-2750-23/61 від 10.02.2020 р. із зазначенням як кому саме - Фізичній особі-підприємцю чи самозайнятій особі здійснено таке нарахування і у разі здійснення такого нарахування як самозайнятій особі - письмові пояснення щодо підстав реєстрації позивача як самозайнятої особи і відносно того коли така реєстрація проведена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року було продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/7780/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу до 03 лютого 2021 року та призначено наступне підготовче судове засідання з розгляду справи на 03 лютого 2021 року о 10:00год.

03 лютого 2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких контролюючий орган зазначав, що Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330 (далі - Порядок №1162), закріплено право контролюючого органу брати на облік платників єдиного внеску, якщо при здійсненні своїх функцій на підставі відповідних державних реєстрів установлено, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не перебуває на такому обліку. Також відповідно до Порядку №1162 взяття на облік фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, як платників єдиного внеску, здійснюється на підставі заяви №1-ЄСВ та документу, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів 23.06.2006р. адвокат та арбітражний керуючий ОСОБА_1 взятий на облік у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, на підставі самостійно поданої ним заяви 23.01.2006 №1497 та від 16.07.2013 №1472. Крім цього, відповідач зазначав, що у розумінні Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками єдиного внеску з різною базою нарахування такого внеску, отже, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичними особами-підприємцями, мають сплачувати єдиний внесок як фізичні особи-підприємці та як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність. При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 прим.1 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У виставлену контролюючим органом платнику податків ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 року №Ф-2750-23-61 на загальну суму 29293,44 грн. увійшли нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448грн. (704 грн. * 12 місяців), за 2018 рік на суму 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців) та за 2019 рік на суму 11016,72 грн. (918,06 грн.* 12 місяців). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Також відповідач зазначав, що згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України, здійснення адвокатської діяльності позивачем не зупинялось протягом 2018 року та до серпня 2020 року. У зв`язку із самостійним зупинення діяльності як арбітражного керуючого за заявою від 17.08.2020р. та зупиненням діяльності адвоката за заявою від 27.08.2020р. При цьому, обов`язок зі сплати ЄСВ не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку: припинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру надалі здійснювати адвокатську діяльність (у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»); зняття з обліку платника податків в якості самозайнятої особи та платника єдиного соціального внеску (у порядку, передбаченому ПК України, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011р., Порядком №1162). Згідно з реєстраційними даними АІС «Податковий Блок» самозайнята особа ОСОБА_1 перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - встановлення ознаки з 23.01.2006р. При цьому, приписами пункту 16 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 (далі - Порядок №435) встановлено обов`язок формування та подання звіту з ЄСВ фізичною особою - підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, що позивачем виконано не було. Таким чином, на думу відповідача, спірна вимога є законною та скасуванню не підлягає.

03 лютого 2021 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання та додаткові докази у справі, витребувані усною ухвалою суду від 12.01.2021р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/7780/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 02 березня 2021 року о 13:15год.

11.02.2021р. до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладено позицію аналогічну висловленій у позові та заяві про зміну підстав позовних вимог.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Молоданова М.Ю. від 02 березня 2021 року №208 справа №160/7780/20 знята з розгляду 03 березня 2021 року у зв`язку із перебуванням судді Турової Олени Михайлівни з 01.03.2021 року по 05.03.2021 року, включно, у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання у справі призначено на 30.03.2021р. о 13:30год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові докази у справі №160/7780/20, а саме: завірені належним чином копії заяв ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) про взяття його на облік як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, адвоката та арбітражного керуючого у 2006 році та у 2013 році, відповідно; письмові пояснення відносно підстав взяття ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на облік як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю чи встановлення йому такої ознаки, а також зобов`язано відповідача надати витребувані судом додаткові докази безпосередньо до суду у наступне судове засідання у справі, яке призначено на 21 квітня 2021 року о 13:00 год.

20.04.2021р. на електронну адресу суду, з наступним наданням 21.04.2021р. до канцелярії суду, від відповідача надійшли додаткові пояснення та докази, витребувані ухвалою суду від 30.03.2021р.

У додаткових пояснення відповідач зазначав, що з 22.02.2006р. ОСОБА_1 взято на податковий облік як самозайняту особу, що здійснює незалежну професійну діяльність - «адвокат», на підставі поданої особисто позивачем заяви за формою №5-ОПП (вх. ДПІ №2553/6 від 21.02.2006), та копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю відповідно до пунктів 5.3, 5.9 розділу 5 Порядку №80, а з 01.08.2013р. - як самозайняту особу, що здійснює незалежну професійну діяльність - «арбітражний керуючий», на підставі поданої особисто позивачем заяви за формою №5-ОПП (вх. ДПІ №651/10 від 29.07.2013) та копії свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого відповідно до підпункту 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку №1588. В подальшому, на підставі поданих 28.08.2020р. ОСОБА_1 до ДПІ документів: заяви за ф. №8-ОПП, №7-ЄСВ та інформації про створення Адвокатського бюро «ОСОБА_1» (податковий номер НОМЕР_6) до ІТС було внесено інформацію про зупинення індивідуальної адвокатської діяльності. Відповідно до інформації Єдиного реєстру арбітражних керуючих України щодо тимчасового зупинення права здійснення діяльності арбітражного керуючого та на підставі поданих 17.08.2020 ОСОБА_1 документів: заяв ф. №8-ОПП, №7-ЄСВ до ІТС було внесено інформацію про зупинення незалежної професійної діяльності «арбітражний керуючий». При цьому, станом на 08.04.2021р. відповідно до відомостей Єдиного реєстру арбітражних керуючих України ОСОБА_1. поновлено діяльність арбітражного керуючого. Крім того, станом на 08.04.2021р. у Єдиному реєстрі адвокатів України відомості про адвоката ОСОБА_1 відсутні. Водночас, згідно з п.65.9 ст.65 ПК України якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі відповідно до п.п.4 п.6.7 р.VІ Порядку №1588 та п.7 розділу V Порядку №1162 особа зобов`язана подати до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяви за формою №5-ОПП, №1-ЄСВ з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності. Станом на 08.04.2021р. вказані документи для встановлення ознаки здійснення незалежної професійної діяльності - «арбітражний керуючий» ОСОБА_1 до податкового органу не надавались.

У судових засіданнях позивач підтримав пред`явлений ним позов та, посилаючись на викладені в ньому та у заяві про зміну підстав позову, а також у відповіді на відзив доводи, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні пред`явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 15.07.1997р. зареєстрований виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець, номер запису 22320010001002784, про що вида не свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №434348 від 15.07.1997р.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №706982 від 04.02.2013р. основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: за кодом КВЕД 63.11 - Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; за кодом КВЕД 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; за кодом КВЕД 70.22 - Консультування з питань комерційної діяльності й керування, за кодом КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права.

22.07.1997р. Павлоградським міським відділом Пенсійного фонду України видано повідомлення страхувальнику про розміри страхових внесків і строки сплати від 22.07.19997р., згідно з яким ОСОБА_1 присвоєно реєстраційний номер 31.11.4609 та тариф страхових внесків становить 33,6%.

Також з 22.07.1997р. позивача взято на податковий облік в Західно-Донбаській ОДПІ (на теперішній час - Павлоградська ДПІ), як фізичну особу- підприємця.

29.01.2001р. Павлоградським міським відділом Пенсійного фонду України видано повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця, відповідно до якого ОСОБА_1 взято на облік як фізичну особу-підприємця, реєстраційний номер НОМЕР_2 , розмір страхових внесків за найманих працівників та за себе 31,8% та 1,2%.

Крім того, судом встановлено, що 23.01.2006р. Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення №1 від 17.01.2006р. видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю№1497 від 23.01.2006р., відповідно до якого ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Також 16 липня 2013 року Міністерством юстиції України на підставі наказу від 10.07.2013р. №1368/5 видано свідоцтво № НОМЕР_3 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), відповідно до якого ОСОБА_1 має право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як свідчать матеріали справи, з 22.02.2006р. ОСОБА_1 взято на податковий облік як самозайняту особу, що здійснює незалежну професійну діяльність - «адвокат», на підставі поданої особисто позивачем заяви за формою №5-ОПП (вх. ДПІ №2553/6 від 21.02.2006), та копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю відповідно до пунктів 5.3, 5.9 розділу 5 Порядку №80, а з 01.08.2013р. - як самозайняту особу, що здійснює незалежну професійну діяльність - «арбітражний керуючий», на підставі поданої особисто позивачем заяви за формою №5-ОПП (вх. ДПІ №651/10 від 29.07.2013) та копії свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого відповідно до підпункту 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку №1588.

При цьому матеріали справи не містять доказів подання позивачем у 2006 році та у подальшому до контролюючого органу заяв саме за формою №1-ЄСВ про взяття на облік як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця, що здійснює незалежну професійну діяльність - «адвокат» та/або «арбітражний керуючий».

Натомість, відповідачем самостійно встановлено позивачеві як платнику єдиного внеску - фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності у зв`язку із чим здійснено нарахування єдиного внеску не лише як фізичній особі-підприємцю, а й як самозайнятій особі.

З 01.01.2014р. ФОП ОСОБА_1 перейшов на спрощену систему оподаткування, про що видане відповідне свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_5 від 13.12.2013р. (третя група), відповідно до якого основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: за кодом КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права, за кодом КВЕД 70.22 - Консультування з питань комерційної діяльності й керування, за кодом КВЕД 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2021р. Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 15.02.20217р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 22320060005002784, підстава: власне рішення.

В подальшому, на підставі поданих 28.08.2020р. ОСОБА_1 до ДПІ документів: заяви за ф. №8-ОПП, №7-ЄСВ та інформації про створення Адвокатського бюро «ОСОБА_1» (податковий номер НОМЕР_6) до ІТС було внесено інформацію про зупинення індивідуальної адвокатської діяльності.

Відповідно до інформації Єдиного реєстру арбітражних керуючих України щодо тимчасового зупинення права здійснення діяльності арбітражного керуючого та на підставі поданих 17.08.2020 ОСОБА_1 документів: заяв ф. №8-ОПП, №7-ЄСВ до ІТС було внесено інформацію про зупинення незалежної професійної діяльності «арбітражний керуючий».

При цьому, станом на 08.04.2021р. відповідно до відомостей Єдиного реєстру арбітражних керуючих України ОСОБА_1. поновлено діяльність арбітражного керуючого. Крім того, судом встановлено, що станом на час розгляду справи у Єдиному реєстрі адвокатів України відомості про адвоката ОСОБА_1 відсутні.

Позивач як фізична особа-підприємець протягом січня та лютого 2017 року нараховував та сплачував єдиний внесок у встановленому Законом №2464-VI розмірі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № @2РL274058 від 20.04.2017р.

Як самозайнятою особою позивачем звітність з ЄСВ не подавалася та єдиний внесок не сплачувався.

10 лютого 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-23/61, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 31.01.2020р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29293,44грн.

З наданого відповідачем детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-2750-23/61 від 10 лютого 2020 року, та додаткових пояснень судом з`ясовано, що вказана заборгованість нарахована ОСОБА_1 як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю з ознакою незалежної професійної діяльності за період 2017-2019р.р., а саме: за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців), за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. * 12 місяців) та за 2019 рік у сумі 11016,72 грн. (918,06 грн.* 12 місяців), зокрема:

- за 2017 рік загальна сума заборгованості складає 8448 грн.;

- за 2018 рік загальна сума заборгованості складає 9828,72 грн., в тому числі:

- за 1 квартал 2018р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018;

- за 2019 рік загальна сума заборгованості складає 11016,72 грн., в тому числі:

- за 1 квартал 2019р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019;

- за 2 квартал 2019р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019;

- за 3 квартал 2019р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019;

- за 4 квартал 2019р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020.

Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок №435), Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок №1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав з 01.01.2014р. спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець із 22.07.1997р. перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленнями Павлоградського міського відділу Пенсійного фонду України видано повідомлення страхувальнику про розміри страхових внесків і строки сплати від 22.07.19997р. та від 29.01.2001р.

Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

За твердженням позивача, останнім не подавалась до контролюючого органу заява за формою №1-ЄСВ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2006 році та у 2013 році були подані лише заяви за формою №5-ОПП (вх. ДПІ №2553/6 від 21.02.2006 та №651/10 від 29.07.2013) про взяття на податковий облік як самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність - «адвокат» та «арбітражний керуючий».

Натомість, відповідач самостійно встановив позивачеві як платнику єдиного внеску - фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Вищенаведене спростовує доводи відповідача відносно того, що ним не здійснювалася самостійного встановлення позивачеві як платнику єдиного внеску - фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності.

При цьому, посилання ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві на пункт 4 розділу VI Порядку №1162, як на обґрунтування правомірності дій контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачеві ознаки незалежної професійної діяльності суд вважає недоречним, оскільки закріплене цим пунктом право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Щодо внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації (частина перша статті 16 Закону № 2464-VI).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону № 2464-VI).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

З метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Дослідивши форму витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V), суд зазначає, що до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення № 10-1 не визначає.

Системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд доходить висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку №435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку №435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку №435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Суд констатує наявність колізії між приписами нормативно-правових актів різної юридичної сили - невідповідність між приписами закону та положеннями підзаконного нормативно-правового акта. За правилом колізійного принципу "lex superior derogate legi interior" нормативний акт вищої юридичної сили має пріоритет над нормативним актом нижчої юридичної сили. Отже, потрібно резюмувати, що положення закону за своєю юридичною силою превалюють над нормами підзаконних нормативно-правових актів. Відповідно визначення спеціального «змішаного» правового статусу на рівні підзаконного нормативного-правового акта (Порядку), з огляду на невідповідність положенням закону, є неправомірним, а тому не повинно братися до уваги в аспекті правозастосовної діяльності.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Таким чином, хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону №2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Доводи відповідача щодо статусу та порядку взяття на облік платника єдиного внеску та перебування на обліку, які ґрунтуються на аналізі норм Податкового кодексу України та розробленого відповідно до нього Порядку №1588, суд не враховує при вирішенні спірних правовідносин, з огляду на положенням пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, за якими цей Кодекс не регулює питання, зокрема, погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також положення частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, згідно з якими виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону №2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

Суд підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України» (цитовані вище), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №520/5939/19, якою залишено без змін рішення Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в цій справі, які враховуються судом при розгляді цієї справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачеві як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-23/61 від 10.02.2020р. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховувується та відповідачем не заперечується той факт, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період 2017-2019р.р. заборгованості з ЄСВ не мав, в тому числі за січень-лютий 2017р. позивачем було сплачено ЄСВ, що підтверджується платіжним дорученням № @2РL274058 від 20.04.2017р., а з 15.02.20217р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 22320060005002784, підстава: власне рішення, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2021р., при цьому, наступна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця здійснена вже у 2020 році, разом з цим, вказаний період вже не є спірним, бо оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-23/61 від 10.02.2020р. визначено заборгованість ОСОБА_1 саме за 2017-2019р.р. і саме як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а не фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2750-23/61 від 10.02.2020р.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49600) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05.05.2021р.

Суддя: О.М. Турова